4. Ілюстративний матеріал

Важливе значення у структурі та композиції науково-популярної книги належить різноманітному ілюстративному матеріалу. За характером віддзеркалення реальної дійсності його можна поділити на науково-понятійний (графіки, схеми) і документальний (фотографії). Засоби наочності виконують науково-пізнавальну, виховно-освітню, інформаційно-ознайомлювальну функції. Ілюстративний матеріал – важлива складова відображення наукового змісту.

Характер ілюстрацій, їх підбір і розташування повинні відповідати цільовому призначенню та читацькій адресі видання, бути зрозумілими й дохідливими, зайве “наукообразіє” графіків і схем знижує дієвість тексту, який вони супроводжують.

У науково-популярних творах допускається використання графіків. Графічна форма представлення результатів наукових досліджень більш інформативна, ніж таблична, хоча конкретність числових показників, що виражають результати вимірювань або розрахунків, при розташуванні їх у вигляді крапок на графіку помітно знижується. Всього має бути в міру. За цим зобов’язаний стежити редактор. Не можна допускати, щоб автор захоплювався графіками. Велика кількість одноманітних графіків знижує дієвість науково-популярного твору, утруднює сприймання інформації, яка в ньому міститься.

Аналізуючи ілюстрації до науково-популярного твору, редактор повинен враховувати той факт, що при перенесенні малюнків із наукових видань у науково-популярні потрібна їх додаткова обробка з метою усунення деталізації. Кожен автор має наперед уявляти, які ілюстрації допоможуть краще пояснити масовому читачу те чи інше наукове положення. Завдання редактора – нагадати про це автору. Потрібно також, щоб дані, наведені в тексті, були конкретними і можливість їх використання відповідала принципам популяризації наукових знань. Від автора науково-популярного твору вимагається, щоб він уникав цифрового матеріалу й конкретизував дані, що наводяться у книзі, за допомогою фактів, відомих читачеві.

Кількість ілюстрацій, їх вибір і спосіб відтворення залежать від виду видання, жанру науково-популярного твору, його змісту. Свої ілюстрації повинні бути в науково-популярній монографії, свої будуть в науково-біографічній монографії і в книзі подорожей. Виклад біографічного матеріалу звичайно супроводжується документальними ілюстраціями. Це можуть бути фотографії, копії або фотознімки документів тощо. У монографії про подорож можуть бути замальовки.

Як і в будь-якій іншій книзі, у науково-популярній важливе значення мають підписи під ілюстраціями та зв’язок ілюстрацій із текстом. Більше того, в науково-популярній книзі підписи можуть виконувати додаткову інформаційну функцію, розширювати основний текст і, власне, бути самостійним текстовим фрагментом.

5. Апарат науково-популярного видання

Апарат є обов’язковою складовою науково-популярного видання. Його призначення полягає в тому, щоб ідентифікувати видання і забезпечити його успішне відшукування серед літературного масиву, представити видання читачу та зорієнтувати його в змісті й структурі видання, створити умови для зручного, надійного і швидкого пошуку інформації у виданні, дати читачеві інформацію про додаткові джерела за темою видання, а також для виконання інших завдань.

Науково-популярна книга повинна не тільки подавати читачеві нові наукові знання, але й допомогти йому зрозуміти їх та оволодіти цими знаннями. Характер її апарату, як і інших видань, завжди пов’язаний зі змістом твору. Проте є загальні принципи й деякі особливості, що стосуються підготовки апарату для науково-популярних видань. Про це можна говорити за книгами відомих популяризаторів.

Досить цікавим є, наприклад, досвід А. Е. Ферсмана, який широко використовував усі елементи апарату, щоб зробити більш значною силу дії своїх творів на читачів.

Як правило, апарат у книгах А. Е. Ферсмана складається з передмови, підрядкових приміток, покажчиків термінів, хімічних елементів, списку літератури, адрес найважливіших геологічних музеїв, наукових установ і туристських станцій.

Багато прижиттєвих видань книг А. Е. Ферсмана містять авторську передмову, в якій сформульована мета роботи, подана її коротка характеристика, визначене коло читачів, ідеться про те, як краще знайомитися з книгою. Такий початок має свої переваги: він виключає переказ змісту книги та з першої ж сторінки встановлює контакт автора з читачем, привертає його увагу до головної теми.

Авторська передмова й анотація орієнтують читача, допомагають йому “ввійти” до книги. Орієнтувальну і разом із тим пошукову функцію виконує й зміст.

У популярних книгах А. Е. Ферсмана мало підрядкових приміток (зносок). Учений вважав, що вони відволікають увагу читача від основного викладу, і всі пояснення давав у тексті. У підрядкових примітках повідомляються останні наукові дані, пояснюється походження деяких слів, подаються адреси наукових установ, що згадуються у тексті.

Читання й засвоєння наукових даних у книгах А. Е. Ферсмана полегшують покажчики термінів і хімічних елементів. Пояснення наукових понять і спеціальних висловів у “Цікавій мінералогії” не тільки містять коротку характеристику елементу, але й знайомлять із його застосуванням. Наприклад: “Берилій – дуже легкий метал, який утворює з киснем та алюмінієм найчастіший мінерал берил. У металевому вигляді вживається з міддю, щоб отримати легкі сплави для авіаційних моторів”.

Цікаво, що під час складання покажчиків визначення не переносилися механічно з однієї книги в іншу, а перероблялися.

До кожної роботи дається список літератури з теми, якій вона присвячена. Звичайно тут зустрічаються джерела двох видів. Спочатку подається список популярної і цікавої літератури, що розширить уявлення читача про неживу природу, познайомить його з матеріалом, якого немає в книзі. Далі йде список більш спеціальної літератури для поглиблення знань читача. У кожному розділі подані роботи, доступні читачеві однієї категорії. Тому вони розташовані в алфавітному порядку.

За цим же правилом працював і З. І. Вавілов. У його творі “Про “тепле” й “холодне” світло” міститься список рекомендованих книг із питань люмінесценції. Причому характерно, що твори в ньому розташовані за ступенем складності та забезпечені анотаціями, в яких вказаний об’єм видання і характер викладу матеріалу (загальнодоступний виклад, більш спеціальний і, нарешті, розрахований на читачів, знайомих із цим питанням).

С. І. Вавілов звертав увагу на залежність бібліографічних даних від значущості теми твору й об’єму його основного тексту.

Як бачимо, в науково-популярній книзі довідковий апарат виконує подвійну функцію: він пояснює і систематизує зміст книги й разом із тим позначає шлях подальшого вивчення предмету.

У науково-популярних монографіях, темою яких є біографія ученого, можуть бути вказані його основні роботи. Не для того, щоб відіслати читача до першоджерел наукової творчості ученого, а для того, щоб показати його внесок у науку.

У монографіях, що містять опис подорожей, може подаватись аналогічна інформація. Крім того, в таких виданнях іноді необхідно робити примітки, що стосуються життя, побуту, звичаїв народу, серед якого опиняється дослідник. Можливі також покажчики географічних назв чи інші елементи апарату, що доповнюють і пояснюють основний текст. Сюди належать, наприклад, текст, що розміщується на четвертій сторінці обкладинки.

Готуючи науково-популярне видання, редактор повинен погоджувати з автором склад і структуру апарату, а також оформлення книги. Останнє має відношення і до взаємодії редактора з художником-оформлювачем. Науково-популярна книга, найважливішою ознакою якої є популяризація й цікавість, повинна привертати увагу читача, починаючи з обкладинки. Треба також враховувати, хто читач книги. Одна справа, коли редактор веде підготовку монографії, орієнтованої на фахівців (за З. І. Вавіловим), а інше, якщо готується до видання книга про подорож для школярів.

До якого б виду не належало науково-популярне видання, в процесі його підготовки редактор повинен допомогти автору використати ті види довідкового апарату (словник термінів, хроніка відкриттів, список рекомендованої літератури тощо), які сприяють поясненню і систематизації змісту книги й позначають шлях подальшої самостійної роботи читача. В той же час від редактора вимагається вжити заходів, щоб видання мало гідне оформлення.