3. Усі артерії, вени й капіляри в організмі людини об'єднуються в два кола кровообігу: велике та мале.

Велике, або тілес­не, коло кровообігу служить для доставки всім органам і ткани­нам тіла поживних речовин і кисню. Воно починається в лівому шлуночку серця, куди з лівого передсердя поступає артеріальна кров. З лівого шлуночка виходить аорта, від якої відходять артерії, що йдуть до всіх органів і тканин тіла і розгалужуються в їх товщі аж до артеріол і капілярів — останні переходять у венули й далі у вени. Через стінки капілярів відбувається обмін речовин і газообмін між кров'ю і тканинами тіла. Артеріальна кров, що тече в капілярах, віддає поживні речовини й кисень і одержує продукти обміну та вуглекислоту. Вени зливаються в два великі стовбури — верхню і нижню порожнисті вени, які впадають в праве передсердя, де і закінчується велике коло кровообігу. Допо­вненням до великого кола є третє (серцеве) коло кровообігу, яке обслуговує саме серце. Воно починається вінцевими артеріями серця, що виходять із аорти, і закінчується венами серця. Останні зливаються у вінцевий синус, який впадає у праве передсердя, а решта найдрібніших вен відкривається безпо­середньо в порожнину правого передсердя і шлуночка.

Мале, або легеневе, коло кровообігу починається в пра­вому шлуночку серця, звідки виходить легеневий стовбур, який поділяється на праву та ліву легеневі артерії, а останні розгалужуються в легенях на артерії, перехідні в капіляри. У капілярних сітках, які обплітають альве­оли, кров віддає вуглекислоту і збагачується киснем. Збагачена киснем артеріальна кров надходить з капілярів у вени, які, злив­шись у чотири легеневі вени (по дві з кожного боку), впадають у ліве передсердя, де і закінчується мале (легеневе) коло кровообігу.

Кровообіг плода Особливості кровообігу плода спричинені відсутністю в його тілі малого кола кровообігу, оскільки органи дихання починають функціонувати лише після першого вдиху новонародженого. В утробі матері окиснення крові плода, збагачення її поживними речовинами й видалення вуглекислого газу та продуктів обміну здійснюються через плаценту (placenta) — плацентарний кровообіг.

Змішана кров від плода до плаценти надходить через парну пупкову артерію (a. umbilicalis), що є гілкою внутрішньої клубової артерії. Піднявшись до передньої стінки черевної порожнини в товщі присередньої пупкової складки очеревини, ці артерії через пупкове кільце проникають у пуповину, а потім у плаценту. Тут пупкові артерії переходять у капілярне русло, яке продовжується венами.

Насичена киснем та поживними речовинами кров від плаценти надходить до пупкової вени (v. umbilicalis) яка у складі пупкового канатика продовжується до тіла плода, через пупкове кільце проникає до черевної порожнини і біля воріт печінки ділиться на дві гілки. Одна вливається у ворітну вену, а друга у вигляді венозної протоки (ductus venosus), пройшовши через поздовжню ліву борозну печінки, відкривається в нижню порожнисту вену.

У правому передсерді більша частина крові з нижньої порожнистої вени через овальний отвір вливається в ліве передсердя. Решта крові, а також кров із верхньої порожнистої вени надходить до правого шлуночка. Звідси кров через легеневий стовбур надходить до легень, але через те що вони не функціонують, більша частина крові через артеріальну протоку (ductus arteriosus) потрапляє до аорти. Сюди ж приєднується кров, що надійшла до лівого передсердя з правого (через овальний отвір), а також із легеневих вен. З аорти кров надходить до судинної системи.

Варіант-21

1.Спинни́й мо́зок — нижній відділ ЦНС, розташований в хребтовому каналі. Він починається на рівні нижнього краю отвору потиличної кістки і є безпосереднім продовженням довгастого мозку (нижня частина головного мозку), а внизу закінчується конусоподібним звуженням, від якого вниз відходить кінцева нитка, сформована із сполучної тканини. Ця нитка спускається в крижовий канал і прикріплюється до його стінки. Спинний мозок у дорослої людини являє собою тяж довжиною 41-45 см, дещо сплющений спереду назад, діаметром — 1 см, масою близько 35 г.

Спинний мозок виконує функцію каналу, яким передається інформація (вниз та вгору), а також є центром координації деяких рефлексів.

Спинний мозок має два потовщення: шийне і поперекове, що відповідають місцям виходу з нього нервів, які йдуть до верхніх і нижніх кінцівок.

У центрі спинного мозку проходить вузький спинномозковий канал, заповнений спинномозковою рідиною, який сполучається з системою шлуночків головного мозку. Спинний мозок вкритий трьома оболонками: твердою, павутинною, м'якою, які також сполучаються з аналогічними оболонками, що вкривають головний мозок.

Права і ліва частина спинного мозку спереду і ззаду розділені глибокими борознами. Навколо центрального каналу розташована сіра речовина, яка складається з тіл вставних нейронів (інтернейронів, 95 %) і рухових (моторних) нейронів (5 %). На поперечному розрізі сіра речовина формує фігуру, схожу на метелика.

Передній виступ сірої речовини називається вентральним рогом; в ньому розташовані тіла рухових нейронів. З них виходять аксони, які, з'єднуючись між собою, утворюють вентральні нервові корінці.

Протилежний виступ — дорсальний ріг, від нього виходять дорсальні (задні) нервові корінці, що являють собою відростки чутливих (сенсорних) нейронів; тіла цих нейронів лежать за межами спинного мозку в дорсальних гангліях.

Передні та задні корінці поблизу від спинного мозку з'єднуються між собою, вкриваються єдиною жироподібною оболонкою і утворюють спинномозковий змішаний нерв.

Від спинного мозку відходить 31 пара змішаних нервів, відповідно до яких виділяють 31 сегмент (8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових, 1 куприковий). Кожному сегменту спинного мозку відповідає певна ділянка тіла, що пов'язана руховою та чутливою іннервацією з даним сегментом.

Спинний і головний мозок вкриті трьома сполучнотканними оболонками, які розвиваються з оточуючої мозкову трубку мезодерми. Ззовні розташована тверда оболона (dura mater), яка утворена щільною волокнистою сполучною тканиною. Глибше знаходиться павутинна оболона (arachnoidea), яка є тонким, безсудинним листком рихлої волокнистої сполучної тканини. Безпосередньо до речовини мозку прилягає м'яка (судинна) оболонка (pia mater), яка утворена також волокнистою сполучною тканиною, але на відміну від павутинової оболонки містить мережі кровоносних судин мозку. Всі три оболонки у вигляді єдиного, безперервного футляра покривають спинний і головний мозок.

Тверда оболонка спинного мозку (dura mater spinalis) являє собою мішок циліндрової форми, який вільно покриває спинний мозок. В ділянці великого потиличного отвору вона щільно зрощена з його краєм, а на рівні II поперекового хребця загострюється і переходить в кінцеву нитку твердої оболонки спинного мозку (filum terminale dura mater medulla spinalis). Вона доходить до II поперекового хребця, де і прикріпляється. Між твердою оболонкою і окістям хребтового каналу, яке називають зовнішнім листком твердої оболонки, є значний за об'ємом надтвердооболонний (епідуральний) простір (cavum epidurale), який заповнене жировою клітковиною і венозним сплетенням. У епідуральному просторі також проходять покриті відрогами твердої оболонки корінці спинномозкових нервів. Ці відроги мають вид рукава і зазвичай містять обидва корінці. Відроги твердої оболонки, її нитка і фіброзні пучки волокон, які сполучають її передню поверхню із задньою поздовжньою зв'язкою хребта, фіксують тверду оболонку в хребтовому каналі. Між внутрішньою поверхнею твердої оболонки, яка покрита ендотелієм, і глибше розташованою павутиновою оболонкою є вузький субдуралъний простір (cavum subdurale).

Павутинна оболонка спинного мозку (arachnoidea spinalis) повторює форму твердої оболонки і місцями міцно з нею зв'язана сполучнотканинними волокнами. Створюючий її тонкий, прозорий листок з обох боків покритий ендотелієм. Між павутинною і судинною оболонками є широкий підпавутиновий простір (cavum subarachnoidale) заповнене спинномозковою рідиною (liquor cerebrospinalis). Цей простір особливо широкий в ділянці кінського хвоста спинного мозку. Краніально підпавутинний простір спинного мозку безпосередньо продовжується в однойменний простір головного мозку.

Павутинна і судинна оболонки сполучені між собою тонкими сполучнотканинними нитками, які пронизують підпавутинний простір. Спинний мозок зв'язаний з твердою оболонкою симетрично розташованими з боків зубчастими зв'язками, (lig. denticulatum).

Судинна оболонка спинного мозку (pia mater spinalis) безпосередньо прилежить до мозкової речовини і утворює розташовану в передній серединній щілині передню поздовжню перегородку (septum longitudinale anterior). Судинна оболонка разом з мозковими судинами проникає в мозкову тканину.

Спинномозкова рідина, ліквор, цереброспінальна рідина (лат. liquor cerebrospinalis) — рідина, яка циркулює у порожнинах шлуночків головного мозку, спинномозкового каналу та субарахноїдальному (під павутиновою оболонкою) просторі головного і спинного мозку. В її утворенні беруть участь судинні сплетіння, залозисті клітини, епендіма та субепендімальна тканина шлуночків головного мозку, павутинна оболонка, глія тощо. Відтік здійснюється через венозні сплетіння мозку, пазухи твердої мозкової оболонки, периневральні простори черепно-мозкових і спинномозкових нервів. Функції спинномозкової рідини:

Спинномозкова рідина — свого роду «водяна подушка», що оберігає від механічних впливів головний та спинний мозок

Регулює внутрічерепний тиск, забезпечує постійність внутрішнього середовища (рН, концентрації катіонів та аніонів)

За допомогою спинномозкової рідини здійснюється видалення продуктів метаболізму з клітин центральної нервової системи, з одного боку, та транспортування поживних речовин з крові до клітин центральної нервової системи, з другого боку.