75. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності.

В Особливій частині КК передбачено 14 підстав так званих спеціаль­них видів звільнення від кримінальної відповідальності: 1) добровільна за­ява громадянином України про свій зв'язок з іноземною державою, інозем­ною організацією або їх представниками; 2) добровільна заява іноземцем або особою без громадянства про вчинене шпигунство; 3) здійснення керівником підприємства, установи або організації виплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам до притягнення його до кримінальної відповідальності; 4) сплата особою податків, зборів (обов'язкових платежів), а також відшкодування шкоди, завданої державі їх несвоєчасною сплатою, до притягнення її до кримінальної відповідальності; 5) доб­ровільна заява про створення злочинної організації або участь у ній; 6) добровільне повідомлення про терористичну групу чи терорис­тичну організацію; 7) добровільне повідомлення про незакон­не воєнізоване чи збройне формування; 8) добровільна здача зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв; 9) добровільна заява про незаконне заволодіиня транспортним за­собом; 10) добровільна здача наркотичних засобів, психотроп­них речовин або їх аналогів; 11) добровільне лікування від нар­команії; 12) добровільна здача прекурсорів; 13) добровільна заява про давання або вимагання хабара; 14) звільнення особи від кримінальної відповідальності за військовий зло­чин із застосуванням до неї заходів, передбачених «Дисциплінарним стату­том Збройних Сил України».

76. Поняття покарання та його мета

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність

 ознак кримінального покарання слід віднести:

це захід примусу- КК визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.Тобто, застосування кримінального покарання до осіб, які вчинили злочини, є тим засобом, завдяки якому здійснюється вплив на поведінку людей, зокрема – засобом, що примушує до законослухняної поведінки, і здійснення вказаного примусового впливу є першою з головних ознак кримінального покарання.;

застосовується від імені держави лише за вироком суду; застосовується тільки до особи, визнаної винною у вчиненні злочину;

полягає в передбаченому законом позбавленні чи обмежені прав і свобод засудженого. Покарання тягне за собою судимість

Має персоніфікований характер, Полягає в обмеженні конст прав і свобод засудженого

Мета покарання

По-перше, як вище вже зазначалось, метою кримінального покарання за українським кримінальним законодавством є кара, тобто певна відплата винному за вчинений ним злочин.

По-друге, безумовною метою кримінального покарання визнано виправлення засуджених. Виправлення засуджених – це такі зміни його особистості, які роблять його безпечним для суспільства, характеризують його схильність до правомірної поведінки, поваги до правил і традицій людського співжиття.

По-третє, метою кримінального покарання є також запобігання вчиненню засудженими нових злочинів. Цю мету покарання у літературі прийнято поділяти на два різновиди – загальне та спеціальне попередження (запобігання вчиненню) злочинів. Під загальним попередженням слід розуміти запобігання вчиненню злочинів іншими особами, що являє собою певну модифікацію теорії залякування, коли завдяки суворості покарання, встановленого у санкціях статей КК, та загальному авторитету кримінального закону законодавець розраховує на те, що окремі нестійкі особи будуть утримуватися від скоєння злочинів, з тим, щоб уникнути можливих небажаних наслідків їх вчинення. Спеціальне попередження злочинів полягає у створенні таких умов, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення нових злочинів особами, які вже вчинили той чи інший злочин і відбувають за нього покарання. 

77. Система та види покарань.

Система покарань – це встановлений у кримінальному законі вичерпний, загальнообов’язковий перелік визначених за змістом видів покарань, що характеризуються внутрішньою єдністю та узгодженістю.

Ознаки системи покарань

1)Встановлюються тільки законом(ККУ)

2)Перелік є вичерпним

3)Система побудована від більш мякого до більш суворого

4)Перелік покарань є обов’язковим для суду

5)Як правило застосовується до всіх осіб

Система покарань складається:

1)Основні покарання

2)Додаткові покарання

3)Покарання які застосовуються як основні і як додаткові

Основні покарання - це ті покарання, які можуть застосовуватися лише самостійно і не можуть бути приєднані (за винятком складання різних покарань за ст. 72 КК) до інших покарань.

До основних покарань, визначених у ч. 1 ст. 52 КК, належать: громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі.

Додаткові покарання - це ті покарання, які можуть застосовуватися разом з основними, вони лише доповнюють основні покарання. Так, додатковими покараннями визнають (ч. 2 ст. 52 КК): позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу; конфіскація майна. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу не передбачені у санкціях статей Особливої частини КК. Вони можуть застосовуватися за наявності умов (при засудженні за тяжкий чи особливо тяжкий злочин), передбачених ст. 54 КК.

До покарань, які можуть застосовуватися як основні, так і додаткові, належать: штраф; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ч. 3 ст. 52 КК).

В юридичній літературі покарання поділяються ще на кілька груп: на покарання, пов'язані з позбавленням волі, і покарання, не пов'язані з позбавленням волі; за суб'єктом - на загальні покарання (застосовуються до будь-яких засуджених) і спеціальні(застосовуються до обмеженого кола осіб, наприклад, військовослужбовців строкової служби - направлення у дисциплінарний батальйон, позбавлення військового звання тощо) Покарання залежно від тривалості впливу на засудженого поділяються: на строкові, що передбачають мінімальний і максимальний строки, на які вони можуть бути призначені; разові (штраф, конфіскація майна).

За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, яке, за загальним правилом, передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених Кримінальним кодексом.