- •4. Поняття закону про кримінальну відповідальність.
- •6. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •7. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •10. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцем або особою без громадянства за межами України.
- •21. Суспільно-небезпечні наслідки.
- •24. Поняття суб'єкта злочину.
- •29. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність.
- •32. Умисел і його види.
- •34. Факультативні ознаки суб'єктивної сторони злочину.
- •36. Поняття стадій вчинення умисного злочину.
- •38. Готування до злочину.
- •37. Закінчений і незакінчений злочин.
- •40. Добровільна відмова при незакінченому злочині.
- •42. Виконавець злочину
- •43. Організатор злочину.
- •44. Підбурювач як співучасник.
- •45. Пособник як співучасник
- •46. Вчинення злочину групою осіб без попередньої змови.
- •47. Вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.
- •48. Вчинення злочину організованою групою.
- •53. Поняття множинності злочинів і одиничний злочин.
- •52. Причетність до злочину.
- •49. Вчинення злочину злочинною організацією.
- •57. Поняття обставин, що виключають злочинність діяння.
- •58. Необхідна оборона як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •60. Уявна оборона.
- •62. Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.
- •63. Крайня необхідність як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •65. Фізичний і психічний примус як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •66. Виконання наказу чи розпорядження як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •70. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із дійовим каяттям.
- •71. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням винного з потерпілими.
- •72. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки.
- •75. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •76. Поняття покарання та його мета
- •78. Характеристика окремих видів покарання.
- •81. Обставини, які обтяжують покарання.
- •82. Призначення покарання за незакінчений злочин та злочин, вчинений у співучасті.
- •84. Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •91. Звільнення від покарання за хворобою.
- •85. Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •86. Поняття звільнення від покарання і його відбування та його види.
- •87. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
- •89. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким.
- •93. Поняття судимості.
- •94. Погашення і зняття судимості.
- •96. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.
- •95. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування (поняття, умови застосування, види).
84. Призначення покарання за сукупністю злочинів.
За сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне та додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання поглиненням менш суворого покарання більш суворим чи повним або частковим складанням призначених покарань (ст. 70). Застосовуючи принцип поглинання, суд бере до уваги не санкції статей КК, за якими кваліфіковано злочини, а конкретні покарання, призначені в межах цих санкцій за кожен із вчинених злочинів. До того ж менш суворе покарання поглинається більш суворим. Так, якщо суд призначив особі за ч. 1 ст. 185 КК покарання у виді позбавлення волі на два роки, а за ч. 3ст. 296 КК – на строк чотири роки, то більш суворе (чотири роки позбавлення волі) поглинає менш суворе (два роки позбавлення волі). При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає більш суворе покарання. Складання покарань, призначених за окремі злочини, може бути повним або частковим, але в будь-якому разі остаточне покарання має бути більш суворим, ніж будь-яке із призначених окремо. При повному складанні остаточне покарання за сукупністю дорівнює сумі покарань, які складаються. За часткового – до більш суворого покарання, призначеного за один зі злочинів, приєднується частина покарання, призначеного за інший злочин. Якщо хоча б один зі злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для цього виду покарання в Загальній частині КК.
До основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною. За правилами, передбаченими частинами 1–3 ст. 70 КК, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й у іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У такому разі в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК.
91. Звільнення від покарання за хворобою.
Відомо, що неосудні особи не підлягають кримінальній відповідальності за вчинені ними суспільне небезпечні діяння (ч. 2 ст. 19 КК). Не підлягають покаранню і особи, які вчинили злочин у стані осудності, але до винесення судом вироку захворіли на психічну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними (ч. З ст. 19 КК). Разом з тим психічна хвороба може виникнути і під час відбування покарання. Це питання регулюється ст. 84 КК. 2. Стаття 84 передбачає три види звільнення від покарання за хворобою: а) у зв'язку з захворюванням особи під час відбування покарання на психічну хворобу (ч. 1); б) у зв'язку з захворюванням на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання (ч. 2); в) у зв'язку з визнанням військовослужбовців, засуджених до службових обмежень, арешту або тримання в дисциплінарному батальйоні, непридатними до військової служби за станом здоров'я (ч. 3)