
- •1 Аналітичний огляд
- •Загальна характеристика харчових пар
- •Застосування харчових пар
- •Емульгатори
- •Методики, устаткування, речовини, використані у роботі
- •2.1.1 Пальмовий стеарин
- •2.1.3 Гліцерин дистильований ( гост 6824-96 )
- •2.1.4 Гідроксид натрію гост 2263–79
- •2.1.5 Натрій метилат
- •Олія соняшникова
- •2.2.4 Визначення емульгуючої здатності
- •2.2.5 Отримання гліцерату натрію
- •2.2.6 Одержання ефірів полігліцеролу
- •Основні типи реакції переетерифікації та їх сутність
- •5 Охорона праці та навколишнього середовища
- •5.1 Загальні питання охорони праці
- •5.2Організація управління охороною праці на підприємстві
- •5.3 Промислова санітарія
- •5.3.1 Шкідливі речовини
- •5.3.2 Мікроклімат
- •5.3.3 Вентиляція
- •5.3.4 Освітлення
- •5.3.6 Водопостачання і каналізація
- •5.4 Міри безпеки
- •5.5 Електробезпека
- •5.6 Пожежнабезпека
- •5.7 Охоронанавколишньогосередовища
5 Охорона праці та навколишнього середовища
5.1 Загальні питання охорони праці
Якісна й економічно ефективна робота на промислових хімічних підприємствах і в лабораторіях вимагає створення і виконання здорових і безпечних умов праці.
Основними законодавчими актами в області охорони праці є: Кодекс Законів про Працю, Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, що привели до втрати працездатності", Закон України «Про охорону праці», листопад 2002 р [51]. Існують також спеціальні законодавчі акти.
Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, направлених на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності [51].
Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:
– пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;
– підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;
– комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;
– соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
– встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності залежно від форм власності та видів діяльності;
– адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров’я та психологічного стану;
– використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на цілі, отримання яких не суперечить законодавству;
– інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;
– забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об’єднань громадян, що розв’язують проблеми охорони здоров’я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та, (їх представниками) між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;
– використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва [51].
5.2Організація управління охороною праці на підприємстві
Відповідно до ст. 13 закону [51] роботодавець (в даному випадку – ректор) зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
З цією метою роботодавець (ректор) забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:
- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;
- розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;
- впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки;
- організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень, умов праці, оцінку технічного стану устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів;
- здійснює контроль за додержанням працівником правил поводження з устаткуванням, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відносно до вимог з охорони праці [51].
Роботодавець (ректор) несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Схема управління охороною праці приведена на рисунку 5,1.
Згідно з [52] служба охорони праці створюється роботодавцем для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці.
Ректор
Проректор
Відділ охорони
праці
Науково-дослідницька частина
Адміністративно-господарчий
відділ
Відділ екології
Факультети
Кафедри
Лабораторії
Рис. 5.1 – Схема управління охороною праці
Служба охорони праці вирішує задачі:
забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;
забезпечення працюючих засобами індивідуального і колективного захисту;
професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів роботи;
вибору оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих;
професійного відбору виконавців для певних видів робіт.
Служба охорони праці входить в структуру підприємства, установи, організації як одна з основних виробничо-технічних служб.
Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства, організації.
Служба охорони праці залежно від чисельності працюючих може функціонувати як самостійний структурний підрозділ так і у вигляді групи фахівців або одного фахівця, в тому числі і за сумісництвом.
Служба охорони праці комплектується фахівцями, що мають вищу освіту і стаж роботи за профілем виробництва не менше 3-х літ. Фахівці з середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці у виняткових випадках. Обмеження не стосуються: за виробничим стажем - осіб, що мають спеціальну освіту по охороні праці; по рівню освіти - осіб, які прийняті на посаду до затвердження даного Типового положення [53].
Перевірка знань по охороні праці працівників служби охорони праці проводиться в установленому порядку до початку виконання ними своїх функціональних обов'язків і періодично, один раз в три роки.
В даному розділі дипломної роботи розглядається охорона праці в навчальній лабораторії.
Перелік шкідливих і небезпечних виробничих чинників, які зустрічаються при проведенніпроцесу відбілення соняшникової олії наведено у таблиці 5.1 згідно з ГОСТ 12.0.003-74 [54].
Таблиця 5.1- Перелікшкідливих і небезпечних чинників, які виникають під час проведення процесу відбілення соняшникової олії
Шкідливі та небезпечні виробничі фактори |
Джерело їх виникнення |
Висока електрична напруга, 220-380 В. |
Cушильна шафа, вакуум-насос, електроплита |
Шум, вібрація |
Вакуум-насос, вентиляційна система |
Шкідливі речовини: етанол, відбільна земля |
Лабораторія |
Вибухопожежонебезпека: Етанол tсп = 14 ºС |
Лабораторія |