28.Соціально-економічний та політичний розвиток Фінікії.

Під Фінікією розуміється вузька прибережна частина Сірії, від Тіра на півдні до Угаріта на півночі.

Невеликі фінікійські царства не об'єднувалися в одну державу. Кожне царство жило самостійним політичним життям. Висувались 4 найбільших, багатих і впливових царства: Угаріт, Гебал, Сідон і Тір.

До того, як Палестину і Сірію завоював Тутмос ІІІ, фінікійські царства були самостійними.

Гебал ще в ІІІ тисячолітті встановив торговельні зв'язки з Єгиптом. Угаріт наприкінці ІІІ тисячоліття з невеликого селища перетворився в значне місто і мав торговельні зв'язки з Єгиптом і Крітом. У першій половині ІІ тисячоліття Угарі процвітав. Його було забудовано храмами і палацами, купці і сановники жили у кам'яних, добре обставлених будинках. У місті був спеціальних крітський квартал, де жили крітські купці; велася торгівся також із Кіпром.

З середини ІІ тисячоліття до н. е. починається трьохсотлітній період залежності фінікійських міст від Єгипту і від хетів, які у першій половині XIV ст. до н.е. завоювали північну Сірію й тимчасово підкорили собі Угаріт і Гебал. Відтоді аж до кінця ІІ тисячоліття до н.е. Фінікія переживає період занепаду, спочатку в зв’язку з боротьбою проти Єгиптуі хетів, яка відбувалася на її території, а потім у зв’язку з вторгненням «морських народів» з островів Егейського моря.

Послаблення Єгипту і занепад Хеттського царства в кінці ХІІІ ст. до н.е. дали змогу фінікійським царствам повернути собі незалежність.

З царів Тіра особливо висунувся Хірам, який правив у середині Х ст. до н.е. Він мав великий торговельний флот і вів жваву торговлю на всьому Середземному морі, розширив і зміцнив Тір, перетворивши його на неприступну фортецю, що витримала навіть боротьбу з ассірійцями.

Цей період незалежності тривав до кінця VIII ст. до н.е., коли фінікійські царства завоювала Ассірія. Відтоді Фінікія остаточно втратила самостійність.

Документи, знайдені під час розкопок в Угаріті, характеризують господарський і суспільний лад цього царства. Основними заняттями населення були хліборобство і виноградарство. Землероби жили общинами. Сусідські общини утворилися з колишніх родових общин, і деякі зберегли навіть колишні родові найменування. Це були общини, обкладені царськими податками і зобов'язані ставити своїх жителів на царські роботи.

Наелення міста Угаріта складалося з ремісників, купців, жерців і царських сановників: всі вони, крім ремісників, були рабовласниками. Рабство в Угаріті мало домашній характер. Найбільше розвивалося рабство у І тисячолітті в Тірі. У тірських царів був великий торговий і військовий флот, купці Тіра вели посередницьку торгівлю рабами, дістаючи рабів у тих країнах, де були засновані колонії Тіра.

Уже в першій половині ІІ тисячоліття у фінікійських царствах з'явилася численна верства купців.

Своїм політичним ладом фінікійські царства були дрібними деспотіями. Фінікійські царі вважали себе ставлениками богів.

Суспільна нерівність, яка рано виявилась у багатих торговельно-рабовласницьких царствах, і зростання рабства були причиною постійних заколотів і змов, а також і династичних переворотів. Заколоти відбувались у Тірі в кінці ІХ ст. до н.е., проти тогочасного царя Тіра організувала змову його сестра. Також існуює невиразна розповідь про повстання рабів у Тірі в V ст. до н.е., коли Тір входив до складу Персидського царства.

Фінікіяни були відомі у стародавні часи як найкращі і відважні мореплавці. Уже в ІІІ тисячолітті до н.е. фінікіяни вирушили в морські подорожі до Єгипту та на північ Егейського моря. У І тисячолітті до н.е. фінікійці вийшли за межі Середземного моря: у VI ст. до н.е. карфагенський мореплавець Ганнон проплив вздовж західного узбережжя Африки аж до Камеруну і описав цю подорож у своєму творі, який дійшов до нас у грецькому перекладі. Колонії фінікіян були засовані на Кіпрі, на островах Егейського моря , на Геллеспонті та в інших місцяя. Близько 800 р.до н.е. була утворена найбільша і найважливіша з них колонія Карт-хадашт – Нове місто (по грецькому Карфаген) у Північній Африці, поблизу Тунісу. Карфаген швидко став найсильнішою торговельною державою у західній частині Середземного моря.

У зв’язку з мореплавством у Тірі, Сідоні і Гебалі шароко розвинулось кораблебудування. Тіряни побудували цілу ескадру кораблів для ассірійського царя Сінахеріба. Вони будували кораблі і для персидських царів, які, не задовольняючись цим, іноді мобілізували флот усіх фінікійських міст для своїх воєнних потреб.