1. .В людському тілі є понад 200 кісток, які утворюють скелет голови (череп), скелет тулуба, скелети верх­ніх і нижніх кінцівок.

Крім кісток, до складу скелета входять хрящі.

Скелет забезпечує тілу збереження форми і служить йому опо­рою при всякому положенні (стоянні, сидінні, лежанні). Обмежовуючи порожнини, зайняті внутрішніми органами, скелет виконує захисну функцію, разом з прикріпленими до нього м’язами скелет бере участь у рухах тіла.

Скелет умовно підрозділяють на дві частини: осьовий і додатковий. До осьового скелета відноситься хребетний стовп (26 кісток), череп (29 кісток), грудна клітка (25 кісток); до додаткового — кістки верхніх (64) і нижніх (62) кінцівок. Кістки скелета є важелями, що приводяться в рух м'язами. У результаті цього частини тіла змінюють положення по відношенню один до одного і пересувають тіло в просторі. До кісток прикріпляються зв'язки, м'язи, сухожилля, фасції. Скелет утворює вмістища для життєво важливих органів, захищаючи їх від зовнішніх дій: в порожнині черепа розташований головний мозок, в хребетному каналі — спинний, в грудній клітці — серце і великі судини, ле­гені, стравохід тощо, в порожнині тазу — сечостатеві органи. Кіс­тки беруть участь в мінеральному обміні, вони є депо кальцію, фосфору тощо. Жива кістка містить вітаміни A, D, С та інші.

Хімічний склад кістки.

Кістка – це живий орган, який виконує в організмі певні функції і має свою будову. Клітини кісткової тканини (остеоцити) мають численні тонкі відростки за допомогою яких вони з’єднуються між собою міжклітинна речовина кісткової тканини утворена пластинками із щільної дуже твердої речовини. Розташування пластинок нагадує сітку. Така будова надає їм міцності.

До складу кісткової тканини входять:

- 30% органічних речовин

- 60% неорганічних речовин

- 10% вода

Основою органічних речовин кістки є волокнистий білок – колаген. Із мінеральних речовин у кістках найбільше солей кальцію і фосфору. Крім них до складу кістки входять магній, алюміній, фтор, свинець, стронцій, уран, кобальт, залізо та інші елементи.

За розвитком, формою та функцією кістки поділяються на довгі, короткі, плоскі та повітроносні.

Довгі кістки характеризуються тим що їхня довжина значно перевищує ширину та товщину. Форма її нагадує циліндр. В цих кістках розрізняють середню частину, або деафіз в якій звичайно знаходиться кістково-мозкова порожнина та 2 суглобові кінці, або епіфіза.

До довгих кісток належать більшість кісток верхніх, нижніх кінцівок і деякі інші.

Короткі кістки – відносно невеликі кісткові утвори, всі виміри яких приблизно одинакові (кістки, зап’ястка, заплесни та ін.).

Плоскі, або широкі кістки мають значну довжину та ширину при невеликій товщині. Вони побудовані з двох пластинок щільної речовини, між якими є тонкий прошарок губчастої речовини. Це кістки черепного склепіння, лопатка, грудина тощо.

Іноді пластинки щільної речовини плоских кісток значно роз’єднуються і утворюють різного розміру пазухи, які вистелені слизовою оболонкою та заповнені повітрям. Такі кістки називаються повітроносними і відносять до них верхню щелепу, лобові та деякі інші.

Поруч із цією класифікацією кісток існують ще інші: парні, непарні. Непарні кістки завжди лежать по середині площини скелета, а парні – по боках від неї на деякій відстані.

2.

Проміжний мозок (diencephalon) розміщений вище від середнього мозку під мозолистим тілом, зверху і з боків прикритий і зростаєть­ся з півкулями кінцевого мозку.

 До складу проміжного мозку входять : зорові горби, надгорбова, загорбова та підгорбова ділянки. Порожниною проміжного мозку є третій шлуночок. Це щілиноподібний простір, розміщений в середин­ній площині між зоровими горбами. Внизу третій шлуночок переходить у водопровід, а зверху через парні отвори сполучається з бічними шлуночками великих півкуль.

 Зорові горби (thalami optici) - найбільші утворення проміжного мозку яйцеподібної форми, що прилягають до великих півкуль.  Зорові горби переважно складаються із сірої речовини, що прошарками білої речовини поділена на ядра, які є підкірковими центрами чут­ливості всього тіла людини. Зорові горби нервовими волокнами з'єдна­ні з різними відділами кори головного мозку. Вся інформація /крім нюхової/, яка йде до кори головного мозку обов'язково проходить через зорові горби. Крім того зорові горби з'єднані з блідою кулею, що розташована зовні від них і є підкірковим руховим центром.

Подушки зорових горбів є підкірковими зоровими центрами.   

 Надгорбова ділянка (epithalamus) відносно мала. До неї належать мозкові /медулярні/ смужки і шишкоподібна залоза /епіфіз/.

 Мозкові смужки прилягають до верхньої частини зорових горбів. Задні частини їх розширюються з'єднуючись між собою та з шишкоподіб­ною залозою. Мозкові смужки є підкірковим нюховим центром, а шишкоподібна залоза по своїй будові і функціям належить до залоз внутрішньої секреції.

 Загорбова ділянка (metathalamus) складається із парних утворень внутрішніх і зовнішніх колінчастих тіл, що розміщені ззаду від подушок зорових горбів. Внутрішні колінчасті тіла /медіальні/ є поряд з нижніми горбиками чотиригорбикового тіла середнього мозку підкірковими слуховими центрами. Зовнішні /лате­ральні/ колінчасті тіла разом з верхніми горбиками чотиригорбиково­го тіла та подушками зорових горбів є підкірковими зоровими центрами.

Підгорбова ділянка (hypothalamus) розміщена безпосередньо під зоровими горбами, утворюючи нижню стінку третього шлуночка. Їх добре видно на основі головного мозку.

До підгорбової ділянки входять сірий горб, лійка, гіпофіз і соскоподібні тіла. 

 Гіпофіз - це провідна ендокринна залоза.

 Сірий горб складається з нервових клітин, які утворюють ядра.

Тут розміщені вищі підкіркові вегетативні центри.

Гіпоталамус здійснює регулюючий вплив на розміщені нижче вегетативні центри і залози внутрішньої секреції, а через них на обмін речовин, діяльність всіх внутрішніх органів, а також відіграє важливу роль в теплорегуляції, підтриманні гомеостазу, впливає на емоційні реакції людини тощо.

 Маючи численні зв'язки із зоровими горбами, корою великих півкуль, ретикулярною формацією стовбура мозку, гіпофізом та іншими відділами центральної нервової системи, гіпоталамус є однією із найважливіших ланок нервової системи, яка координує вегетативні функції з психічними і соматичними функціями

 Ретикулярна формація утворена сукупністю нейронів, розташованих в центральних відділах стовбура мозку як дифузно, так і у вигляді ядер. Нейрони РФ мають довгі маловетвлящіеся дендрити і добре гілкуються аксони, які часто утворюють Т-подібне розгалуження: одна з гілок аксона має низхідний, а друга - висхідне напрямок. Гілки нейронів під мікроскопом утворюють сіточку (ретикулум)

Ретикулярна система має дві основні функціональні частини:ретикулярну активаційну систему (РАС), що підтримує інші ділянки головного мозку у стані збудження та відфільтровує несуттєві сенсорні стимули, та рухову частину, серед функцій якої є допомога у регуляції грубих рухів кінцівок, а також вегетативних функцій, таких як дихання, розширення та звуження судин.

4.

Статеву належність таза найкраще визначати за допомогою певних вимірювань. Щодо великого таза найчастіше роблять два вимірювання: відстань між верхніми передніми клубовими остями — міжостьова (у жінок 23 — 25 см, у чоловіків 21—23 см) і відстань між клубовими гребенями — міжгребенева дистанція (у жінок 28 — 29 см, у чоловіків 25 — 27 см). Розміри малого таза такі: відстань між мисом і серединною точкою верхнього краю лобкового симфізу (у жінок 11,5 см, у чоловіків 10,8 см); найбільша відстань між пограничними лініями (поперечний діаметр) (у жінок 13.5 см, у чоловіків 12,8 см); відстань між клубово-лобковим підвищенням з одного боку та крижово-клубовим суглобом — з другого (косий діаметр) (у жінок 12 — 12.5 см, у чоловіків 12 — 12,2 см). Крім того, вимірюють кон'югати, які мають велике значення в акушерстві: справжню .діагональну.пряму .серединну і зовнішню .

В-10

1. З'ºднання к³сток бувають неперервн³, або нерухом³ чи малорухом³ (без щ³лин), ³ переривчаст³, або рухом³ (з порожнинами м³ж к³стками). ª й пром³жн³ форми з'ºднання — нап³всуглоби (наприклад, з'ºднання тазових к³сток м³ж собою).

Неперервно к³стки з'ºднуються зрощенням (наприклад, к³стки таза), зв'язками (хребц³), хрящем (ребра) або швами (к³стки мозкового черепа).

Ус³ види з'ºднань к³сток, под³ляють на дв³ групи: нерухом³ та рухом³.

Нерухоме з'ºднання - ф³брозне з'ºднання - такий вид з'ºднання, при якому к³стки як би зрощен³ м³ж собою за допомогою того чи ³ншого виду сполучно¿ тканини; у залежност³ в³д роду тканини, що з'ºднуº поруч лежач³ к³сти, нерухом³ з'ºднання под³ляють на:

- з'ºднання за допомогою щ³льноволокнисто¿ сполучно¿ тканини - синдесмоз

- з'ºднання за допомогою хряща - хрящове з'ºднання -синхондроз

- з'ºднання за допомогою к³стково¿ тканини - синостоз. Перериване з'ºднання к³ст, суглоб (синов³альне з'ºднання) º рухливим зчленуванням двох чи дек³лькох к³ст ³з наявн³стю м³ж ними щелевидной суглобно¿ порожнини.

Суглоб називаºться простим, якщо в його утворенн³ беруть участь дв³ к³стки, ³ складним, якщо беруть участь б³льш двох к³сток.

У рухливих з'ºднаннях розр³зняють наступн³ утворення:

- суглобн³ поверхн³, це т³ поверхн³ к³сток, якими к³стки, що беруть участь в утворенн³ даного суглоба, зчленовуються один з одним;

- суглобн³ хрящ³, (г³алиновий, чи склопод³бний, хрящ), що покривають суглобн³ поверхн³;

- суглобна капсула, утворена щ³льноволокнистою сполучною тканиною, оточуº у вигляд³ замкнутого чохла к³нц³ к³сток, що зчленовуються, ³, не переходячи на суглобн³ поверхн³, продовжуºться в ок³стя цих к³ст.

Суглобна капсула маº товсту зовн³шню волокнисту ф³брозну мембрану, ³ внутр³шню тонку синов³альну мембрану, що вид³ляº в порожнину суглоба особливу клейку, що змазуº суглобно¿ поверхн³ к³ст синов³альну р³дину (синов³ю),суглобна порожнина, являº собою шпаровидний прост³р м³ж суглобними поверхнями к³ст, що зчленовуються, замкнуте з ус³х бок³в суглобною сумкою.

Розр³зняють рухи в суглобах стосовно трьох взаºмно перпендикулярних осей: навколо фронтально¿ (горизонтально¿) ос³ - згинання ³ розгинання;навколо саг³ттально¿ ос³ - приведення ³ в³дведення ; навколо вертикально¿ ос³ - обертальний рух . Обертальний рух к³нц³вками виробляºться як всередину так ³ до зовн³ .

У кулястих суглобах, кр³м зазначених рух³в, можливо ще круговий рух , при якому вершина центра обертання в³дпов³даº кулястому суглобу, а перифер³я описуº п³дставу конуса. Суглоби, у яких рух в³дбуваºться навколо одн³º¿ ос³, називаються одноосьовими; суглоби, у яких рух в³дбуваºться навколо двох осей, - двохв³сними ³, нарешт³, º група трив³сних ³ багатов³ськових суглоб³в, у яких можлив³ рухи навколо трьох чи багатьох осей. Багатоосьовому суглобу в³дпов³даº куляста суглобна поверхня.

Переривчасте з'ºднання к³сток, або суглоб — б³льш молодий утв³р орган³зму. Вс³ суглоби мають загальний план будови, який включаº суглобову порожнину, суглобову сумку ³ суглобов³ поверхн³.

Суглобову порожнину вид³ляють умовно, оск³льки в норм³ м³ж суглобовою сумкою ³ суглобовими к³нцями к³сток порожнини не ³снуº, а м³ститься р³дина.

Суглобова сумка охоплюº суглобов³ поверхн³ к³сток, утворюючи герметичну капсулу.

Суглобова сумка складаºться з двох шар³в. Зовн³шн³й шар переходить в ок³стя, внутр³шн³й шар вид³ляº в порожнину суглоба р³дину, що в³д³граº роль мастила, забезпечуючи в³льне ковзання суглобових поверхонь.

Суглобов³ поверхн³ з'ºднуваних к³сток вкрит³ суглобовим хрящем. Гладенька поверхня суглобових хрящ³в сприяº рухам у суглобах. Суглобов³ поверхн³ за формою ³ розм³рами дуже р³зноман³тн³, ¿х пор³внюють з геометричними ф³гурами.

Зв³дси ³ назви суглоб³в за формою :куляст³ (плечовий, кульшовий), ел³псо¿дн³ (променезап'ястков³), цил³ндричн³ (променел³ктьовий) тощо. Оск³льки рух з'ºднуваних ланок зд³йснюºться навколо одн³º¿, двох або багатьох осей, суглоби прийнято також под³ляти на багатоосьов³ (куляст³), двохосьов³ (ел³псо¿дн³, с³длопод³бн³) ³ одноосьов³ (цил³ндричний, блокопод³бний).

Залежно в³д к³лькост³ з'ºднуваних к³сток суглоби под³ляють на прост³, в яких з'ºднуються дв³ к³стки (наприклад, фаланги пальц³в), складн³, в яких з'ºднуºться б³льше двох к³сток (наприклад, л³ктьовий суглоб), ³ комб³нован³ — це два анатом³чно самост³йних суглоби, об'ºднан³ функц³онально. Прикладом комб³нованих суглоб³в º приºднання нижньо¿ щелепи до скроневих к³сток, а також ребер до хребта.

2. Кінцевий мозок (telencephalon) складається з двох півкуль великого мозку, відокремлених один від одного подовжньою щілиною. У глибині щілини розташоване з'єднує їх мозолисте тіло. Крім мозолистого тіла півкулі з'єднуються також передній, задній спайками і спайкою зводу. У кожній півкулі виділяться по три полюси: лобовий, потиличний і скроневий. Три краю (верхній, нижній і медіальний) ділять півкуля на три поверхні: верхнелатеральную, медіальну і нижню. Кожна півкуля поділяється на частки. Центральна борозна (роландова) відокремлює лобову долю від тім'яної, латеральна борозна (сильвиева) - скроневу від лобової та тім'яної, тім'яно-потилична борозна розділяє тім'яну і потиличну частки. У глибині латеральної борозни розташовується острівкова частка. Більш дрібні борозни ділять частки на звивини.

 Біла речовина півкуль займає простір між корою і базальними ядрами. Воно складається з великої кількості нервових волокон, що йдуть у різних напрямках. Виділяють три системи волокон півкуль: асоціативні (сочетательное), що з'єднують частини одного і того ж півкулі; комісуральних (спайкові), що з'єднують частини правого і лівого півкуль, до яких відносяться в півкулях мозолисте тіло, передня спайка і спайка склепіння, і проекційні волокна, або провідні шляхи, що з'єднують півкулі з лежачими нижче відділами головного мозку і спинним мозком.  

3. Головним органом дихально¿ системи º леген³.

Це парн³ об’ºмист³ органи, займають б³льшу частину грудно¿ порожнини ³ пост³йно зм³нюють форму ³ розм³ри в загальност³ в³д фази дихання.

По форм³ це неправильн³ конуси, верх³вкою напрямлен³ до надключично¿ ямки, а вв³гнутою основою – до купола д³афрагми.

Верх³вка – звужена частина леген³ виходить через верхню апертуру грудно¿ кл³тки в област³ ши¿ ³ виступаº вище ключиц³ на 2-3 см.

На леген³ розр³зняють три поверхн³: 1) Зовн³шня опукла – реберна прилягаº до ребер ³ м³ж реберних м’яз³в ;

2) Дещо з³гнута – мед³альна поверхня, под³ляºться на дв³ частини:

а) хребетна – ззаду межуº з хребетним стовпом;

б) мед³аст³нальна - спереду межуº з органами середост³ння.

3) Нижня вв³гнута – д³афрагмальна в³дпов³даº опуклост³ д³афрагми.

Поверхн³ легень розд³лен³ краями: передн³й ³ нижн³й.

З внутр³шньо¿ сторони (на мед³альн³й поверхн³) в нижн³й леген³ º заглибина – ворота легень – це м³сце входження бронх³ально-судинного пучка. Через ворота легень проходять так³ анатом³чн³ утворення: головний бронх, легенева артер³я, дв³ легенев³ вени, нерви, бронх³альн³ артер³¿ ³ вени, л³мфатичн³ судини. Вс³ ц³ утворення з’ºднанн³ сполучною тканиною в загальний пучок, що називаºться коренем легень.

Будова легень. Глибокими щ³линами л³ва легеня д³литься на дв³, а права – на три дол³. Розр³зняють косу ³ горизонтальну щ³лини. Права легеня складаºться з верхньо¿, середньо¿ ³ нижньо¿ дол³, л³ва легеня – з верхньо¿ ³ нижньо¿. Дол³ леген³ под³ляються на бронхолегенев³ сегменти, в прав³й леген³ ¿х – 11, а в л³в³й – 10 сегмент³в. Сегменти легень складаються з легеневих дольок – це невелик³ д³лянки легенево¿ паренх³ми, розд³лен³ сполучнотканинними перегородками, що м³стять вени ³ с³тку л³мфатичних кап³ляр³в. В верх³вку кожно¿ дольки входить один др³бний бронх (дольковий). Його д³аметр – 1 мм.

Кожний дольковий бронх розгалужуºться всередин³ дольки на 12-18 тонких к³нцевих бронх³ол, в д³аметр³ 0,3-0,5 мм, як³ не м³стять хряща ³ залози.

К³нцев³ бронх³оли, дихотом³чно розгалужуючись дають початок дихальним бронх³олам, як³ в³др³зняються тим, що на ¿х ст³нках з’являються вже легенев³ м³хурц³ або альвеоли. В³д кожно¿ дихально¿ бронх³оли в³дходять альвеолярн³ ходи, що зак³нчуються сл³пими альвеолярними м³шечками. Ст³нки альвеолярних ход³в ³ м³шечк³в складаються з альвеол, в яких еп³тел³й стаº одношаровим, плоским (дихальний еп³тел³й) ³ вони заповнен³ пов³трям. Ст³нку кожно¿ альвеоли обпл³таº густа с³тка кровоносних кап³ляр³в. В ст³нц³ º теж еластичн³ волокна, завдяки чого можливе зменшення ³ зб³льшення об’ºму при диханн³.

Дихальн³ бронх³оли, альвеолярн³ ходи ³ альвеолярн³ м³шечки з альвеолами складають ºдине альвеолярне дерево або дихальну паренх³му легень. Вони утворюють функц³онально-анатом³чну одиницю ¿¿, що називаºться ац³нус, яка зд³йснюº основну функц³ю легень – газообм³н м³ж кров’ю, яка прот³каº в кап³лярах легень ³ пов³трям, яке заповнюº легенев³ альвеоли.

Отже, ³з сукупност³ ац³нус³в утворюються дольки з дольок-сегменти ³з сегмент³в – дол³, а ³з долей ц³ла легеня.