1. Необхідність та зміст маркетингу в діяльності сучасних підприємств

Під маркетингом розуміють таку систему внутрішньофірмового управління, яка направлена на вивчення і врахування попиту і вимог ринку для більш обгрунтованої орієнтації виробничої діяльності підприємств на випуск конкурентоспроможних видів продукції у завчасно встановлених обсягах, що відповідають певним техніко-економічним характеристикам.

Зміст маркетингової діяльності відображають об'єктивні умови розвитку ринку, який певною мірою втрачає хаотичність і підпадає під регулюючий вплив завчасно встановлених господарських зв'язків, де особлива роль відводиться споживачу. Споживач висуває свої вимоги до продукту, його техніко-економічних характеристик, кількості, строків поставки і тим самим створює передумови для розподілу ринку між виробниками. Зростає значення конкуренції, боротьби за споживача. Це заставляє виробників старанно і глибоко вивчати конкретних потенційних споживачів і запити ринку, який пред'являє високі вимоги до якості і конкурентоспроможності продукції.

Здійснення маркетингової діяльності виступає як об'єктивна необхідність орієнтації науково-технічної, виробничої та збутової діяльності підприємства (фірми) з урахуванням ринкового попиту, потреб і вимог споживачів. Маркетингова діяльність фірми направлена на те, щоб достатньо обгрунтовано, спираючись на запити ринку, встановлювати конкретно поточні і головним чином довгострокові (стратегічні) цілі, шляхи їх досягнення та реальні джерела ресурсів господарської діяльності, визначати асортимент і якість продукції, її пріоритети, оптимальну структуру виробництва і бажаний прибуток.

Маркетинг — це система управління, яка має свої принципи, функції, структури, нормативні та правові акти

2. Базові поняття теорії маркетингу

Маркетинг як наука і практична підприємницька діяльність оперує низкою понять.

Нестаток — відчуття людиною нестачі чогось вкрай їй потрібного.

Потреби — це відчуття недостатнього задоволення, спрямоване на його зменшення або ліквідацію; це рушійна сила споживання, яка визначає поведінку людини; це поштовх для створення товарів, що задовольняють ці потреби. Вони виникають і існують незалежно від підприємців (виробників), які намагаються їх передбачити, пізнати і задовольнити.

За теорією А. Маслоу, всі потреби людей можна поділити на дві категорії і п´ять рівнів. Ієрархічну послідовність потреб наведено.

Первинні потреби людини чітко визначені, вторинні потреби — більш високого рівня і різниця між ними конкретно не визначена. Потреби другого рівня стають потужним фактором поведінки людини лише тоді, коли задоволені первинні потреби.

Маслоу: Потреби в самовизначенні (саморозвитку і самореалізації)

Потреби в увазі (самоповага, визначення, статус)

Соціальні потреби (відчуття духовної близькості, любов)

Потреби самозбереження (безпека, захищеність)

Фізіологічні потреби (голод, спрага)

Дещо по-іншому класифікує потреби Мак-Клелланд. В основі його теорії лежать твердження про те, що людям притаманні три потреби: влада, успіх і причетність.

Потреба влади — це бажання впливати на інших людей.

Потреба успіху задовольняється процесом доведення роботи до успішного завершення, а не самим лише проголошенням такого успіху.

Потреба причетності робить людей зацікавленими в спілкуванні зі знайомими, налагодженні дружніх стосунків, наданні допомоги іншим.

Бажання — це зовнішня форма вияву потреби, тобто потреба, яка набула конкретної форми відповідно до культурного рівня та особистості індивіда. Бажання можна назвати конкретизованою потребою. Споживачі, які проживають в одній країні і відчувають одну і ту саму потребу, можуть задовольнити її шляхом купівлі різних товарів.

Запити — бажання людини, вартість задоволення яких у більшості випадків вища або нижча за її наявну купівельну спроможність.

Попит — бажання з урахуванням наявної купівельної спроможності, тобто забезпечена грошима конкретна потреба в конкретних товарах (послугах), які реалізуються на ринку.

Товар — це все, що може задовольнити потребу або бажання і пропонується ринку з метою привертання уваги, придбання, використання чи споживання.

Вартість —Грошовим виразом вартості товару є його ціна. Вартість споживання — це витрати на експлуатацію або комерційне використання товару, тобто його технічне обслуговування та ремонт.

Споживча цінність —здатність товару задовольнити потреби покупця, оцінюється покупцем.

Задоволеність споживача — ступінь збігу властивостей товару, що суб´єктивно сприймаються клієнтом, з очікуваннями, пов´язаними з цим товаром.

Задоволення — це вибір споживачем якогось товару з сукупності існуючих. Вибраний товар повинен мати найвище значення функції корисності і забезпечувати досягнення високого рівня задоволення потреб. Розрізняють два типи задоволення потреб — функціональне та психологічне.

Обмін — акт отримання від когось бажаного товару шляхом пропонування йому чогось натомість. Обмін є лише одним із багатьох способів, за допомогою яких люди отримують бажаний товар. Іншими способами є, наприклад, полювання, риболовля, садівництво і т. п. Розрізняють бартерний (товар—товар) і товарно-грошовий (гроші—товар) обмін.