Перемога Радянських військ у битві на Курській дузі та початок могутнього літньо-осіннього наступу Червоної Армії по всьому фронту.

У ході наступу війська Воронезького, Південно-Західного і Південного фронтів у другій половині грудня 1942 – у січні 1943 рр. почали визволення українських земель. Першими на територію України вступили воїни 573-го полку 195-ї стрілецької дивізії 1-ї гвардійської армії Південно-Західного фронту під командуванням генерала В. Кузнєцова. 18 грудня 1942 р. вони вибили гітлерівців з села Півнівки Міловського району Ворошиловградської області. А на кінець грудня було визволено вже десятки населених пунктів Міловського і Біловодського районів Ворошиловградської області. Розвиваючи наступ, війська Воронезького фронту 16 лютого визволили Харків і на 4 березня вийшли на рубіж Суми – Лебедин – Охтирка – Опішня. Війська Південно-Західного фронту 14 лютого вступили до Ворошиловграда і на 17 лютого 1943 р. вийшли на лінію Красноград-Новомосковськ-Синельникове-Красноармійськ-Слов’янськ і зав’язали бої на підступах до Дніпропетровська й Запоріжжя. Військові з’єднання Південного фронту, форсувавши Дон, 14 лютого вибили противника з Ростова й Новочеркаська, а 17 лютого вийшли на рубіж річки Міус, де й тримали оборону до літа 1943 р.

Гітлерівське командування, щоб врятувати становище, перекинуло на південь великі сили і 19 лютого 1943 р. з району Краснограда й Красноармійська завдало по радянських військах сильних танкових ударів. Зав’язалися тяжкі запеклі бої. У ході оборонних боїв радянські воїни виявляли небачені приклади мужності й хоробрості. Безсмертним подвигом уславили себе 25 бійців 1-го взводу 78-го гвардійського полку 25-ї гвардійської стрілецької дивізії Південно-Західного фронту, якими командував лейтенант П.М. Широнін. Починаючи з 3 березня 1943 р, взвод гвардійців 5 днів тримав оборону залізничного переїзду біля станції Безпалівка на південь від Таранівки (Харківська область). Маючи лише кулемети, гранати і тільки одну протитанкову гармату, бійці відбили численні атаки фашистської піхоти з танками, бронемашинами, самохідними гарматами, знищили 13 ворожих танків і бронемашин, дві самохідні гармати, 6 бронетранспортерів, вивели з ладу понад 100 гітлерівських солдатів. Із 25 чол. лише п’ять, в тому числі й командир взводу Широнін, залишилися живими. Усім 25 захисникам переїзду присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Більше тижня, починаючи з 8 березня 1943 р. героїчну оборону на річці Мжі у районі села Соколове Зміївського району Харківської області проти наступаючих частин гітлерівської дивізії «Мертва голова» тримали бійці 1-го окремого чехословацького батальйону під командуванням полковника Людвіка Свободи. Особливо відзначилася в боях 1-а рота під командуванням надпоручика Отакара Яроша, який героїчно загинув. Йому першому з іноземців – учасників Вітчизняної війни, посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Незважаючи на опір Червоної Армії, німецько-фашистські війська 15 березня 1943 р. знову захопили Харків, а 18 березня – Бєлгород. Але розвинути далі свій успіх їм не вдалося, радянські війська зупинили їх просування на лінії Коренєво-Краснопілля-Гостищеве, утворивши південний фас Курської дуги.

Перемоги Червоної Армії, здобуті нею в Сталінградській битві і в ході зимового наступу 1942-1943 рр., призвели до серйозних змін у чисельності сил на фронті. У період тимчасового затишшя на фронтах з квітня по липень 1943 р. діюча армія поповнилася новими бойовими з’єднаннями, зокрема чотирма танковими арміями, авіаційними арміями, низкою стрілецьких корпусів, а також одержала значну кількість літаків, танків, гармат, мінометів та іншої бойової техніки і боєприпасів. Прагнучи повернути хід війни на свою користь, німецько-фашистське командування планувало влітку 1943 р. завдати головного удару в районі Курської дуги (операція „Цитадель”) силами військ армій „Центр” і „Південь”. Завчасно діставши відомості про задум гітлерівських генералів, радянське Командування вирішило в оборонних боях на Курській дузі перемолоти, знесилити німецько-фашистські війська, а потім перейти в контрнаступ і розгорнути загальний наступ по всьому фронту. Курська битва почалася 5 липня 1943 р. і тривала 50 днів. У ході її радянські війська розгромили противника, взяли стратегічну ініціативу у свої руки, розгорнули літньо-осінній наступ 1943 р. на двохтисячокілометровому фронті від Великих Лук до Таманського півострова. Після визволення 5 серпня 1943 р. військами Степового фронту Бєлгорода його армії за сприянням військ Воронезького і Південно-Західного фронтів у ході жорстоких боїв 23 серпня визволили місто Харків. 21 вересня авангардні частини Центрального і Воронезького фронтів вийшли до Дніпра. Були визволені обласні центри: Суми – 2 вересня, Чернігів – 21 вересня, Полтава – 23 вересня. У той же час розгорнули наступ війська Південного й Південно-Західного фронтів. Вони прорвали ворожу оборону на річці Міус і 8 вересня вибили ворога з міста Сталіно (Донецьк). На кінець вересня війська цих фронтів, визволили Донбас. Отже, до кінця вересня 1943 р., у своєму стрімкому наступі війська Центрального, Воронезького, Степового, Південно-Західного й Південного фронтів визволили Лівобережну Україну й Донбас і вийшли до Дніпра.