35. Сучасна психолого-педагогічна класифікація.

Психолого-педагогічна класифікація на відміну від клінічної, насамперед, спрямована на виявлення мовленнєвої симптоматики (симптомологічний рівень) на основі психолого-лінгвістичних критеріїв. Симптомологічний рівень аналізу мовленнєвих порушень дає змогу охарактеризувати зовнішні симптоми недорозвинення мовлення у дітей, виявити ушкоджені компоненти мовленнєвої системи. Саме дані про стан сформованості структурних компонентів мовлення (фонетичного, граматичного, лексичного) є основою для направлення дітей у відповідні групи дитячого дошкільного закладу.

У психолого-педагогічній (симптомологічній) класифікації порушень мовлення зазначається, які структурні компоненти мовлення є порушеними і якою мірою.

Згідно з цією класифікацією виокремлюють такі групи порушень мовлення:

— фонетичні порушення мовлення (ФПМ), або порушення вимови окремих звуків (ПВОЗ): порушенним є фонетичний аспект мовлення (звуковимова, звуко-складова структура слова, просодика) у комплексі або окремі компоненти фонетичного мовлення (наприклад, тільки звуковимова або звуковимова і звуко-складова структура слова);

— фонетико-фонематичні порушення мовлення (ФФПМ) характеризуються тим, що разом із порушеннями фонетичного аспекту мовлення спостерігається недорозвинення фонематичних процесів: фонематичного сприймання (слухової диференціації звуків), фонематичного аналізу й синтезу, фонематичних уявлень;

— лексико-граматичне недорозвинення мовлення (ЛГНМ). При цьому у дитини нормальна звуковимова, відносно збережені або сформовані фонематичні процеси (зазвичай, як результат логопедичного впливу), однак можливий обмежений словниковий запас, порушення граматичної будови мовлення;

— загальне недорозвинення мовлення (ЗИМ І, II, III рівня), а також не різко виражене загальне недорозвинення мовлення (НЗНМ): порушеним є формування усіх компонентів мовленнєвої системи (фонетико-фонематичного аспекту мовлення, лексики та граматичного мовлення).

Серед загальних ознак вирізняються пізній початок розвитку мовлення, бідний словниковий запас, аграматизм, порушення звуковимови, дефекти фонемоутворення.

Недорозвинення мовлення може бути різного ступеня — від браку мовлення або мовлення у вигляді лепету до розгорнутого, але з елементами фонетичного і лексико-граматичного недорозвинення.

37. Організація роботи логопеда у спеціальному ДНЗ для дітей логопатів

Основні структурні компоненти професійної діяльності вчителя-логопеда - діагностична діяльність (вивчення анамнезу, історії розвитку, причин порушень у дитини, бесіда з батьками, спостереження за дитиною, обстеження мовлення); - складання індивідуальних корекційно-комленсаторних планів роботи з кожною дитиною; - визначення доцільних форм взаємодії з дитиною, видів корекційно- розвивальної роботи; - корекційна робота з виправлення порушень усного та писемного мовлення; - надання порад, консультацій батькам, педагогам, залучення родин до активної практичної співпраці; - співпраця з психологом, соціальним педагогом, вихователем, учителем щодо коригування педагогічного, корекційного процесу, пошуку шляхів його вдосконалення; - співпраця з медичним персоналом закладу та поліклініки; - аналіз результативності роботи, визначення динаміки розвитку дитини, - ведення документації та складання звітів; - участь у різних заходах методичної роботи, самоосвіта; - пропаганда логопедичних знань, взаємодія з громадськістю. Пріоритетні завдання логопедичної корекції: - подолання порушень усного і писемного мовлення; - розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письмо); - формування фонетико-фонематичної, лексико-граматичної сторін мови, звязного мовлення; - формування комунікативних умінь; - розвиток мовленнєвої, загальної та дрібної моторики; - вироблення навичок свідомого сприймання та розуміння зверненого мовлення; - розвиток просодики (темп, ритм, тембр, сила голосу, інтонування, емоційне забарвлення тощо); - розвиток психічних процесів (увага, память, мислення, уява тощо). - зміст корекційної роботи; - взаємодія вчителя-логопеда з дитиною через різні форми роботи й види діяльності; - етапи корекції фонетичних порушень; - види артотерапії; - форми взаємодії між учителем-логопедом, родиною та громадськістю

Основне змістове наповнення корекційно-компенсаторної роботи з дітьми, що мають особливі потреби, відповідає державним вимогам до рівня загальноосвітньої підготовки учнів та стандарту спеціальної освіти і реалі- зується через застосування спеціальних методів та форм навчання, технічних засобів, спеціального обладнання. Модель взаємодії вчителя-логопеда з дитиною через різні форми роботи і види діяльності . Види діяльності Форми роботи-Ранкові -Вправи на розвиток - дидактичні ігризустрічі дихання - музичні ігри ігротерапія -вправи на розвиток - ігри - етюди- підгрупові загальної та дрібної - ігри -«танграм» заняття артотерапія моторики - ігри - вікторини -спеціальні голосові - ребуси-індивідуальні логоритміка артикуляційні вправи - кросворди заняття -артикуляційні вправи-ігри - шаради логопедичний та вправи на розвиток - модлювання-бінарні заняття масаж фонематичних процесів - завдання - жарти -імітаційні вправи - завдання - роздуми- заняття - релаксація -пантоміма - ігри та вправи на розвиток подорожі - пальчикова зарядка графічних навичок психо- -пальчиковий ігор тренінг • диктанти різних видів-зустрічі вдома гімнастика -пальчйковий театр • самоперевірка -руханкова зарядка • взаємоперевірка 29 -проблемні ситуації -лялькові вистави Реалізація такої системи корекційної роботи, спільні дії педагогів, батьків,медиків безсумнівно забезпечать високу результативність.

38. Особливості соціально-педагогічної роботи вихователя логопедичній групі спеціального дошкільного навчального закладу.

Основні завдання вихователя у роботі в спеціальних групах спеціального дошкільного закладу:

- Забезпечення гнучкого оздоровчого режиму.

- Спостереження за динамікою розвитку дітей.

- Корекційна робота.

- Використання оздоровчих технологій.

- Робота з батьками.

Покладання на вихователя завдань, якими, здавалося б, повинен займатися логопед, пов’язано зі специфікою діяльності вихователя у логопедичній групі. Вихователь знаходиться поруч із дітьми у різній обстановці: у роздягальні, спальні, ігровій, куточку природи, на майданчику, де має наглядну базу, необхідну для формування словника, розвитку пам’яті, уваги.

Основним видом діяльності малюка є гра, а вихователь має можливість організовувати ігри не тільки на занятті, але й поза ним, адже знаходиться з дітьми впродовж усього дня.

Особливістю дітей логопедичної групи є те, що їх ще потрібно вчити гратися, набиратися необхідного досвіду.

У багатьох випадках вихователі проводять попередню роботу з накопичення, розширення, активізації словника, забезпечуючи необхідну пізнавальну і мотиваційну базу для формування мовленнєвих умінь, у той час як логопед проводить роботу з мовленнєвим матеріалом, який вимагає спеціального відбору.

Вихователі можуть закріплювати навчальний матеріал логопедичних занять, розвиваючи у дітей здатність застовувати отримані знання і сформовані уміння і навички. У другу половину дня у зошиті взаємозв’язку вчителя-логопеда та вихователя учитель-логопед планує завдання для логопедичної роботи з усією групою та окремими дітьми. Це можуть бути окремі артикуляційні вправи, вправи із активізації та уточнення засвоєнного матеріалу.

Доречно використовувати завдання з розвитку дрібної та загальної моторики, слухової уваги, пам’яті, логічного мислення.

На різниї етапах корекції звуковимови логопед та вихователі виконують різні функції:

1. Підготовчий етап.

Логопед відпрацьоьвує і тренує рухи артикуляційних органів, готує їх до постановки звуків, визначає послідовність постановки звуків в залежності від характеру мовленнєвих порушень, працює над розвитком правильного мовленнєвого дихання дітей, а вихователь в ігровій формі стимулює дітей до закріплення артикуляційних рухів і положень органів мовлення, використовує “артикуляційні казки”, розвиває силу видихуваного повітря.

2. Етап постановки звуків.

Логопед відпрацьовує артикуляційний уклад певного звука, використовуючи засвоєнні раніше рухи органів мовлення, ставить звук різними прийомами та методами, закріплює поставленний звук у складах. Вихователь закріплює поставленний звук, звертає увагу дитини на його артикуляцію, звучання.

3. Етап автоматизації звуків.

Логопед автоматизує поставленні звуки у словах, фразах, реченнях, словосполученнях, зв’язному мовленні. Вихователь в ігровій формі закріплює поставленний звук у словах, словосполученнях, реченнях, зв’язному мовленні, стежить за правильною вимовою поставленних звуків.

4. Етап диференціації звуків.

Логопед проводить диференціацію звуків, які змішувалися у вимові. Вихователь організовує фонетичний режим, суворо стежить за правильною вимовою поставленних звуків у повсякденному житті.

Для плідної роботи з подолання мовленнєвих дефектів дітей необхідний правильний розподіл обов’язків логопеда і вихователя.

39. Основні напрямки корекційної роботи вихователя логопедичної групи

Основні напрямки корекційної роботи вихователя

Ø Артикуляційна гімнастика (з елементами дихальної та голосової). Виконується на протязі дня 3-5 раз.

Ø Пальчикова гімнастика. Виконується в комплексі з артикуляційною – 3-5 раз в день.

Ø Корегуюча міні-гімнастика для профілактики порушень хребта і ступні. Виконується кожен день після сну.

Ø Вечірні індивідуальні заняття вихователя по завданню логопеда, закріплюючі звуковимову. Робота проводиться вихователем за індивідуальними зошитами дітей, зміст занять проходить за програмою:

· проговорення складів, слів, речень на поставлений звук;

· повторення скоромовок, коротеньких оповідок, віршів;

· вправа в звуко-складовому аналізу та синтезу;

· повторення лексико-граматичних вправ;

· вправи на розвиток уваги, пам’яті, мислення.

Ø Фронтальні заняття за програмою ДНЗ (у відповідності з календарним планом логопедичної роботи). Відмінною особливістю фронтальних занять вихователя в логопедичній групі є те, що перед ними стоїть на тільки навчально-виховна, але і корекційно-розвивальна мета, безпосередньо пов’язана з темою кожного заняття.

Ø Корекційна робота поза заняттями: під час режимних моментів, самообслуговування, господарсько-побутової праці та праці на природі, на прогулянці, екскурсії, в іграх та забавах. Особлива значущість цієї праці полягає у тому, що вона надає можливість широкої практики вільного мовленнєвого спілкування дітей і закріпленню мовленнєвих навиків в повсякденному житті та діяльності дітей.

40. Взаємозв’язок в роботі вихователя і логопеда спеціального дошкільного закладу

Проведення всього комплексу корекційного навчання при логопедичної роботи потребує поєднання спеціальних занять з виправлення недоліків мовлення з виконанням спільних програмних вимог. Для логопедичних груп розроблений особливий режим дня, що відрізняється від звичайного. Передбачено проведення логопедом фронтальних, підгрупових та індивідуальних занять. Поряд з цим у розклад занять входить час для занять за типовою комплексній програмі для дітей дошкільного віку: математика, розвиток мовлення та ознайомлення з оточуючим, екологія, малювання, ліплення, фізкультурні і музичні заняття. Поряд з цим у вечірній час виділяються години для роботи вихователя з підгрупами або окремими дітьми з корекції (розвитку) мови відповідно до завдання вчителя-логопеда. Вихователь планує свою роботу з урахуванням вимог, як типовий комплексної програми, так і мовних можливостей дітей та їх просування в освоєнні корекційної програми, яка реалізується логопедом у відповідності з характером мовного порушення.

У зв'язку з цим виникає необхідність забезпечити взаємодію, наступність у роботі вихователя і логопеда в логопедичній групі. Вихователь повинен знати основні напрями корекційної програми, вікові та індивідуальні особливості формування мовлення дошкільнят, розуміти особливості произносительной та лексико-граматичної сторін мовлення і враховувати мовні можливості кожної дитини в процесі навчальної та позанавчальної діяльності.

Спільно з логопедом вихователь планує заняття з розвитку мовлення, ознайомлення з оточуючим світом, підготовці до грамоти і підготовці руки до письма. Наступність у роботі логопеда і вихователя передбачає не тільки спільне планування, але й обмін інформацією, обговорення досягнень дітей, як у мові, так і на інших заняттях. Усе це фіксується у спеціальному зошиті.

Специфіка роботи вихователя в логопедичній групі полягає в тому, що вихователь організовує і проводить заняття за завданням вчителя-логопеда. Індивідуальні або подгрупповие заняття з дітьми вихователь планує в другій половині дня після денного сну (до або після полудня). На вечірній сеанс логопедичний запрошується 5-7 дітей. Рекомендуються наступні види вправ:

· Закріплення добре поставлених звуків (вимова складів, слів, речень);

· Повторення віршів, оповідань;

· Вправи на розвиток уваги, пам'яті, логічне мислення, фонематичного слуху, навичок звукового аналізу та синтезу;

· Активізація зв'язного мовлення у бесіді на знайомі лексичні чи побутові теми.