4. Пояс нижньої кінцівки, або таз, складається з двох тазових кіс­ток, вони ще мають назву безіменних і крижової кістки. Тазові кістки з’єднані напівсуглобом — симфізом.

Тазова кістка складається з трьох кісток: клубової, сід­ничної та лобкової. Всі три кістки до 15—16-річного віку з’єднані хрящем (синхондроз), після чого хрящ костеніє в ділянці кульшової западини, всі три кістки зростаються тілами, внаслідок чого утво­рюється монолітна тазова кістка.

Таз людини утворюється двома тазовими кістками, кри­жовою кісткою й куприком, поділяється на великий і малий; з боків їх розділяє дугоподібна лінія клубової кістки, ззаду — мис крижо­вої кістки, спереду — гребінь лобкової кістки й верхній край лоб­кового зрощення (симфіза). Симфіз — це синхондроз, утворений волокнистим хрящем, у якому є невелика щілина, причому в жінок вона значно більша, ніж у чоловіків. У вагітних жінок хрящ симфі­за має властивість пом’якшуватися, й під час пологів щілина дещо, збільшується, що сприяє легшому проходженню плода крізь малий таз.

В-8

1. Орган -відрізня­ється властивою лише йому формою і будовою, пристосованою до виконання певної функції.Органи побудовані з тканин. Кожний орган містить всі види тканин. Одна з тканин є основною, «робочою», що виконує головну функцію органу. Так в печінці, легенях, нирках, залозах — епітеліальна, в кістці — сполучна (кісткова), в мозку — нервова тканина. Епітелій покриває шкіру, вистилає слизові, серозні оболонки і протоки залоз. Сполучна тканина виконує в кожному органі опорну, механічну, трофічну функції, утворює сполучнотканинний каркас органу, його стро­му. М'язова тканина бере участь в утворенні стін кровоносних, лімфатичних судин, травної системи, повітряноносних і сечовиві­дних шляхів. Нервова тканина представлена у вигляді нервів (і їх кінцевих розгалужень), іннервуючих орган, нервових вузлів, які лежать у стінках органів.

Органи анатомічно і функціонально об'єднуються в системи органів. Система — це низка органів, що мають загальний план будови, єдність походження і виконують одну велику функцію (наприклад, травлення, дихання). В організмі людини виділяють наступні системи органів: травлення (травну), дихання (ди­хальну), сечовивідну, статеву, нервову, кровоносну, лімфатичну і імунну. Деякі органи об'єднуються за функціональним принци­пом в апарати: вони часто мають різну будову і походження, мо­жуть бути не зв'язані анатомічно, але їх об'єднує участь у вико­нанні загальної функції (наприклад, опорно-руховий, ендокрин­ний апарати), або ці органи різні за своїми функціональними за­дачами, але зв'язані онтогенетично (наприклад, сечостатевий апарат).

2. Череп являє собою скелет голови, складається з 23 кісток, які утворюють два відділи: мозковий і лицевий. Мозковий череп виконує захисну функцію, в його порожнині міститься го­ловний мозок. До складу мозкового черепа входить 8 кісток — 2 парні (2 тім’яні, 2 скроневі) та 4 непарні (лобова, решітчаста, клиноподібна й потилична). Тім’яна кістка парна, широка, має дві поверхні (зовнішню та внутрішню) та чотири краї. Верхніми зубча­стими краями обидві тім’яні кістки з’єднуються стріловим швом.

Передні краї з’єднуються з лобовою кісткою вінцевим швом. Задні краї тім’яних кісток з’єднуються з потиличною кісткою, утворюю­чи лямбдоподібний шов. Бічні краї разом зі скроневими кістками утворюють лускоподібний шов. Скронева кістка парна, розміщена в біч­ній частині черепа і є частиною його основи. Ця кістка скла­дається з трьох частин: барабанної, лускоподібної та кам’янистої.

Лобова кістка непарна, в ній розрізня­ють носову частину, або тіло, дві очноямкові частини і луску.

Потилична кістка непарна, складається з чотирьох частин: основної, двох бічних і потиличної луски.

Решітчаста кістка непарна, належить ча­стково до кісток мозкового та лицевого черепа. Мозковою части­ною кістки є решітчаста пластинка, яка займає горизонтальне положення між очноямковими частинами лобової кістки. Клиноподібна кістка непарна, займає Центральне положення серед кісток основи черепа. Вона скла­дається з тіла і трьох пар відростків, належить до повітроносних, пневматизованих. Вікові та статеві особливості черепа

Розвиток усіх кісток черепа, подібно кістках тулуба і кінцівок, починається з перетинчастої (сполучнотканинною) стадії. Надалі кістки і частини кісток, що складають основу черепа, проходять хрящову і остаточну кісткову стадії розвитку.

Кістки особи і даху черепа проходять тільки перетинчасту і кісткову стадії, минаючи хрящову. Особливістю черепа новонароджених і дітей грудного віку є залишки перетинчастого черепа - джерельця

Розрізняють джерельця: передній, задній і парні бокові - клиновидний і соскоподібного. Передній джерельце найбільший, має форму ромба. Його передній гострий кут вдається між лобовими кістками, а задній тупий кут - між тім'яними. Він повністю заростає на другому році життя (у хлопчиків на 2 міс. Раніше).Значно менше за розмірами задній джерельце, який заростає незабаром після народження. Бічні джерельця у доношених новонароджених частіше відсутні, а якщо є, то заростають до 2-3-го місяця життя.

Інша особливість - наявність хрящових прошарків між частинами кісток основи черепа. У новонароджених не розвинені повітроносні пазухи, горби, відростки, немає зубів, слабо розвинені щелепи. Це складає третю особливість. Внаслідок цього лицьовій череп мало виступає вперед і становить 1 / 8 мозкового черепа (дорослого 1 / 4).

Шви черепа формуються до 3-5-му році життя. Зростання черепа закінчується до 25-30 років. Розвиток, зростання і форма черепа знаходяться в тісній залежності від розвитку головного мозку.

Чоловічий череп у зв'язку із загальними великими розмірами тіла відносно більше жіночого. Жіночий череп зберігає деякі риси дитячого черепа, а на черепі чоловіки легше виявити ті риси, які були властиві черепам наших далеких предків. Статеві відмінності черепа великого практичного значення не мають.

3.

Надниркова залоза ) — парна залоза. Розташована в заочеревинному просторі безпосередньо на верхньому кінці нирки. Своєю формою нагадує тригранну піраміду, обернену верхівкою до діафрагми, а основою до нирки. її розміри в дорослої людини: висота 3 —6 см, поперечник основи близько 3 і ширина близько 4 — 6 см; маса 20 г. На передній поверхні залози є ворота  — місце входу та виходу судин і нервів. Залоза вкрита волокнистою капсулою, яка є частиною ниркової фасції. Відростки капсули проникають в неї через ворота й утворюють строму. На поперечному розрізі надниркова залоза складається із кори (cortex) і мозку (medulla). Функція. Надниркові залози відіграють дуже важливу роль в організмі. Мозок виділяє гормони (адреналін та ін.), які стимулюють функцію симпатичної частини автономної нервової системи, звужують кровоносні судини, активізують процес розщеплення глікогену в печінці тощо. Гормони, які виділяє кора (кортикостероїди), регулюють водно-електролітний, ліпоїдний обмін і впливають на функцію статевих залоз. Вироблення кортикостероїдних гормонів тісно взаємозв'язане з функціями гіпофіза і гіпоталамуса.

В-9