34. Середньовічне місто: теорії походження; комунальні рухи та цехи.

Міста зароджуються ще в VIIІ ст. до н.е., коли на узбережжі Егейського моря, навколо пагорбів Акрополя виникають ремісничі квартали. В VII-VI ст. ці квартали розвинулися в античні міста. Визначальною ознакою такого міста була центральна площа з ринком, будинком зборів, храмом, театром і гімназією. Сітка вулиць пересікала міську територію. Місто ділилось на квартали. Аналогічно були побудовані римські міста. На основі таких міст виникали перші поліси Стародавньої Греції. Політичний утрій полісів був різноманітним – демократія, аристократія, тиранія та змішані форми правління. Ці міста функціонували в стародавності.

В період раннього середньовіччя римські міста починають занепадати, хоча вони ще зберігалися як адміністративні центри, фортеці або церковні резиденції. Ремесло в цих містах збереглося, але вони лише забезпечували потреби громадян даного міста. Проте, в той же час збереглися великі римські міста – у Візантії – Константинополь, в північній Італії – Мілан, Флоренція, в північній Галлії – Ліон. Населення в цих містах було багатолюдний, розвинене ремесло, цехова організація, зокрема, міста Візантія та Італія були посередниками торгівлі між Сходом і Заходом.

В VII-VIII ст. паралельно з римськими містами з'являлися варварські міста, але нашестя вікінгів в ІХ-Х ст. зупинили процес урбанізації в Європі. Періодом відновлення процесу зростання міст в Західній Європі є ХІІ ст.

Історичні шляхи виникнення середньовічних міст різні: іноді вони виникали зі звичайних поселень ремісників т селян, деякі розвинулися із колишніх римських міст, часто міста виникали навколо королівського двору або єпископських резиденцій, бо там можна було знайти заробіток, захист від ворогів. В північній та центральній Європі ремісники селились поблизу великих вотчин, садиб знаті, фортець, монастирів. Також селились поблизу річок, переправ, мостів, бухт, де можна було швартувати судна.

Окремі міста були засновані вікінгами, вони звозили туди награбоване, - так виникло місто Дублін.

Відповідно до різних варіантів виникнення міст сформувались теорії виникнення середньовічних міст:

1)Романістична – всі міста виникли на основі римських пізньоантичних міст;

2)Вотчинна теорія – міста розвинулись із феодальної вотчини;

3)Маркова теорія – марка – селянська громада, яка вирішувала всі проблеми населення; обирали керівників громади і вирішували всі питання; там панувала демократія;

4)Ринкова теорія – міста виникли на основі торгових купців, які жили поблизу і сформували міста;

5)теорія Бургова та Ринкова – купці селились, де безпечно – біля замку Бургу;

6)теорія Пірена – економічний фактор – міжрегіональна торгівля;

7)Марксистська теорія – місто розглядається виключно як центр ремесла та торгівлі.

Темпи урбанізації відповідних міст були неоднорідними. Спочатку розвивались в ІХ ст. міста Італії – Флоренція, Венеція, Неаполь. З Х ст. спостерігається зростання міст у Південній Франції – Марсель, Тулуза, Монпіль'є. в Х-ХІ ст. з'являються міста в Північній Франції, Нідерландах, Англії. В ХІІ-ХІІІ ст. на північних окраїнах та внутрішніх областях Зарейнської Німеччини, Скандинавії, Ірландії, Угорщини.

Європа забудовувалась нерівномірно. Найбільша концентрація міст спостерігалась і в північній та південній Італії, в південній Франції, у Фландрії (Бельгія) та Порею. Наприкінці Середньовіччя Європа залишалась переважно аграрною і в містах проживало лише 15 % міського населення, інші – селяни.

Територія, яку займало місто: воно було прямокутним і невеликим. Міста мали мури, щоб захистити місто від ворогів. Опис середньовічного міста досить брудний і гнітючий.

В ХІІ ст. в Парижі вже з'явився водопровід. (В XV ст. імператор Рейт Ліген ледь не загинув у багнюці).

Відстань між будинками перевірялась вершником, який їхав зі списами по вулиці (будинки мали бути на такій відстані, щоб вершник проїхав зі списами).

Чисельність населення була невеликою – від 20-30 чоловік о 500 тис чоловік (в мегаполісах).

Політична боротьба в середньовічному місті.На початку Середньовіччя місто комусь належало, навіть не 1 , а декільком феодалам. Деякими містами у Франції правили 4 феодали. Але міста зростали і люди ставили питання про звільнення від феодалів.

З Х по ХІІІ ст. – період комунальних революцій. Результатом цього руху були міське самоврядування і незалежність від феодала. В ІХ-ХІІІ ст. незалежності домоглося населення міст Південної Франції – Тулузи, Марселя, Монтель'є. вони сприяли розвитку міст і міському самоврядуванню. І надали самоврядування за викуп.

Міста північної та південної Італії ставали містами-республіками, тобто вони підкорили собі не лише місто, а й навколишню територію, а потім і прилеглі міста.

В ХІІ-ХІІІ ст. комунальні права дістали імперські міста в Німеччині. Міста мали право утворювати ради, карбувати монету, оголошувати війну.

Міста північної Франції - Ам'єн, Бове, а також міста Фландрії - Ген,Брюге, Ліль, Іпр здобули комунальні права внаслідок тривалої збройної боротьби.

Міста звільнялись від сеньйоріальних повинностей, виплачуючи за них грошову суму феодалу і повинні були під час війни виставити збройний загін.

Самі міста-комуни вважались сеньйорами до селян на прилеглій території.

«Райський акт» звільняв селян від залежності феодалів. Існувало часткове самоуправління. Повного самоуправління домоглись міста в країнах з сильною центральною королівскою владою. Париж, Орлеан набули права обирати раду, старшин, але повноваження суду здійснював сам сеньйор – король.

В Російській імперії міста були під жорстким контролем.

В Англії спостерігається сильна королівська влада, більшість міст належали королю і тут спостерігається обмеження прав – муніципальних свобод. Англійці сплачували королю податок – «фірма». Обмежені права були в Скандинавії, Угорщині, багатьох міст Німеччини, за винятком імперських міст, у Візантії взагалі не було вільних міст з самоуправлінням.

В ХІІІ-ХІV ст. в Європейських містах відбуваються «цехові революції» - особливо в Німеччині, в місті Кьольн, потім у Флоренції,Мілані, Парижі, Ліоні – у цих містах ремісники приходять до влади.

Друга половина XIV-XV ст. – на арену виходять плебейські елементи. Це міста Італії. В 1378 р. у Флоренції відбулось повстання Чомпі. Формувалась сеньйорія і вона панувала в місті. Чомпі вимагали створити цехи. Чомпі спочатку вдалось домогтися всіх вимог і було створено 3 цехи чомпі, але як тільки чомпі прийшли до влади – власники закрили підприємства і люди залишились без роботи. Перемогли представники від верхівки підприємств. Цехи чомпі ліквідували. Повстання Чомпі не вдалося.