7.Соціально-економічний та політичний лад Стародавньої Греції за «Ілліадою» та «Одіссеєю».

Для cучасного історика поеми Гомера є безцінною скарбницею відомостей щодо життя і побут еллінів на межі ІІ і І тис. до н.е. В поемах згадується про двох і навіть про трьох камерну систему оранки. Обробляли поля за допомогою сили волів і мулів. Плуг був дерев'яним. Разом з плугом застосовували кирку, калатало і заступ, що застосовувався для розпушування і посадки садових рослин. Сцена обробки землі знаходимо в «Іліаді» при описі рельєфів на щиті Ахілла. Тут само є зображення події збирання врожаю. 

Молотили на току, використовуючи волів. Потім зерно просівали і розмелювали на ручних млинах. Обробку полів проводили по черзі, застосовували гной і проривали зрошувальні канали. Зрошування згадується не один раз в «Іліаді» і «Одіссеї». Ахілл порівнювався з потоком, що швидко мчить до пишно квітучого саду. У іншому місці йдеться про річку, яку не можуть зупинити а ні греблі, а ні огорожи, зведені «на нивах квітучих» Було розвинено також виноградарство, культура оливи, садівництво і городництво. Виноград застосовувався на виробництво вина, яке, за поемою, було одним з якнайдавніших предметів торгового обміну. У садах розводили яблуні, груші, гранати, маслини. У 8-ій пісні «Іліади» згадується той, що вирощував олівки, що садив молоді паростки плодоносної оливи в місцях, де є достатньо води. Все це свідчить про сільськогосподарську техніку, що відносно далеко просунулася, і про організацію робіт. Важливим було й те, що гомерівське суспільство було вже знайоме із залізом, що відкривало великі перспективи щодо подальшого розвитку продуктивних сил. У гомерівському суспільстві ще не затвердився інститут приватної власності на землю, хоча різні форми відношення до землі і нерівномірність її розділення вже в наявності.

Разом із землеробством високого розвитку досягло і скотарство. Стада були головним багатством знаті. Рахунок власності вівся в биках. Основна кількість рабів була зайнята у скотарстві. Одіссей мав 12 стад биків і багато дрібної худоби. У його господарстві працювало декілька десятків пастухів. У поемі згадуються свинопаси, козівники, пастухи корів і овець, і навіть старші пастухи. Це свідчить про те, що розводили не тільки коней і велику рогату худобу, але й ослів, кіз, овець і свиней.

Ремесло було розвинене значно менше, ніж землеробство і скотарство. Воно в цей період тільки починає відділятися від землеробства. Гомерівська Греція на відміну від мікенської епохи, знала лише невелику кількість ремесел. Згадуються гончарі, теслярі, ковалі-зброярі. У 8-ій пісні «Іліади» описана майстерня з виготовлення зброї бога Гедхета, де було виготовлено знаменитий щит Ахілла. 

Грошей не існувало, що було показником натурального обміну. Торгівля тісно пов'язана з морським розбоєм і особливо з викраданням людей для продажу в рабство. З розвитком обміну виникає потреба в постійній одиниці рахунку, яка б служила виразником цін різних предметів. Таким мірилом цінності в гомерівський час і слуговала худоба, а іноді і бронзові казани. У мирний час до Греції ввозили переважно предмети розкоші, що купувалися головним чином знаттю. Торгівлю здійснювали купці Фінікії, що продавали товар прямо з кораблів.

Вищим шаром в грецькому суспільстві цього часу була родова знать. Війна, піратство і просто грабіж сприяли накопиченню матеріальних цінностей в її руках, забезпечували її дармовою робочою силою – рабів. Знатні роди вже розпалися на сім'ї, що жили незалежно один від одного. Часто в одному роді зустрічаються і багаті і бідні сім'ї. Це яскравий показник розпаду родових зв'язків, що почався.

Рабство в гомерівській Греції носило патріархальний характер. Раби жили загальним із своїми господарями життям. Вони використовувалися як слуги – кухарі, конюхи, економи і т. п. Рабська праця застосовувалася і в сільському господарстві, землеробстві і скотарстві, на виноградниках і оливкових посадках.

Джерелом рабства була війна. При завоюванні міста населення захоплювали в рабство. Іншим джерелом було піратство, яким у той час часто займалася родова знать. По мірі посилення знаті представники її починають називатися басілеями. Зростання багатств знаті сприяло посиленню їх влади і могутності. Спадковість царської влади ще не була встановлена законом.