63. Промисловість як фактор, що визначає територіальну організацію господарства.

Промисловість — найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35 % населення, зайнятого у народному господарстві.

В основу територіальної організації промисловості покладено процеси територіального поділу праці, які за своєю суттю є просторовим виявом суспільного поділу праці. Прийнято вирізняти такі форми суспільної організації виробництва: концентрація (збільшення розмірів виробництва); спеціалізація (сукупність номенклатури продукції виробничих одиниць); кооперування (встановлення тривалих виробничих зв'язків між підприємствами); комбінування (об'єднання в рамках підприємства кількох технологічно різних, але взаємопов'язаних виробництв).

Концентрації є чотирьох типів: агрегатна (збільшення потужностей агрегатів}, технологічна (збільшення розмірів технологічно однакових виробництв), заводська (розширення підприємств) і організаційно-господарська (централізація управління завдяки об'єднанню підприємств).

Розрізняють спеціалізацію предметну (виробництво готової продукції), детальну (випуск деталей або частини готової продукції), технологічну (виробництво напівфабрикатів або окремі стадії технологічних процесів). Аналогічно класифікують кооперування: предметне, подетальне, технологічне, оскільки це процес, протилежний спеціалізації.

Усі ці форми мають і свої просторові виявлення. Так, спеціалізовані підприємства виникають на території району, насамперед з урахуванням умов і факторів, сприятливих для певного виробництва саме у цьому місці. Поглиблення спеціалізації неможливе без концентрації виробництва. За інших умов це економічно невигідно. Комбінування також можливе в умовах досить великих виробництв. Диференціація виробництва водночас потребує його інтеграції, тобто розвитку зв'язків для обміну продукції і напівфабрикатів між підприємствами. Отже, формуються зв'язки кооперації як у самих районах, так і між районами залежно від конкретних соціально-економічних і природних умов.

Територіальна організація промисловості України потребує подальшого вдосконалення і поліпшення розвитку промисловості в цілому. Проблем тут багато. Основними, на нашу думку, є розвантаження найбільших промислових районів, де зосереджена надмірна кількість великих підприємств важкої промисловості; розміщення нових підприємств у малих і середніх містах; обмеження розвитку екологічно небезпечних підприємств у районах з надмірним забрудненням навколишнього середовища.

64. Міжгалузевий комплекс як елемент господарського комплексу.

МГК — сукупність видів діяльності, здійснюваних у певному місці і об’єднаних у певну групу тісними виробничими, комерційними та іншими зв’язками. МГК формується як у виробництві, так і сфері обслуговування, а також в галузях інфраструктури.

В н/г практиці традиційно відокремлюють такі міжгалузеві комплекси: паливно-енергетичний, металургійний, хімічний, машинобудівний, лісопромисловий, агропромисловий, будівельний, транспортний, соціальний, військово-промисловий.

В останній період перелік МГК зростає: рекреаційні, морегосподарський, зовнішньоекономічний, комплекс природокористування, інформаційний, управлінський.

Типи міжгалузевих відносин за властивостями галузей:

• наявність тісних виробничих, комерційних та інших зв’язків;

• вирішення актуальних економічних проблем;

• об’єднання ланок в єдину виробнично-технологічну систему;

• випуск ідентичної взаємопов’язаної продукції;

• виконання певної функції в економічній системі;

• загальне управління МГК.

МГК формуються на основі галузей, що виступають як комплексоутворюючі і здійснюють основі економічні й соціальні функції. До них можуть входити галузі як виробничого, так і невиробничого призначення і галузі інфраструктури.

Найбільш важливою ознакою МГК вважають виробничу (економічну) і територіальну (географічну).

Виробнича ознака — це спеціалізація і структура МГК (дозволяє визначити функції МГК, їх роль у територіальному поділі праці і кооперуванні праці, характер взаємозв’язків підприємств і виробництв).

Територіальна ознака — територіальна організація розміщення продуктивних сил (розкриває особливості організації та тяжіння території до центрів господарської діяльності).

Міжгалузеві територіальні комплекси — це підсистеми територіально-господарських комплексів. Наприклад, лісопромисловий комплекс є одночасно елементом лісопереробного комплексу Карпатського регіону і підсистемою лісогосподарського комплексу країни.