96. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Неповнолітніми визнаються особи, які досягли віку кримінальної відповідальності (тобто 16 років, а в передбачених КК випадках 14 років), але яким ще не виповнилося 18 років.

У розділі ХV передбачено лише особливі, менш суворі, більш гуманні умови кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, які вчинили злочин порівняно з дорослими злочинцями, а саме:

за певних умов допускається можливість звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру;

скорочено види покарань та обмежено строки і розмір встановлених покарань порівняно зі строками і розмірами покарань до дорослих злочинців;

визначено умови, за яких можливим є звільнення неповнолітніх від відбування покарання із застосуванням до них примусових заходів виховного характеру;

передбачено більш м’які вимоги (умови) для звільнення від кримінального покарання;

встановлено більш короткі строки (порівняно зі строками для повнолітніх злочинців) щодо давності притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності та виконання обвинувального вироку і щодо погашення і зняття судимості з неповнолітніх злочинців.

95. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування (поняття, умови застосування, види).

Мета примусових заходів медичного характеру – попередити вчинення нових суспільно небезпечних діянь або виправити засуджених у разі застосування до них примусових заходів медичного характеру. Примусові заходи медичного характеру – це заходи державного примусу у формі різних лікувально-реабілітаційних заходів, які призначаються судом у рамках кримінального процесу стосовно осіб з різними психічними розладами, що вчинили суспільно небезпечні діяння, спрямовані на лікування цих осіб і запобігання скоєнню ними нових суспільно небезпечних дій та суворе дотримання непорушності їхніх прав і законних інтересів. Примусові заходи медичного характеру мають подвійний характер. З одного боку – це заходи примусу, тобто юридичні, з другого – це заходи медичні, оскільки зміст їх зводиться до діагностичного обстеження, лікування, клінічного нагляду, проведення реабілітаційних заходів. Примусові заходи медичного характеру не можна розцінювати як покарання, оскільки вони принципово відрізняються від нього своєю метою та методами, але вони є заходами примусу, бо призначаються й припиняються тільки судом, незалежно від згоди хворого чи його законних представників. Примусові заходи медичного характеру застосовуються до психічно хворих, які становлять суспільну небезпеку внаслідок психічного розладу та скоєння суспільно небезпечних дій. Заходи медичного характеру не мають каральних ознак, не вважаються судимістю та не переслідують цілі виправлення. Особа, направлена судом на примусове лікування, не може бути амністована чи помилувана. Застосування примусових заходів медичного характеру є правом, а не обов’язком суду. Призначення примусових заходів медичного характеру можливе в разі встановлення судом сукупностіумов: ? доведено вчинення особою суспільно небезпечного діяння, що має ознаки конкретного злочину;  ? встановлено, що особа на момент його вчинення перебувала в стані неосудності чи обмеженої осудності чи після вчинення злочину захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість призначення або виконання покарання;  ? особа перебуває в такому психічному стані, що становить небезпеку для себе чи інших осіб. Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку – новий для вітчизняного законодавства вид примусових заходів медичного характеру. Кримінальний кодекс не вказує на конкретні ознаки психічного розладу як підстави для призначення примусової амбулаторної психіатричної допомоги. Підкреслюється, що головною умовою є такий психічний стан особи, що не потребує госпіталізації до психіатричного стаціонару, тобто за якого можливе проведення обов’язкового систематичного нагляду та необхідних лікувально-реабілітаційних заходів амбулаторно. Такий вид примусового лікування може застосовуватися до осіб, здатних усвідомлювати зміст примусового заходу й організувати свою поведінку в амбулаторних умовах згідно з приписами лікаря. Психіатричний заклад зі звичайним наглядом призначений для психічно хворих, які за психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребують примусового лікування, але без значних обмежень або посиленого нагляду. Психіатричний заклад із посиленим наглядом призначений для психічно хворих, стан яких потребує тримання та лікування в умовах посиленого нагляду, хоча вони не скоїли суспільно небезпечних дій проти життя інших осіб і не становлять загрози для суспільства. Психіатричний заклад із суворим наглядом призначений для психічно хворих, які за своїм психічним станом і характером діянь становлять особливу небезпеку для суспільства, зважаючи на великий ризик скоєння агресивних дій проти життя інших осіб.

1. Поняття кримінального права.

2. Принципи кримінального права.

3. Поняття і підстава кримінальної відповідальності.

4. Поняття закону про кримінальну відповідальність.

5. Система і структура Кримінального кодексу України.

6. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.

7. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі.

8. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України.

9. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених громадянами України або особами без громадянства за межами України.

10. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцем або особою без громадянства за межами України.

11. Визначення поняття злочину.

12. Кримінально-правові ознаки злочину.

13. Класифікація злочинів та її кримінально-правове значення..

14. Поняття складу злочину.

15. Види складів злочинів.

16. Поняття об'єкту злочину.

17. Класифікація об'єктів злочинів.

18. Предмет злочину.

19. Поняття об'єктивної сторони злочину.

20. Суспільно-небезпечне діяння. Дія і бездіяльність.

21. Суспільно-небезпечні наслідки.

22. Причинний зв'язок у кримінальному праві.

23. Спосіб, місце, час, знаряддя та обставини вчинення злочину.

24. Поняття суб'єкта злочину.

25. Спеціальний суб'єкт злочину.

26. Осудність і неосудність.

27. Обмежена осудність.

28. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або одурманюючих речовин.

29. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

30. Поняття суб'єктивної сторони злочину.

31. Вина: поняття, форми і види.

32. Умисел і його види.

33. Необережність та її види.

34. Факультативні ознаки суб'єктивної сторони злочину.

35. Вплив помилки на кримінальну відповідальність

36. Поняття стадій вчинення умисного злочину.

37. Закінчений і незакінчений злочин.

38. Готування до злочину.

39. Замах на злочин та його види.

40. Добровільна відмова при незакінченому злочині.

41. Поняття та ознаки співучасті у злочині

42. Виконавець злочину.

43. Організатор злочину.

44. Підбурювач як співучасник.

45. Пособник як співучасник

46. Вчинення злочину групою осіб без попередньої змови.

47. Вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.

48. Вчинення злочину організованою групою.

49. Вчинення злочину злочинною організацією.

50. Кримінальна відповідальність співучасників та організаторів і учасників організованих груп і злочинних організацій.

51. Добровільна відмова співучасників.

52. Причетність до злочину.

53. Поняття множинності злочинів і одиничний злочин.

54. Повторність злочинів.

55. Сукупність злочинів та її види.

56. Рецидив злочинів.

57. Поняття обставин, що виключають злочинність діяння.

58. Необхідна оборона як обставина, що виключає злочинність діяння.

59. Перевищення меж необхідної оборони.

60. Уявна оборона.

61. Затримання особи, що вчинила злочин.

62. Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

63. Крайня необхідність як обставина, що виключає злочинність діяння.

64. Перевищення меж крайньої необхідності.

65. Фізичний і психічний примус як обставина, що виключає злочинність діяння.

66. Виконання наказу чи розпорядження як обставина, що виключає злочинність діяння.

67. Діяння, пов'язане з ризиком як обставина, що виключає злочинність діяння.

68. Виконання спеціального завдання (ст.. 43 КК України) як обставина, що виключає злочинність діяння.

69. Поняття звільнення від кримінальної відповідальності та його види.

70. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із дійовим каяттям.

71. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням винного з потерпілими.

72. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки.

73. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки.

74. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

75. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності.

76. Поняття покарання та його мета

77. Система та види покарань.

78. Характеристика окремих видів покарання.

79. Загальні засади призначення покарань.

80. Обставини, які пом'якшують покарання.

81. Обставини, які обтяжують покарання.

82. Призначення покарання за незакінчений злочин та злочин, вчинений у співучасті.

83. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.

84. Призначення покарання за сукупністю злочинів.

85. Призначення покарання за сукупністю вироків.

86. Поняття звільнення від покарання і його відбування та його види.

87. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

88. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

89. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким.

90. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

91. Звільнення від покарання за хворобою.

92. Звільнення від покарання на підставі закону про амністію або акту про помилування.

93. Поняття судимості.

94. Погашення і зняття судимості.

95. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування (поняття, умови застосування, види).

96. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.