Корупціогенна особистість
Під корупціогенної особистістю Ванновська О.В. розуміє певний соціальний тип, який має високу схильність до корупції та низьку антикорупційну стійкість. В ситуації корупційного тиску така особистість з більшою вірогідністю обере корупційну поведінку. На думку більшості юристів та юридичних психологів, ніякі зовнішні обставини не можуть бути причиною протиправної поведінки, якщо вони не одночасно не покладені на особистісні передумови.
Ванновська пропонує пояснювальну концепцію корупціогенної особистості, яка включає п’ять основних структурних елементів:
Рівень смислів та життєвих цінностей. Для того, щоб зрозуміти корупціонера, треба зрозуміти смислову складову його вчинків. Ведучо смислоутворюючою складовою такої особистості є отримання багатства, матеріальних благ. Матеріальні цінності стоять вище духовних, і в ситуації конфлікту особистих інтересів та інтересів суспільства змушують зробити вибір на користь власних.
Когнітивно-моральний рівень. Сюди відносяться установки моральної поведінки: індивідуальні, моральні, соціальні та правові. Найвищою антикорупційною стійкістю характеризуються особи х індивідуальними установками моральної поведінки, оскільки вони інтеріоризовані, притаманні моральній самосвідомості особистості. В меншій мірі моральні, ще меншим рівнем стійкості характеризуються соціальні установки, найменш – правові, оскільки в такому випадку основними регуляторами будуть зовнішні по відношенню до особистості детермінанти(система покарання та заохочення). Якщо відсутні превалюючи установки, це говорить про неусвідомлену мотивації поведінки та недиференційовану структуру моральних установок поведінки, що також сприяє корупційній поведінці.
Емоційний рівень. Тут виділяють задоволеність життям, професією, особистим статусом та самовідношення. Задоволеність життям позитивно корелюють з антикорупційної стійкістю. Позитивна «Я»- концепція та самовідношення створюють сприятливі умови для контруктивної поведінки. Навпаки, негативне самовідношення, самооцінка впливають на пошук способів само підкріплення, в тому числі за рахунок матеріальних благ.
Регулятивний рівень. Тут говоримо про локус контролю. Скоріше за все, корупціогенна особистість матиме зовнішній(екстернальний) локус контролю, особистість з внутрішнім(інфернальним) локусом контролю матиме високу антикорупційну стійкість.
Поведінковий рівень. Можна виділити два типа реагування: імпульсивний та рефлексивний. Для імпульсивного типу характерна спонтанна емоційна реакція на зовнішні подразники. При рефлексивному типі реагування дії людини опосередковані логічним аналізом ситуації. Людина, яка схильна до імпульсивного реагування матиме меншу антикорупційну стійкість, аніж людина з рефлексивним типом реагування.
Тобто, можна скласти портрет корупціогенної особистості: для неї характерно осмислення життя через матеріальні блага, прагнення до розкоші як до показника щастя, неусвідомлена мотивація та недиференційована структура моральних установок, низький рівень задоволеності життям, негативне само відношення та неадекватна самооцінка, екстернальний локус контролю, імпульсивна поведінка.
Також Ванновська О.В. розробила методику, що дозволяє діагностувати антикорупційну стійкість. Вона називається «АКорД», була валідизована та перевірена на надійність. Апробація методики пройшла на вибірці засуджених по певним статтям Кримінального Кодексу. Виявили значимі відмінності у рівні антикорупційної стійкості.