Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Факультет психології

Реферат на тему: «Психологія корупції»

Виконали:

Студенти 4 курсу 1 групи

Маєвська Марина

Романенко Вікторія

Київ 2014

Зміст

1. Вступ.

2. Поняття корупції.

3. Історія походження корупції.

4. Морально-психологічні передумови корупції.

5. Корупціогенна особистість.

6. Мотивація корупційної діяльності.

7. Використані джерела.

Вступ

На сьогоднішній день надзвичайно гостро стоїть проблема корупції в Україні, суттєво впливаючи на подальшу долю держави та її розвиток. Також, корупція є однією з найбільших перешкод на шляху інтеграції України до світового співтовариства та розвитку громадянського суспільства.

На даний час в умовах слабких демократичних традицій, неефективної діяльності інститутів влади та недостатнього рівня політико-правової культури перехідного етапу суспільства, недосконалості нормативно- правового забезпечення одним із найнебезпечніших та негативним явищем є корупція. Вона вражає майже всі сфери суспільного життя, створює соціальні передумови напруги в суспільстві, сприяє в рості організованої злочинності, породжує у населення недовіру до влади у її здатності здійснити організаційні заходи щодо подолання кризи й відродження України.

Корупція загрожує суспільному розвитку, реально протистоїть конституційному і суспільному ладу, є причиною зростання в Україні «тіньової» економіки, проникає у владні інституції, залучаючи окремих політичних і громадських діячів.

Поняття корупції

Походження корупції, як соціального явища, бере початок ще у давнину. Термін «корупція» походить від сполучення латинських слів correi та rumpere: correi – обов’язкова причетність декількох представників в однієї із сторін до однієї справи, а rumpere – порушувати, ламати, скасовувати. Виходить, термін – corrumpere, що означає участь в діяльності декількох осіб, мета яких полягає у «псуванні», «руйнуванні» нормального розвитку судового процесу або процесу керування справами суспільства.

Корупція – це використання особою наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди такій особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей.

З питань проблем корупції Генеральною Асамблеєю ООН проведено міжнародний семінар (Гавана, 1990 р.). Прийнятим кодексом поведінки посадових осіб з підтримки правопорядку, корупція була визначена, як зловживання службовим становищем для досягнення особистої або групової вигоди, а також, незаконне отримання державними службовцями вигоди у зв’язку з займаною посадою.

Цивільною конвенцією «Про боротьбу з корупцією», яку ратифіковано Законом №2476-IV від 16.03.2005, визначення корупції означає – прямі чи опосередковані вимагання, пропонування, дачу або одержання хабара чи будь-якої іншої неправомірної вигоди або можливості її отримання, які порушують належне виконання будь-якого обов’язку особою, що отримує хабара, неправомірну вигоду чи можливість мати таку вигоду, або поведінку такої особи.

Крім того, Організацією американських держав на третій пленарній сесії 29.03.1996 р., прийнято міжамериканську конвенцію проти корупції,якою визначено корупцію як:

1. спробу отримання прямо або побічно урядовим чиновником або особою, що здійснює публічні функції будь-яких предметів грошової вартості, а також іншої користі, такої як подарунок, послуга, обіцянка, перевага для себе або іншої особи чи організації в обмін на будь-який акт або бездіяльність під час здійснення ним публічних функцій;

2. пропозицію або надання прямо чи побічно такої користі;

3. будь-які акти чи бездіяльність під час виконання своїх обов’язків урядовим чиновником чи особою, котра здійснює публічні функції з метою незаконного отримання прибутку для себе або третьої сторони;

4. шахрайське використання або приховання майна, отриманого внаслідок скоєння одного з цих злочинів.

Серед відомих вчених та спеціалістів по дослідженню корупції нема єдності у підході до визначення її ознак та форм проявів. Доктор Сар Дж. Пундей визначає корупцію як зловживання владою, посадою або авторитетом заради приватного блага. До корупційних діянь він відносить хабарництво, торгівлю впливом, здирство, кумівство, обман, «швидкі гроші».

По-іншому бачить цю проблему М.Тихомиров. Він розглядає корупцію як злочинну діяльність у сфері політики або державного управління, використання посадовими особами наданих їм повноважень з метою особистого збагачення. Найбільш типовими проявами корупції, при такому підході, є підкуп чиновників, політичних діячів, хабарництво, протекціонізм.

В. Лукомський та В. Комісаров, вважаючи неправильним ототожнення корупції з одержанням хабаря, хоча саме хабар був першим проявом корупції, до останньої відносять кумівство, прагнення догодити вищестоящому начальнику, влаштування на роботу некомпетентних родичів.

Васильєв В. Л. зазначає, що, на його думку, найбільш точна характеристика цього складного соціального явища знаходиться в документі ООН на який він посилається і в якому зазначено: «Корупція – це зловживання державною владою для отримання вигоди в особистих цілях». Таким чином, корупція швидше синтетичне кримінологічне і соціально-психологічне поняття, яке слід розглядати як сукупність споріднених видів діянь, а не як конкретний склад злочинів.

У Мєдвєдєва В. С. у книзі «Кримінальна психологія» зустрічається таке визначення: «Корупція (від лат. — підкуп) — соціально-пра­вове явище, яке полягає в сукупності різних за характе­ром і ступенем суспільної небезпеки, але єдиних за психологічною природою корупційних діянь (кримі­нальних, адміністративних, цивільно-правових, дисцип­лінарних), а також порушень професійної етики посадо­вих осіб, пов'язаних із вчиненням таких діянь».

Марич Є.В. та Марчук Р.П. зазначають, що як серед українських вчених-правознавців, так і серед практиків не існує чіткого визначення поняття корупції. Основні підходи до розуміння корупції можна звести як:

1. підкуп – продажність державних службовців;

2. зловживання владою або посадовим становищем, здійснене з певних особистих інтересів;

3. використання посадових повноважень, статусу посади, а також її авторитету для задоволення особистого інтересу або інтересів третіх осіб;

4. елемент (ознака) організованої злочинності.

Отже, можна узагальнити, що корупція – це складне соціальне явище, що негативно впливає на всі аспекти політичного і соціально-економічного розвитку суспільства і держави. Воно полягає як у протиправних діях (бездіяльності), так і аморальних вчинках, що виникає в процесі реалізації владних відносин уповноваженими на це особами, які використовують надану їм владу для задоволення особистих інтересів (інтересів третіх осіб), а також для створення умов здійснення корупційних дій, приховування цих дій та сприяння їм.