12. «Велика депресія» 1929-1933 рр. В сша. «Новий курс» ф.Д. Рузвельта.

"Велика Депресія" найпомітнішою була у США. Тут вона тривала з жовтня 1929 р. до 1940 р. Наступила відразу після періоду «нової ери» в історії США, яка була характерною значними економічними успіхами. Основною причиною «Великої Депресії» називають кризу перевиробництва.

Криза розпочалася в Нью-Йорку з краху на фондовій біржі й охопила банківську систему, промисловість і сільське господарство. Біржову паніку 23 жовтня 1929 р. зумовило катастрофічне падіння курсу акцій, ціну яких завищували біржові спекулянти. Протягом 1929—1933 рр. загальна ціна біржових акцій зменшилась у 4,5 разу. "Обвал" курсу цінних паперів на Нью-Йоркській біржі викликав паніку в США та інших країнах Заходу. Величезна хвиля фінансово-економічних змін прокотилася по всьому Західному світові. Криза набувала всеосяжного характеру, проте найсильніше вразила США. її називали Великою депресією.

Початок кризи саме в США пояснюють такими причинами:

1) маючи майже половину золотого запасу країн з ринковою економікою, Манхеттен перетворився на світовий фінансовий центр у 1920 р. У фінансовому світі, як і раніше, провідною валютою залишався фунт стерлінгів (долар лише в кінці Другої світової війни посяде його місце). "Ізоляціонізм” і брак геополітичної економічної політики США сприяли тому, що основну частину коштів, інвестованих за кордон, використовували в економіці країн американського континенту. Банки Нью-Йорка не витримали величезного грошового потоку, і в жовтні 1929 р. відбувся відомий "обвал” із трагічними наслідками для світової громадськості. Це був урок для США, котрі розірвуть з доктриною "ізоляціонізму";

2) розвиток фермерства. Укрупнення господарств здійснювалося у процесі інтенсифікації виробництва, а місткість внутрішнього і зовнішнього ринків звужувалася. Результатом стало сільськогосподарське перевиробництво. Канада, Австралія й Аргентина потіснили США на зовнішньому ринку в поставках зерно продукції аж до кінця XX ст.;

3) спостерігалося недовантаження виробництва в традиційних галузях. Економіка потребувала заміни застарілого устаткування в текстильній, взуттєвій та вугледобувній промисловостях і суднобудуванні;

4) монополія виробництва призвела до значного скорочення малого і середнього підприємництва — головного конкурента. Пристосовуючись до ринку, великі монополістичні об'єднання зменшували обсяги виробництва, намагаючись при цьому підвищити ціни на свою продукцію.

Поширення кризи у всесвітньому масштабі свідчило про завершення етапу формування світового ринку і світового господарства.

Різкий спад виробництва в базових галузях негативно відобразився на інших сферах економіки. Загалом за роки кризи зазнали краху 135 тис. промислових і фінансових фірм, 19 великих залізничних компаній, збанкрутувало 5760 банків. Обсяг зовнішньої торгівлі скоротився в 3,1 разу, внутрішньої — удвічі. Криза відкинула економіку до рівня основних показників розвитку 1911 р.

Уряд США намагався зробити менш відчутними наслідки кризи. Спроби президента Г. Гувера застосовувати раніше випробувані способи боротьби з кризою — посилення політики торгового протекціонізму — не дали позитивних результатів. Тільки з кінця 1931 р. почали практикувати державне регулювання процесу ціноутворення, що свідчило про деякі зміни в поглядах уряду на природу кризових явищ і роль держави в системі господарських відносин.

«Новий курс» президента Франкліна Рузвельта, суть якого полягала у проведенні державно-монополістичного регулювання економіки, дозволив поступово нормалізувати становище в країні.

Політика «Нового курсу» включала в себе регулювання цін, ініціювання об'єднання виробників у великі підприємства, соціальну програму — встановлення мінімальної заробітної плати, максимального робочого тижня, введення пенсій працівникам, які досягли 65 років, та ін.

В результаті цієї кризи в США була створена Комісія з цінних паперів (Securities and Exchange Commission), яка була покликана встановлювати правила гри та карати порушників. Також був прийнятий закон, який заборонив зв'язок між інвестиційними і комерційними банками, і введено державне страхування банківських вкладів на суму, що не перевищує 100 тисяч доларів (для цього сформовано Федеральна корпорація страхування депозитів FDIC).

Конгрес створив вісім нових структур, головним завданням яких була боротьба із кризою: вони займалися видачею кредитів фермерам, організацією громадських робіт (для того, щоб працевлаштувати безробітних), страхуванням банківських внесків тощо.

Крім того, Конгрес прийняв пакет антикризових законів. США відмовилися від прив’язки курсу долара до вартості золота. Темпи падіння економіки США помітно зменшилися: у 1933 році вони склали 2.1%, безробіття виросло і досягло рівня 24.9%.

Наслідки "Великої Депресії"

За статистичними даними, криза у США спричинила найтяжчі наслідки.

Було закрито більше як 5 тисяч банків

Акції знецінились на 40 мільярдів долларів

Внаслідок підвищення рівня інфляції значно зросли ціни

Промислове виробництво скоротилося на 50 %

У п'ять разів зменшилося виробництво автомобілів

12 мільйонів безробітних (у піковий момент кризи — 15 мільйонів)

5 мільйонів американських фермерів були позбавлені господарства і землі за несплату боргів.

На думку деяких експертів, природний приріст населення у США на час кризи суттєво зменшився. Охоплене панікою населення намагалося за першої ж можливості вилучати свої заощадження з уцілілих банків, у результаті чого кількість грошей в обігу зросла з 454 млн доларів в 1929 році до 5699 млн доларів наприкінці 1932 року.