14.Революції 1848-1849 рр. В Європі. Загальні закономірності та особливості.

У 1848-1849 рр.. майже вся Європа була охоплена новою хвилею революцій і повстань. У січні-лютому 1848 спалахнули революції в Італії та Франції, потім заворушення поширилися на Німеччину і Австрійську імперію. Події "весни народів", як називали ці революції сучасники, розвивалися в специфічних для кожної країни умовах. Примітно було те, що в більшості країн революціонери надихалися національними ідеями.

Населення Франції боролося за реформу виборчої системи і розширення кола виборців. Однак, уряд зайняв жорстку позицію і відмовився йти на будь-які поступки. Відповіддю на це стало повстання в Парижі. "Король-громадянин" Луї-Філіп відрікся від престолу і покинув країну. 25 лютого 1848 у Франції була проголошена Другу республіку і сформовано Тимчасовий уряд. Він прийняв закон про загальне виборче право для всіх чоловіків.

Революційні виступи у Відні, столиці Австрійської імперії, також почалися після того, як надійшло повідомлення про ліквідацію монархії у Франції. Під тиском повсталого народу імператор Фердинанд I погодився надати конституцію і скликати Установчі збори. Одночасно з подіями у Відні в Австрії почалися національно-визвольні виступи.

Революція охопила Угорщину. У Празі активізувалися чеські ліберали. Хорвати заявили про намір створити власну державу.

Розпочалося повстання в австрійських володіннях в Італії. Австрійський уряд для придушення цих виступів використовував міжнаціональні протиріччя і іноземну допомогу

Революції в Італії почалися з повстання на о. Сицилія в січні 1848 р. в деяких з італійських держав в роки революції було прийнято конституції. У березні 1848 р. відбулися народні повстання в Мілані та Венеції, в результаті чого австрійські війська залишили більшу частину Північної Італії. Однак, незабаром національно-визвольний рух був придушений французькими та австрійськими інтервентами. У Північній Італії поновилися абсолютистські порядки і влада австрійців

Революції 1848-1849 років в Європі завершилися поразкою. Лютнева революція 1848 р. у Франції позбавила влади короля Луї-Філіпа, але не привела до встановлення міцної республіки. У Німеччині, Австрії та Італії національні рухи не змогли досягти поставленої мети. Однак, незважаючи на це, революції не минули безслідно. Багато революційних завоювань в тій чи іншій формі збереглися. Конституційний лад в державах Європи став правилом, а не винятком. У більшості європейських країн була остаточно ліквідована давні феодальні повинності селян.

Наслідки і значення революцій 1848-1849 рр. у Європі.

-    Революції охопили більшість країн Європи. У ході цих революцій вирішувалось питання «бути чи не бути « новим демократичним порядкам в європейській цивілізації.

-    Революції 1848-1849 рр. отримали назву «весна народів» і символізували пробудження нових націй та їх прагнення до утворення власних національних держав.

-    Завдяки реформам, проведеним в ході революцій, в європейських країнах було ліквідовано залишки феодалізму. Склалися (передумови) сприятливі умови для розгортання промислової революції та становлення індустріального суспільства.

-    Революції 1848-1849 рр. в Європі дали поштовх структурним змінам у системі державного управління, сприяли переходу до конституційних норм у суспільному житті.

-    Революції 1848-1849 рр. закінчилися поразкою, але вони сприяли подальшому розвитку європейських країн. Боротьба за здобуття громадянських прав і запровадження конституцій стали кроком до формування у країнах Європи громадянського суспільства і правової держави.

-    Досвід революцій був використаний різними політичними силами у наступний період.