- •4. Поняття закону про кримінальну відповідальність.
- •6. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •7. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •10. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцем або особою без громадянства за межами України.
- •21. Суспільно-небезпечні наслідки.
- •24. Поняття суб'єкта злочину.
- •29. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність.
- •32. Умисел і його види.
- •34. Факультативні ознаки суб'єктивної сторони злочину.
- •36. Поняття стадій вчинення умисного злочину.
- •38. Готування до злочину.
- •37. Закінчений і незакінчений злочин.
- •40. Добровільна відмова при незакінченому злочині.
- •42. Виконавець злочину
- •43. Організатор злочину.
- •44. Підбурювач як співучасник.
- •45. Пособник як співучасник
- •46. Вчинення злочину групою осіб без попередньої змови.
- •47. Вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.
- •48. Вчинення злочину організованою групою.
- •53. Поняття множинності злочинів і одиничний злочин.
- •52. Причетність до злочину.
- •49. Вчинення злочину злочинною організацією.
- •57. Поняття обставин, що виключають злочинність діяння.
- •58. Необхідна оборона як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •60. Уявна оборона.
- •62. Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.
- •63. Крайня необхідність як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •65. Фізичний і психічний примус як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •66. Виконання наказу чи розпорядження як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •70. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із дійовим каяттям.
- •71. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням винного з потерпілими.
- •72. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки.
- •75. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •76. Поняття покарання та його мета
- •78. Характеристика окремих видів покарання.
- •81. Обставини, які обтяжують покарання.
- •82. Призначення покарання за незакінчений злочин та злочин, вчинений у співучасті.
- •84. Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •91. Звільнення від покарання за хворобою.
- •85. Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •86. Поняття звільнення від покарання і його відбування та його види.
- •87. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
- •89. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким.
- •93. Поняття судимості.
- •94. Погашення і зняття судимості.
- •96. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.
- •95. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування (поняття, умови застосування, види).
78. Характеристика окремих видів покарання.
До осіб, які визнані винуватими у вчиненні злочину, суд може застосувати лише один із видів покарань (основний чи основний і додатковий), що визначений у ст. 51 КК. У цій статті передбачено дванадцять видів покарань, а саме: 1) штраф; 2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину; кваліфікаційного класу; 3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 4) громадські роботи; 5) виправні роботи; 6) службові обмеження для військовослужбовців; 7) конфіскація майна; 8) арешт; 9) обмеження волі; 10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; 11) позбавлення волі на певний строк; 12) довічне позбавлення волі.
79. Загальні засади призначення покарань.
Загальні засади призначення покарання – це ті встановлені законом критерії, якими повинен керуватися суд у призначенні покарання в кожній конкретній справі. Відповідно до ст. 65 КК, загальні засади призначення покарання складаються з таких трьох критеріїв. Суд призначає покарання: 1) у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; 2) відповідно до положень Загальної частини КК; 3) беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.
80. Обставини, які пом'якшують покарання.
Пом’якшуючі обставини – це встановлені судом різні відомості, що свідчать про менший ступінь небезпечності особи винного та вчиненого ним злочину й дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання.
До них належать: 1) з’явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину.
2) добровільне відшкодування завданого збитку чи усунення заподіяної шкоди; 2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину 3) скоєння злочину неповнолітнім; 4) вчинення злочину жінкою у стані вагітності; 5) скоєння злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних або інших обставин; 6) вчинення злочину під упливом погрози, примусу або через матеріальну, службову або іншу залежність; 7) вчинення злочину під упливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними чи аморальними діями потерпілого; 8) вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності; 9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину в передбачених КК випадках.
перелік обставин, які пом’якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом’якшуючими й інші обставини
83. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом
Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за певний злочин, або перехід до іншого, більш м’якого виду основного покарання, або не призначення обов’язкового додаткового покарання ст. 69 КК України. В ній зазначено: 1. За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу"; суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.