БІЛЕТ № 1

1.Історіографія літературознавства як галузь наукового знання

Літературознавча історіографія - допоміжна літературознавча дисципліна, яка займається дослідженням історії розвитку та нагромадженням знань з основних літературознавчих дисциплін - теорії літератури, історії літератури й літературної критики.

Вперше серйозно про історіогр. заговорив Фр. у статтях «Етнологія та історія літ» , «План викладів історії літератури руської . спец курси, мотиви».

У статті «Етнологія та іст. літ» визнач., що історико-літературні студії пройшли бібліографічний,

біографічний та культурно-історичний етапи. Перші антикварного характеру — бібліогр. описаи книжок, більш-менш систематизовані (перші описи зявились у Німеччині)Такий характер мали праці

«батька історії літератури» К. Геснера в першій пол. XVI ст. – від цього часу визнач. виникнення історіографії як наукового знання..

Ф. Бекон у трактаті про вагу і розвій

наук вважав потрібним дати загальну історію літератури, яка б доповнювала церковної і

соціальної історії. Завд. Літ за Ф. Беконом – оживити з мертвих зміст, метод, стиль, літ. геній свого часу..

За версіями представників біографічного літературознавства

історія літератури давала уявлення про особистість

автора, а художнім творам приділяла менше

уваги. Прихильники культурно-історичної школи наголошували,

що саме література найбільше передає особливості

життя народу в певний історичний період. Останні започаткували історію літератури

як окрему галузь літературознавства .

С. Єфремов вважав, що історіографію українського

літературознавства слід починати від «Ізборника» Святослава (XI ст.), М. Грушевський — від праці Єпифанія

Славинецького «Оглавленіє книггь, кто ихт сложил»(Груш. Вваж, що він розглядає історико-літ питання, але це лише підходи до суч розуміння іст. літ.).

Єфремов вперше поставив історіографію на наук. грунт(«Історія укр. письменства»)

Найсуттєвіші досягнення історико-літературних

студій пов’язані з XIX ст., коли історія літератури виокремилася в наукову дисципліну серед інших літературознавчих досліджень.

2.Перші історії літератури у Європі (к. Геснер, п. Лямбек)

Історіор. як галузь наук знання почин. від 16 ст. Геснера.

У 1545 - Геснер опублікував працю «Bibliotheca Universalis» – впорядкований у алфавітному порядку список авторів з назвами творів(латинською, грец, ідавньоєвр. м.), анотаціями, оцінками та коментарями до кожного запису.

З 16-17 ст. зявл. дезидерати – намагання зробити опис,дати якусь історію, часто далеку від наук. знання. Таким дезидератом була «історія літератури» : Prodromus historiae literariae Петра Лямбека (1659). Ця праця характерна тільки своєю назвою, бо змістом до літературного викладу так і не дійшла.

1679- інший німецький книжник Моргоф в своїм «Початку і розвитку німецької поезії» (1682) висуває принцип порівняльних їсторично-літературних студій — ідею, яка знаходить потім продовж. в працях Ляйбніца. Кожна з цих студій доповнення до реліг. історії. Іст літ розумів як відтворення христ. цивілізацій.

Англ. критик Поп в тім же часі вказує про релятивність (відносність)всяких естетичних критеріїв — можливість оцінки всякого літ явища тільки в його історичній ситуації. Тобто немає абсолют. естетичних законів. Найкращі зразки поза часом. Поп говорив що ідея Буало «Мист. поетичне» відносною. Немає однозначних іст. критеріїв .

Після того, як середина XVIII в. пройшла під знаком панування абсолютного естетизму, каноном знов став Арїстотель в трактуванні Лесінга. Осн. теор. праця Лесінга – «Лаокоон» - показує, що мистецтво Давн. Греції – просторове, живописне вичерпує себе і літ. Просвітництва. Іст. принцип у підході має стати основним.

Кін 18 поч 19 ст – почин. ідея літ еволюції. Наяскравіше проступає у Гердера(«укр. земля народить таку культуру, яку народ створив у піснях») Цю ідею пізніше використає Груш. у присвяті до Іст. літ.

18-19ст.- німецькі компендії всесвітньої літератури, в зв’язку з історією культури, Айхгорна і Вахлера (1796 — 1804)

В 1820-х роках (1828 — 9) з’являється курс історії французької літератури XVIII Вільмена.

1835 - «Історія німецької поезії» Гервінуса .

В 20-30 рр 19 ст. історико-літ. дослідж. набувають іншого характеру, важливе місце займає біографічний елемент. Осн. дослідник що започаткував біограф. літературозн.- Шарль Сен-Бев.

Сен-Бев в своїх студіях(Літ критичний портрет 1839) закладає теоретик. основи біограф. літературозн.подає докладну характеристику авторів, їх біогр.

БІЛЕТ № 2