32.Проблема періодизації середньовіччя.

Загальноприйнятими датами які визначають межі Середньовіччя є:

1. Початок Середньовіччя – 4 вересня 476 року, коли римський імператор  Ромул Август відрікся від престолу. Римська імперія впала і з нею Античність, людство вступило в епоху Варварських королівств.

2. Кінець Середньовіччя – 12 жовтня 1492 року, відкриття Америки Христофором Колумбом – початок Великих географічних відкриттів – це завершення Середньовіччя. Або завершується XV ст. – коли формуються Централізовані країни в Європі, такі як Франція, Англія, Іспанія.

Крім цих дат можуть використовуватися такі:

1. Початок Середніх Віків -  313 р. Медіоланський едикт – проголошення релігійної свободи в Римській імперії; 395 р. – остаточне розділення Римської імперії на Східну і Західну; VI ст.  виникнення ісламу, ця дата використовується в енциклопедії ЮНЕСКО «Історія людства».

2. Кінець Середніх Віків – 1321 р. написання «Божественної комедії» Данте; 1453 р. – падіння Константинополя, і Візантійської імперії; середина XVI ст. – винайдення книгодрукування Й. Гутенбергом; 1517 р – початок Реформації; 1525 р. – Битва при Павії; 1640 р. – початок Англійської Буржуазної революції;   1648 р. – закінчення Тридцятилітньої війни; 1789 р. – початок Великої Французької Буржуазної Революції.

Кожні спеціалісти по-своєму обґрунтовують граничні межі Середніх Віків, але ми будемо використовувати класичну періодизацію – з 476 р. до 1492 р.

XIVст. Характеризується постійними війнами, занепадом, великим переселенням народів;

XV ст. – відновлення.

33.Сутність понять «середні віки» та «феодалізм».

«Середні віки» - вперше цей термін використали італійський гуманіст Флавіо Бйондо, який назвав середнім віком період від загибелі античності до XV ст.

В XVІІ ст. професор Гальського університету в Парижі Йоган Келлер поділив історію а давню, середню та нову ; середні віки – 395 рік – останній поділ Західної Римської імперії – 1453 рік – захоплення Константинополя – період культурного занепаду.

У XVIII ст. представники епохи просвітництва надавали Середньовіччю негативний зміст, бо це період культурного та церковного занепаду.

Далі представники романтичної школи реабілітували Середньовіччя як ідеальне суспільство через те, що воно виявило почуття прекрасного (кохання), церковна школа теж вважала Середньовіччя позитивним.

Далі пішов розвиток соціології і тому змінився погляд на історичний процес взагалі.

Економіка занепала до ХІ ст., далі виробничі сили зростали, тому що селянин, на відміну від раба, був більш зацікавлений, бо працював на себе, згодом і ремісники з селянами збільшували продуктивність праці – це був формаційний підхід.

Цивілізаційний підхід – період дитинства західноєвропейської цивілізації.

Місце середньовіччя – це період зародження європейської цивілізації. Розвиток економічного прогресу на відміну від рабовласницького ладу. Розвиток знарядь праці, торгівлі, ремесла. З'являються і розвиваються міста. Поява в Середньовіччі станово-представницьких установ (парламент). Виикнення міського самоуправління на основі Магдебурзького права.

Основним моментом цивілізаційного підходу є поширення християнства. В Середньовіччі відбувся поділ на православ'я і католицизм в 1054 р.

В середні віки в VII ст. в Арабському суспільстві зароджується іслам, який поширився майже на половину всього світу.

Також відбувається певний розвиток освіти (в пізньому Середньовіччі), системи університетів.

Культура середньовіччя досить самобутня. Збереглася архітектура (вузькі вулиці), готичний стиль – вже є високим архітектурним стилем, візантійський стиль, арабський стиль.

Література з елементами лицарського етикету.

Конфлікти між країнами з Середньовіччя залишились досі.

Термін «феодалізм» походить від слова «феод» - умовне спадкове землеволодіння», яке надавалося за військову службу

На початку ХІХ ст. французький історик Гізо дав перше визначення феодалізму: 1) це умовний характер земельної власності; 2)це поєднання земельної власності з верховною владою; 3) це ієрархічна структура класу землевласників.

За Марксистською теорією феодалізм – це панування великої земельної власності і її поєднання з дрібним селянським землеволодінням, тобто, - земля належить феодалю(рицарю), а працювати на ній мають селяни, тому феодал роздає землю селянам – вони працюють не на себе, а на феодала – це експлуатація, яка спостерігається у формі ренти, а вона є у 3 формах – оброк (натуральна), відробіткова (панщина) і грошова. Тоді феодал обирав, якою саме рентою взяти з селян.

В усій Європі селяни сплачували податки своєму феодалу (шлюбний податок і т.д.).

Класично-вотчинна теорія – все феодальне землеволодіння, коли селянин працює на феодала, називається різними термінами: вотчина, фільварк, сеньйорія, мано, тобто вотчина – це землеволодіння феодала, на якій працюють селяни.

Теорія 80-х років ХІХ ст. – теорія Флакка – він заперечив це все і сказав, що феодалізм – це стосунки між людьми високої моралі, честі, відданості своєму феодалу, тобто ці психологічні чинники є феодалізмом.

Було ще критичне направлення. Його представниками убли: німецький історик Фон Білов та австрійський історик Добш – вони казали, що феодалізм – це функції центральної влаи , що здійснюються представниками місцевої влади, тобто феодалізм – це політична роздрібленість.

В 30-ті р ХХ ст. відомою була школа анналів, яку очолював Марк Блок – він вважав, що феодалізм – це система стосунків в середині класу феодалів (ієрархія). Головним осередком феодалізму є землі, що входять до імперії Каролінгів, хоча не заперечував, що подібні системи існували на інших територіях.

ХХ ст. з'явилася теорія Жоржа Дюбі «Теорія феодальної революції» - будується велика кількість замків (кріпостей від ворогів) і напади припинились, а замки будувались – з цього виникла його теорія.

Феодалізм в Західніє Європі. Феодалізм складається на основі римської цивілізації (так вважають романісти).

Головними у розвитку феодалізму є германці.

Теорія, яка все це примиряє називається «синтез» романського та германського елементів.

Класичною є Франська держава, а інші території мали свої особливості, тобто – десь переважав римський елемент (Візантія, Іспанія, Італія), десь переважав германський (Німеччина, Англія).

Щодо територіального поширення феодалізму – Маркс вважав, що феодалізм був в усіх народів, за цією схемою вивчалось і східне суспільство. Зараз вважають, що на сході феодалізму не було. Зараз східні країн відсталіше від західних, а до XIV ст. було навпаки.