2. Всередині спинного мозку проходить центральний канал (canalis centralis), який продовжується вгорі в IV шлуночок головного мозку, а донизу закінчується кінцевим шлуночком.

Розрізняють такі частини спинного мозку:

- шийна частина;  (pars cervicalis; їх є 8;

- грудна частина;  (pars thoracica; їх є 12;

- поперекова частина; ] (pars lumbalis; їх є 5;

- крижова частина (pars sacralis; їх є 5;

- куприкова частина;  (pars coccygea; їх є 1–3.

Відрізок спинного мозку, який відповідає двом парам корінців (два передніх та два задніх) називається сегментом (segmentum).

Спинний мозок, відповідно, складається з 31 – 33 сегментів.

Починаючи з нижніх чотирьох шийних, сегменти розташовуються вище відповідних хребців хребтового стовпа (правило Шипо). Таке розташування пояснюється тим, що довжина спинного мозку значно менша за довжину хребтового стовпа. Тому, практично важливо знати скелетотопію спинномозкових сегментів.

Скелетотопія спинномозкових сегментів:

- у нижньому шийному (V, VI, VII, VIII) і верхньому грудному відділах (I, II, III, IV) сегменти розміщені на один хребець вище від відповідного їм за ліком хребця;

- в середньому грудному відділу сегменти (V, VI, VII, VIII, IX) розміщені на два хребці вище;

- в нижньому грудному відділу) сегменти (X, XI, XII розміщені на три хребці вище;

- поперекові сегменти розміщені на рівні X – XI грудних хребців;

- крижові і і куприкові сегменти – на рівні XII грудного – I поперекового хребці.

Сіра речовина спинного мозку

Це скупчення тіл нейронів та їх коротких відростків. Вона складається з:

- переднього стовпа 

- заднього стовпа 

 проміжного (бічного) стовпа цей стовп чітко виражений лише в грудо–поперековому відділі спинного мозку;

- центральної драглистої речовини (substantia gelatinosa centralis) – проміжної зони, що розташована навколо центрального каналу, який висланий епендимою.

На поперечному розрізі стовпи мають вигляд рогів і тому в сірій речовині розрізняють парні:

- передній ріг 

- задній ріг 

- бічний ріг 

На рівні шийного та попереково–крижового відділів спинного мозку клітини переднього рогу утворюють спинномозкову пластинку VII – IX ). На інших рівнях ця пластинка розташована в проміжній речовини

Біла речовина спинного мозку

Вона представлена аксонами нервових клітин головного та спинного мозку, які утворюють висхідні шляхи (чутливі, аферентні) і низхідні шляхи (рухові, еферентні).

За допомогою борозен біла речовина поділяється на:

- передній канатик 

- задній канатик 

- бічний канатик 

Правий і лівий передні канатики за допомогою передньої білої спайки сполучаються між собою.

У задніх канатиках проходить два висхідні шляхи:

- тонкий пучок ,пучок Голя, який розташований присередньо;

- клиноподібний пучок або пучок Бурдаха, розташований збоку від нього.

Спинний мозок виконує дві основні функції: рефлекторну і провідну.

Рефлекторна функція спинного мозку полягає у здійсненні складних рухових реакцій організму. Спинний мозок іннервує всю скелетну мускулатуру, крім м'язів голови, які іннервуються черепними нервами. У спинному мозку містяться рефлекторні центри мускулатури тулуба, кінцівок шиї. Тут же розташовано багато центрів автономної нервової системи. Рефлекси сечовипускання і дефекації зв'язані з функцією спинного мозку.

Спинний мозок здійснює і провідну функцію. Доцентрові імпульси, які надходять у спинний мозок по задніх корінцях, передаються по провідних шляхах спинного мозку у відділи головного мозку, що лежать вище. У свою чергу, із відділів центральної нервової системи спинний мозок одержує імпульси, які можуть змінювати діяльність скелетної мускулатури і внутрішніх органів. Провідні шляхи діляться на висхідні і низхідні. Висхідні шляхи проводять імпульси із периферії (від рецепторів шкіри, м'язів, суглобів, внутрішніх органів) до головного мозку. Низхідні шляхи проходять по передніх і частково бічних стовпах. По них передаються імпульси від головного мозку до рухових центрів спинного мозку, а від них ці імпульси йдуть до скелетних м'язів.

3. Шлунок (gaster) — це розширена частина травного каналу, розташована між стравоходом і кишками. Він має дві стінки: передню і задню. Краї переходу стінок шлунка одна в іншу називаються кривинами: мала кривина обернена праворуч догори, велика — донизу, вперед і ліворуч. У шлунку розрізняють: кардіальну частину ,; тіло шлунка — найбільшу частину; воротарну частину ,воротар — найвужчу частину,

Стінка шлунка складається з трьох оболонок: слизової з підслизовою основою, м'язової та серозної з підсерозною основою.

Слизова оболонка шлунка, як і всього травного каналу, складається з епітеліального шару ентодермального походження, власної пластинки з ніжної сполучної тканини, м'язової пластинки та пухкого сполучнотканинного підслизового прошарку.

Між епітеліальним шаром і м'язовою пластинкою міститься величезна кількість (до 100 в 1 мм2) трубчастих залоз, які відкриваються на поверхню слизової оболонки. Серед цих залоз, що виділяють шлунковий сік, розрізняють шлункові, або власні, залози закладені переважно в слизовій оболонці кардіальної частини, дна й тіла шлунка, та воротарні залози .

М'язова оболонка шлунка складається з гладкої м'язової тканини і має три шари: поздовжній розташований зовні, розвинутий порівняно слабко; коловий — потужніший; внутрішній, що складається з нерівномірно розподілених косих волокон

Серозна оболонка вкриває весь шлунок, за винятком малої та великої кривин, де до шлунка підходять судини й нерви і фіксуються малий і великий чепці.

Місткість шлунка становить 1 —4 л і залежить від кількості та якості їжі. Середня місткість шлунка дорослої людини близько 3 л.

Топографія. Шлунок розташований у верхньому відділі черевної порожнини, причому 5/6 його лежить ліворуч і 1 /6 праворуч від серединної лінії. Мала кривина, найближча до неї верхня частина передньої стінки і пілорична частина прилягають до вісцеральної поверхні печінки й проектуються в надчеревній ділянці живота. Кардіальна частина і дно шлунка тісно стикаються з нижньою поверхнею діафрагми, селезінкою і частково з лівою часткою печінки. Ці відділи шлунка проектуються в лівій підребровій ділянці.

Задня стінка шлунка прилягає до пристінкової очеревини. Велика кривина контактує з поперечною ободовою кишкою. У положенні хворого лежачи вона звичайно проектується на середині відстані між пупком і верхівкою мечоподібного відростка, часто опускається значно нижче навіть при порожньому шлунку.

Функція. Відбувається розщеплення (неповне) харчових речовин і згортання молока під впливом шлункового соку; всмоктування води й розчинених у ній речовин; евакуація харчової маси в тонку кишку; вилучення з крові шкідливих речовин (сечової кислоти, сечовини, деяких отрут тощо) слизовою оболонкою шлунка.

4. Шийні хребці мають такі загальні особливості:

1. На поперечних відростках є поперечні отвори 

2. Остисті відростки роздвоєні (крім VII хребця).

3. Поперечні відростки мають:

- передні горбки 

- задні горбки  ,які розташовані, відповідно, на ребровому відростку –  (передньому відростку )і власне поперечному відростку – (задньому відростку );

- борозну спинномозкового нерва 

4. Суглобові поверхні лежать майже у горизонтальній площині.

5. Тіло хребця вгорі скошене в поперечній площині, а знизу – в стріловій площині.

 

Особливості атланта [C I], першого шийного хребця

1. Відсутнє тіло хребця

2. Замість тіла хребця є дві бічні маси атланта

3. Бічні маси атланта з’єднані передньою дугою атланта  і задньою дугою атланта 

4. На передній дузі атланта є передній горбок ,а на задній дузі атланта– задній горбок 

5. На бічних масах є відповідні верхні суглобові поверхні ) і нижні суглобові поверхні 

6. На задній поверхні передньої дуги атланта є ямка зуба  для з’єднання із зубом осьового хребця

Осьовий хребець [C II], другий шийний хребець має на тілі зуб осьового хребця який складається з верхівки зуба  і основи зуба 

На зубі розташовані передня суглобова поверхня  та задня суглобова поверхня 

На хребці вже є нижній суглобовий відросток та остистий відросток 

 III–VI шийні хребці [C III – C VI] – типові. Передній горбок на поперечному відростку VI шийного хребця добре виражений і називається сонним горбком ,тому що до нього можна притиснути загальну сонну артерію при зупинці кровотечі з її гілок.

VII шийний хребець [C VII] називається виступним хребцем ,тому що він має довгий нероздвоєний остистий відросток .Він є орієнтиром для лікарів при відрахуванні хребців .

Особливості грудних хребців 1. Мають на тілі верхні реброві ямки або напів’ямки та нижні реброві ямки або напів’ямки для з’єднання з головками ребер

2. На поперечних відростках знаходяться реброві ямки поперечних відростків  для з’єднання з горбками ребер окрім T XI – T XII.

3. Остисті відростки

довгі, спрямовані вниз, черепицеподібно накривають один одного.

4. Суглобові поверхні верхніх суглобових відростків і нижніх суглобових відростків лежать у лобовій площині.

 

Перший грудний хребець на бічній поверхні тіла хребця має повну верхню реброву ямку і нижню реброву ямку або напів’ямку

Х грудний хребець : на тілі має тільки верхню реброву ямку або напів’ямку

ХІ–ХІI грудні хребці : на тілі хребців є повна реброва ямка,а на їх поперечних відростках реброві ямки відсутні.

Верхні суглобові відростки XII грудного хребця розміщені у лобовій площині, а нижні суглобові відростки– у стріловій площині.

Особливості поперекових хребців1. Мають соскоподібний відросток та додатковий відросток 

2. Масивне тіло

3. Заокруглений короткий остистий відросток

4. Довгі поперечні відростки ,які є рудиментами ребер і називаються реброподібними відростками; ребровими відростками

5. Суглобові поверхні лежать в стріловій площині, при цьому верхні суглобові поверхні обернені всередину, а нижні суглобові поверхні– назовні.