63.Зміст шкільної історичної освіти(навчальний план і програма середньої школи).

Зміст виражає Навчальний план - обов’язковий для школи документ ,в якому вказані предмети що підлягають вивченню.Існує послідовність їх розподілу за роками , місяцями, тижнями.

На основі Державних стандартів розробляються програми в логічній послідовності,які містять пояснювальну записку про цілі вивчення історії та основні вимоги.Вони показують обсяг знань, перелік умінь і навичок,які підлягають вивченню.У них послідовно представлена тематика навчального предмету,основні теоретичні положення,зазначена рекомендована література.В зв’язку з поглибленням та диференціацією освіти розробляються різні альтернативні програми.Рішення про прийняття програми приймають шкільні ради. Вони залежать від класу,завдань які ставить вчитель.Можуть скорочуватись та розширюватися.

64. Методика формування пізнавальних умінь та навичок.

Пізнавальне вміння – підготовленість до усвідомлення точних дій (розумових і практичних), здатність учня послідовно застосовувати всю сукупність навчальних і розумових дій при вивченні нового матеріалу, при розв'язанні пізнавальних завдань. Вони показують ступінь оволодіння учнем прийомами роботи.

Пізнавальні навички – певна сукупність дій, виконана з високою часткою автоматизму.

Формування пізнавальних вмінь виробляється в різних класах.

Робота над прийомами навчальної діяльності починається з демонстрації (в 5 класі – аналіз побуту людей в минулому – вчитель проводить аналіз).

Аналіз дає можливість виявити характерні риси явища.

Вчитель пояснює складові частини цього явища, наприклад:

Пам'ятка!

1)Подумайте, за якими ознаками можна судити про подібність подій, явищ.

2)У якому порядку краще розташувати ці ознаки, чому?

3)Перелічіть риси подібності, відмінності, зробіть висновки, оформіть в порівняльно-узагальнюючу таблицю.

Є такі види вмінь:

• Хронологічні;

• Просторові (карта);

• Словесні вміння (послідовний, яскравий виклад матеріалу);

• Логічні вміння (послідовний аналіз подачі, визначати причинно-наслідкові зв'язки);

• Аксіологічні вміння – вміння оцінювати події.

Вміння – це основа.

65.Проблема диференційованого підходу до учнів у навчанні історії.

Пізнавальні здібності – це індивідуально-психологічні особливості, що є умовами успішного здійснення певної діяльності і позитивної динаміки оволодіння ЗУН.

Методист Гора обґрунтував методику диференційованого підходу: «слабким учням необхідно давати головні історичні факти, викладати емоційно – в наочно-образній формі, з поясненням сутності подій і явищ. Використання кількоразових прийомів дозволяє учням за зразком відтворювати їх. Для сильних – вчитель має створити умови максимальної самостійності і це забезпечується за допомогою проблемного навчання».

Таким чином, кожна категорія учнів вимагає свого підходу, особливих методичних рішень уроку.

Засвоєння матеріалу відбувається тільки через переживання дітей.

66. Нестандартні уроки історії.

Не існує й загальноприйнятої типології нестандартних уроків. Усі існуючі класифікації значною мірою можна назвати умовними.

Наприклад, нестандартні уроки можна поділити на дві групи. До першої відносимо ті уроки, які поєднують різні форми навчання у певну нову структуру (урок-семінар, дослідницький урок), і власне нестандартні уроки як складову пев­них моделей і технологій навчання (урок-суд, урок — прес-конференція, і урок-телепередача, урок-радіопередача, урок — брейн-ринг, урок-дис-пут, урок-салон, урок-екскурсія, урок-репортаж).

У посібнику І. П. Підласого «Педагогіка» перелічується 36 типів нестан­дартних занять (урок-гра, урок — рольова гра, урок-діаіог, бінарний урок та ін.). В. А. Щеньов пропонує класифікувати нестандартні уроки, допов­нивши типологію «класичного» уроку. Наприклад, урокл-вікторини, захист проектів тощо відносять до групи уроків контролю знань, а уроки-лекції, уроки-конференції — до уроків формування нових знань. С. В. Кульневич та Т. П. Лакоценіна виділяють такі групи нестандартних уроків:

1. Уроки зі зміненим способом організації (лекції, захист ідей, урок вза­ємоконтролю).

2. Уроки, пов'язані з фантазією (урок-казка, театралізований урок).

3. Уроки, що імітують які-небудь види діяльності (урок-екскурсія, урок-експедиція).

4. Уроки з ігровою змагальною основою (вікторина, КВК).

5. Уроки з трансформацією стандартних способів організації (семінар, залік, урок-моделювання).

6. Уроки з оригінальною організацією (урок взаємонавчання, урок-монолог).

7. Уроки — аналогії певних дій (урок-суд, урок-аукціон).

8. Уроки — аналогії з відомими формами й методами діяльності (урок-диспут, урок-дослідження).

Типи уроків	Форми уроків	Принцип створення
1. Урок засвоєння нових знань.	«Концерт», «Спектакль», «Літературний салон», «Подорож», «Уявна екскурсія», «Турнір», «Ярмарок» та ін.	Форма проведення уроків підказана темою й історичною епохою, у її основі відтворення зовнішніх атрибутів найбільш типових для того часу чи заходів, ефектні способи піднесення нової теми. Імітація ділових зустрічей.
2. Уроки систематизації та узагальнення.	«Брифінг», «Прес-конференція», «Симпозіум», «З'їзд», «Телеміст» та ін. Модульний урок. Кіно-, теле-, відеоуроки. Уроки самовизначення, самореалізації. «Історичний портрет», «Інтерв'ю», «Урок-суд». Урок-дискусія, урок проблемних пошуків, інтелек­туальних роздумів	Специфічна структура заняття і чіткість «зворотного зв'язку». Спосіб пред'явлення навчальної інформації. Домінанта виховних і розвиваючих цілей, спрямованих на внутрішній світ учня. Способи навчальної роботи зосереджені на аналізі діяль­ності історичних осіб і ство­рюють ефект їхньої особис­тої присутності. Комплекс проблемних задач, переважно історико-морального змісту.
3. Уроки контролю та корекції.	КВК, олімпіада, віктори- на, конкурс знавців, «аукціон».	Ігрові способи перевірки знань і умінь.

Урок систематизації та узагальнення знань, який проводиться яі «урок самовизначення і самореалізації» є особливим за спрямова ністю на внутрішній світ учня, на його особистісне ставлення до ми нулого і сьогодення, на формування власної позиції і системи цінностей. Наприклад, на уроці «У чому щира мудрість князя?» (київські князі періоду розквіту держави) учитель ставить завдання: створити умови для переходу учнів від первинних емоційних уявлень про життя і діяльність перших Рюриковичів (Х-ХІ ст.) до зважених і аргументованих суджень про важливість певних моральних якостей, необхідних правителям держави для виконання своїх обов'язків перед країною і народом. Очевидно, що такі уроки повинні завершувати вивчення теми на особистісно-орієнтованому рівні.

Значну групу уроків представляють прототипи - імітації ділових зустрічей, що відбуваються у повсякденному житті на різних рівнях і в різних сферах громадського життя: презентації, прес-конференції, брифінги, інтерв 'ю, телемости, круглі столи і т. п. Імітуючи зовнішню форму організації такої зустрічі (протокол, ролі, професійну лексику й етикет, візитки, мікрофони і т. д.), учителі наповнюють їх навчальним історичним змістом і нетрадиційно проводять уроки систематизації та узагальнення. На незвичайних заняттях школярі здобувають досвід публічних виступів, участі в дискусіях і полілогах, проявляють ініціативи і прийняття рішень. Вільний обмін думками, обумовлений ігровими моментами, знімає напругу і розкриває особистісні якості й особливості учнів, розвиває комунікабельність і толерантність.

Якщо уроки присвячені історико-культурній спадщині України й інших країн світу, то замість традиційного пояснення і доповідей можна провести уроки-вернїсажі, уроки-літературні салони, уроки-спек-таклі і т. п.

Уроки-аукціони за своїми дидактичними завданнями належать до уроків контролю і корекції, але відрізняються ігровими формами підготовки і проведення. Розповідаючи про предмети, виставлені на «торги», діти змагаються в знаннях про конкретну історичну епоху. За кількістю виграних лотів визначаються переможці і кращі знавці історії.