4. Платформа .Net Framework.
Microsoft .NET (читається дот-нет) — програмна технологія, запропонована фірмою Microsoft як платформа для створення як звичайних програм, так і веб-застосунків. Багато в чому є продовженням ідей та принципів, покладених в технологію Java. Одною з ідей .NET є сумісність служб, написаних різними мовами. Хоча ця можливість рекламується Microsoft як перевага .NET, платформа Java має таку саму можливість.
Кожна бібліотека (збірка) в .NET має свідчення про свою версію, що дозволяє усунути можливі конфлікти між різними версіями збірок.
.NET — крос-платформова технологія, в цей час існує реалізація для платформи Microsoft Windows, FreeBSD (від Microsoft) і варіант технології для ОС Linux в проекті Mono (в рамках угоди між Microsoft з Novell), DotGNU [1].
Як і технологія Java, середовище розробки .NET створює байт-код, призначений для виконання віртуальною машиною. Вхідна мова цієї машини в .NET називається CIL (Common Intermediate Language), також відома як MSIL (Microsoft Intermediate Language), або просто IL. Застосування байт-кода дозволяє отримати крос-платформовість на рівні скомпільованого проекту (в термінах .NET:збірка), а не на рівні сирцевого тексту, як, наприклад, в С. Перед запуском збірки в середовищі виконання (CLR) байт-код перетворюється вбудованим в середовище JIT-компілятором (just in time, компіляція на льоту) в машинні коди цільового процесора.
Ядром .NET Framework виступає CLR (Common Language Runtime) – “віртуальна машина .NET”, інструкції якої визначаються об'єктно-орієнтованою мовою CIL (Common Intermediate Language, загальна проміжна мова).
Другим важливим компонентом платформи .NET Framework є Framework Class Library (FCL) – єдина бібліотека класів для всіх мов платформи .NET.
Ключові специфікації:
CIL (Common Intermediate Language) — загальна проміжна мова;
CTS (Common Type System) — система загальних типів;
CLR (Common Language Runtime) — “віртуальна машина .NET”.
5. Сервісно-орієнтована архітектура
Се́рвісно-орієнто́вана архітекту́ра (англ. Service-oriented architecture, SOA) — архітектурний шаблон програмного забезпечення, модульний підхід до розробки програмного забезпечення, заснований на використанні розподілених, слабко пов'язаних замінних компонентів, оснащених стандартизованими інтерфейсами для взаємодії за стандартизованими протоколам.
Веб-служби (Web Services) – це технологія надання служб, до яких можна звертатися через Інтернет на базі загальноприйнятих стандартів.
Важливо відзначити, що клієнтами веб-служб можуть бути будь-які програми, зокрема, не обов'язково пов'язані з веб-проектуванням (з орієнтацією на використання веб-браузерів).Технологія веб-служб є універсальною – не залежною ні від операційних систем, ні від мов програмування, ні від об'єктної моделі тощо.Веб-служби знаменують стратегію переходу від “жорсткої” системно-орієнтованої архітектури до сервісно-орієнтованої архітектури (СОА).
СОА ґрунтується на слабкій зв'язуваності – сервіси (“запаковані бізнес-процеси”) та, зокрема, веб-сервіси взаємодіють між собою шляхом обміну повідомленнями. Інтеграція сервісів отримала назву оркестрування (іноді виокремлюють ще й хореографію сервісів).
Веб-служби — це технологія, що забезпечує зв'язок та інтеграцію різного роду компонент (гетерогенну інтеграцію) на основі використання єдиних Інтернет-протоколів.
Веб-служби дозволяють створювати з використанням інтернет-інтеграції розподілені системи, компоненти яких взаємодіють між собою шляхом стандартних інтерфейсів, що визначаються на основі XML. (Контракти — на основі XML).
Основу технології веб-служб складають наступні стандарти:
транспортні Інтернет-протоколи HTTP (SMTP, TCP, FTP, HTTPS);
протокол SOAP (Simple Object Access Protocol) для повідомлень, якими, зокрема, обмінюються між собою веб-служба та програма (клієнт веб-служби). SOAP ґрунтується на стандарті XML;
мова WSDL (Web Services Definition Language) – мова опису веб-служб (також ґрунтується на стандарті XML);
реєстр веб-служб UDDI (Universal Description, Discovery, and Integration – універсальні опис, виявлення та інтеграція веб-служб). Цей реєстр є власне веб-службою і, зокрема, використовує повідомлення SOAP.
COA створює комунікаційне середовище для модулів, що реалізовують прикладну бізнес-логі ку. Інформація про модулі публікується в такій формі, що їх використання не вимагає знань про використані в них рішення і технології. Від розробника не вимагається знати, як працює програма, необхідно лише розуміти, які вхідні і вихідні дані потрібні, і як викликаються ці програми для виконання.