10. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцем або особою без громадянства за межами України.

Іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочини за П межами, підлягають в Україні відповідальності за цим Кодексом у випадках, передбачених міжнародними договорами або якщо вони вчинили передбачені цим Кодексом особливо тяжкі злочини проти прав і свобод-громадян України або інтересів України.

Особи, які вчинили злочини, передбачені КК України, за її межами, підлягають в Україні відповідальності за КК України лише у випадках, коли: 1) це прямо передбачено міжнародними договорами; 2) вчинені ними злочини є особливо тяжкими і спрямованими проти прав і свобод громадян України або проти інтересів України.

а) вчинені злочини належать до міжнародних злочинів або злочинів міжнародного характеру; б) відповідно до міжнародних договорів України іноземець або особа без громадянства, яка не проживає постійно в Україні, котрі вчинили вказані злочини, не користуються імунітетом від кримінальної відповідальності і можуть бути видані Україні.

11. Визначення поняття злочину.

 Відповідно до ККУ злочин це – суспільно не безпечне протиправне винне каране діяння вчинене суб’єктом злочину і передбачене ККУ.

Під діянням розуміється дія як активна поведінка особи в якій виражена зовні її воля і яка спрямована на спричинення певних негативних наслідків і бездіяльність – це пасивна поведінка ооби в якій так само виражена її воля і спрямована на спричинення певних наслідків.

8. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України.

1. Особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом. 2. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України. 3. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України. 4. Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які за законами України і міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не є підсудні у кримінальних справах судам України, в разі вчинення ними злочину на території України вирішується дипломатичним шляхом.

1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі визначається на підставі принципів: територіального, громадянства; космополітичного (універсального); реального.

2. Відповідно до територіального принципу, сформульованого в ч. 1 ст. 6, особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом. Територіальний принцип випливає із суверенітету держави, влада якої поширюється на всю її територію.

Особами, які вчинили злочин на території України, можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства.

3. Поняттям “територія України” охоплюються:

а) суша, море, річки, озера та інші водойми, надра землі в межах кордону України, а також повітряний простір над сушею і водним простором, у тому числі і над територіальним морем.

б) військові кораблі, приписані до портів на території України, що знаходяться під прапором України у відкритому морі, в територіальному морі або портах інших держав;

в) невійськові судна, приписані до портів на території України, що зна­ходяться під прапором України у відкритому морі;

г) іноземні невійськові судна, що знаходяться в територіальному морі чи порту України.

ґ) військові повітряні судна України, приписані до аеропортів на її території, які під розпізнавальним знаком України знаходяться у відкритому повітряному просторі, в повітряному просторі чи на аеродромі іншої держави;

д) невійськові повітряні судна України, які приписані до аеропортів на її території і знаходяться поза межами держави у відкритому повітряному просторі під розпізнавальним знаком України.

4. Виділяють також об’єкти, які не є територією України, але на які при певних умовах, передбачених нормами міжнародного права та законодавством України, поширюються юрисдикція і сфера застосування кримінального законодавства України. Це:

а) континентальний шельф — поверхня і надра морського дна підводних районів, що примикають до узбережжя чи до островів України і знаходяться поза зоною територіального моря

б) виключна (морська) економічна зона України — це морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать.

5. Згідно з ч. 2 ст. 6 КК злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України, незалежно від того, де особу було віддано до суду в зв’язку з його вчиненням. Зазначене положення охоплює як випадки вчинення всього діян­ня на території України, так і випадки вчинення діяння як на території Ук­раїни, так і на території інших держав. Злочин вважається вчиненим на те­риторії України, якщо його, наприклад, було почато за кордоном, а припи­нено чи закінчено на території України або, навпаки, розпочато в Україні, а припинено чи закінчено на території іншої держави. Злочин вважається вчи­неним також на території України, якщо він підготовлений за її межами, а дії, що його утворюють, початі або вчинені на її території, або якщо суспільне небезпечне діяння було почато чи вчинено поза межами України, а закінчено чи суспільне небезпечні наслідки настали на території України. Однак практично будь-яка із держав, на території якої була вчинена певна частина злочинних дій, може застосовувати щодо особи, яка вчинила зло­чин, свої кримінальні закони, якщо відповідальність за такі злочини в них передбачена.

6. Частина 3 ст. 6 КК вказує на випадки визнання вчинення злочину на те­риторії України, якщо його було скоєно у співучасті декількома суб’єктами, що діяли на території України та за її межами. Тому відповідно до ст. 27 КК зло­чин належить вважати вчиненим на території України, якщо організаційна діяльність, підмовництво, пособництво були здійснені за кордоном, а виконавець діяв на території України, а також у протилежних випадках, коли той чи інший співучасник діяв в Україні, а виконавець злочину — за кордоном.

7. Відповідно до міжнародних договорів і законодавства України іноземні громадяни, які користуються дипломатичним імунітетом, виключені з-під юрисдикції судових властей України. Нормативно-правові акти України надають дипломатичного імуніте­ту і виключають з-під кримінальної юрисдикції України дипломатичних представників іноземних держав і певне коло інших іноземних громадян або частково, на засадах взаємності, обмежують кримінальну юрисдикцію щодо консульських працівників, та інших осіб.

8. Повним дипломатичним імунітетом користуються: глава дипломатичного представництва в Україні (посол, посланник, повірений у спра­вах), члени дипломатичного персоналу дипломатичного представництва, які мають дипломатичний ранг (радники, торгові представники, військові аташе, перші, другі і треті секретарі, заступники торгових представників, помічники військових аташе), а також члени сімей усіх зазначених осіб, які проживають разом з ними і не є громадянами України.

9. Обмеженим дипломатичним імунітетом користуються дипломатичні кур’єри, члени адміністративно-технічного і обслуговуючого персоналу дип­ломатичних представництв, консульські посадові особи і консульські служ­бовці, члени дипломатичного персоналу іноземних держав у інших країнах, які прямують транзитом через територію України, та інші особи. Ці особи не підлягають кримінальній юрисдикції України лише щодо дій, вчинених ними при виконанні своїх обов’язків

12. Кримінально-правові ознаки злочину.

1)Винність діяння означає що воно скоєно умисно або з необережності тобто у особи є відповідне ставлення до вчиненого діяння за відсутності вини не буде визнаватись злочином

2)Суспільна небезпечність означає

1.Узагальнене формулювання об’єктів Кримінально правової охорони

2.Два різновиди наслідків посягань( реальне заподіяння шкоди і створення загрози заподіяння такої шкоди)

3)Протиправність як ознака означає, що діяння яке визнається як злочин повинно бути передбачене в ККУ

4)Караність являє собою реальне застосування покарання у разі вчиненого злочину.

16. Поняття об'єкту злочину.

Обєкт злочину це те на що злочин і завжди завдається певна шкода. Це ті відносини які охороняються кримінальним законом.

17. Класифікація об'єктів злочинів.

Загальний об’єкт- це вся сукупність суспільних відносин що охороняються кримінальним законом.

Родовий об’єкт- це певна група однорідних суспільних відносин на які посягає злочин.

Безпосередній об’єкт- це те конкретне суспільне відношення яке охороняється кримінальним законодавством і на яке посягає злочин.

18. Предмет злочину.

Предмет злочину це річ матеріального світу на яку спрямовується злочинне посягання.

13. Класифікація злочинів та її кримінально-правове значення.

1. Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

2. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

4. Тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

5. Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строкпонад десять років або довічного позбавлення волі.

2) за наявністю чи відсутністю предмета злочину предметні(крадіжка) та безпредметні(не виконання батьківського обов’язку);

3) за формами вини (умисні, необережні та злочини з подвійною формою вини); 

4) за мотивами вчинення (з корисливих мотивів, хуліганських, з інших особистих мотивів та ін.);

5) за суб'єктом (злочини із загальним суб'єктом і спеціальним);

6) за ступенем тяжкості наслідків та ін.

7) за критерієм ролі потерпілого в обвинувачені ( приватного обвинувачення, приватно публічного обвинувачення)

14. Поняття складу злочину.

Склад злочину – це сукупність установлених законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, притаманних даному, конкретному злочину, описаному в диспозиції Особливої частини КК. Це визначення можна звести до більш лаконічного, сказавши, що склад злочину – це сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, що відтворюють певне суспільно небезпечне діяння, яке визнається злочином

.

15. Види складів злочинів.

За ступенем суспільної небезпечності (тяжкості) розрізняють склад злочину:

Простий склад злочину містить основні ознаки злочину без обтяжуючих ( кваліфікуючих) та пом’якшуючих обставин. Наприклад крадіжка, тобто таємне викрадення майна.

Кваліфікований – це склад злочину з обтяжуючими обставинами

Привілейований – це склад злочину з обставинами, що значною мірою знижують суспільну небезпеку даного виду злочину і відповідно караність за нього. Наприклад, умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання.

Залежно від способу описання злочину в законі розрізняють склад злочину:

-простий;

-складний;

Простий склад злочину містить опис ознак одного суспільно небезпечного діяння, що посягає на один об’єкт, вчиняється однією дією і характеризується однією формою вини

Складний склад злочину характеризується наявністю:

• двох і більше безпосередніх об’єктів

• двох форм вини – складної (змішаної)

• двох або більше дій, що утворюють об’єктивну сторону складу злочину

Залежно від особливостей конструкції і моменту закінчення злочину розрізняють склад злочинів:- матеріальний;- формальний;

- усічений;-формально матеріальний

Матеріальний склад злочину — це юридичний склад, що передбачає наслідки як обов'язковий елемент його об'єктивної сторони.

Формальний склад злочину — це юридичний склад, який не передбачає наслідки як обов'язковий елемент об'єктивної сторони.

Усічений склад злочину момент закінчення такого злочину законодавець переносить на стадію готування або замаху

Формально-матеріальний склад злочину це такий який одній частині є формальним і вважається закінченим з моменту вчинення суспільно небезпечного діяння не залежно від того чи настали суспільно небезпечні наслідки, а в іншій частині є матеріальним і вважається закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків і такий склад злочину є характерним зокрема для складних злочинів.

19. Поняття об'єктивної сторони злочину.

Обєктивна сторона- це зовнішня сторона діяння яка виражена у вчинках передбаченого законом діяння що заподіює або створює реальну загрозу заподіянняя шкоди об’єкту злочину.

20. Суспільно-небезпечне діяння. Дія і бездіяльність.

Суспільно небезпечне діяння це дія або бездіяльність спрямована на вчинення злочину

Діяння - головна ознака об'єктивної сторони складу злочину. Йдеться про юридично значиме діяння, яке контролюється свідомістю людини (вольове діяння) і яке заборонене законом.

Дія - це активна поведінка людини, її активний вчинок. Дія людини пов'язана з фізичним рухом її тіла. Мозок дає м'язам команду, контролює рухи тіла і спрямовує їх на певний об'єкт (предмет) для досягнення певної мети. Йдеться про усвідомлене волевиявлення, що передувало рухові.

Бездіяльність - це пасивна поведінка людини, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку вона зобов'язана була і могла вчинити, або невідвернення небезпеки, яку особа зобов'язана була і мала можливість відвернути.