2Панегирічна праця п.Свєнціцького (псевд. Павло Свій) «Вік хіх ст. В діях літератури української» (1871)

Продовж. принцип який започаткований Крижов– панегіричне захоплення іст. літ.

Ця праця була одним з етапів історіографії літ.

Єфремов називає працю не так науковою працею «як запальний гімн народній поезії та

письменству».

У брошурі “Вік ХІХ у діях літератури української” (1871) П. Свєнціцький пояснив причини свого переходу до українства і власне його розуміння. На його

думку, Шевченко – геній України – перевищив Байрона, Гете і Словацького, бо його

зрозуміли не лише вузькі елітні кола, а 15 мільйонів простого люду. Польська і російська до тогочасна літератури розвивалися за рахунок синівРусі-України.

У термінах романтичного націоналізму

П. Свєнціцький писав про українську ідею як сакральну, месійну, всесвітнього

значення – бо максимально наближену до простого народу (в Україні втілювалася

“всесвітня будуччина”; “ідея самостайностиУкраїни і її літератури” стала “живою правдою”, котру “розпинають на хресті”, а її послідовники серед поляків та росіян

“станули її апостолами”)

БІЛЕТ № 5

1.«Обзор сочинений, писанных на малороссийским языке» м. Костомарова (1844).

Надрук у журн „Молодик” . Костомаров трохи відходить від бібліограф. принципу подає перші зразки історико-літ аналізу Костомаров у цій роботі проводить ідею тяглості укр. літ ще з періоду Київсткої Русі. Основна ідея роботи- укр. літ 19 ст має свою передісторію у літ. памятках періоду Київ. Русі. І її новітні досягнення є самодостатніми. Називає твори Кв-Основяненка Тараса Шевч., письм . «Русалки Дністрової»

У статті відстоює думку що укр. м є продуктивною і особливо одержала розв. після 14 ст.

Пише про Галичину- що там зявився ряд творів фольклорного типу.

Вваж. що у 19 ст особливе знач мають «Енеїда», «Наталка –Полт.»

Енеїда – 1-й твір укр. м, має особливе знач для розвитку укр. письменства.

Говорить про специфіку національного і загального у складі твору, мовленнєвому вираж.

«Нат-Полт» - ідельний приклад духовного життя укр. сусп.

Приділяє увагу суч. творам, зокрема

Гребінки. Пише що Греб. відійшов від традиц. комізму. Але найб. внесок зробив Кв- Основяненко який відійшов від традицій що були «Енеїді»(наслідування чужих творів) і який втілює нац.. характер і в цьому його прихильність до нац.. ідеї.

Кост. Найвище оцінює Т. Шевч. бачить найвищу обробку скарбів нар. творчості, оригінальну творч. В нар дусі.

Стаття незавершена.

2.Стаття М. Драгоманова «Література російська, великоруська, українська і галицька» (1874)

У цій статті Драгоманов поставив перед собою мету — довести можливість окремого розвитку локальних українських літератур «під одним спільним, російським дахом» .

Виділяє загальнорос. літ – ту якою народ може пишатися, якою може представитися(Пушкін, Лермонтов, Гоголь) і великорус. літ – для рос. мужика.

І виділяє укр. літ яка може задовільнити лише селянство.

Хоча визнає право українського народу на розвиток своєї власної літератури і мови, Драгоманов, як і Костомаров, не бачить ні можливості, ні потреби розвивати її за межами «простонародної», «для домашнього вжитку» літератури. Російські українці здавна зжились з російською літературою і самі працюють у ній, то вони, на думку Драгоманова, майже не мають шансів виробити поряд з російською літературою не лише рівну з нею, а й слабшу .

Із стислого огляду української літератури першої половини XIX ст. Драгоманов доходить висновку, що українські твори Надніпрянщини залежать від літературного процесу Росії,а галицькі – від зах-європ. літ зв’язків(нім, пол. та ін. літ.)

Отже драгоманов розвинув теорію започатковану Костомаровим і ввів в обіг поняття «літ. для домашнього вжитку », тим самим дискредитуючи літ.

Франко зазнач. визнач найб проблему статті. Що завдяки Драгоманову і костомарову почала гуляти теорія гібридних літератур що призводить до свідомого закладання ідеї що укр. літ може бути лише для селян, а не на рівні європ. літ. Не було принципу, що літ має творити вершинні твори.

БІЛЕТ № 6