Чеські антифашистські сили та Празьке повстання 1945 р.

Однак у окупованій Чехії ситуація ускладнювалася, а розгорнутий німецьким гестапо терор проти чеського руху Опору примусив усі підпільні організації відмовитися від здійснення масових акцій протесту. Так, КПЧ зосередилася на діяльності в легальних організаціях, особливу увагу приділяючи соціальному захисту населення, а також дискредитації політичних суперників у Лондоні. Компартія постійно перебувала під репресивним пресом гестапо, а в середині 1941 р. все керівництво її було повністю знищене.

Друге підпільне керівництво КПЧ взяло курс на створення національного антирадянського фронту та співробітництво з проемігрантськими структурами руху Опору. Так, переговори між ЦКВО і КПЧ у вересні 1941 р. завершились створенням Центрального національно-визвольного комітету Чехословаччини (ЦНВКЧ).

Активізації чеського руху Опору сприяв створений з ініціативи КПЧ восени 1941 р. Національно-революційний комітет інтелігенції (НРКІ). У свою чергу емігрантський уряд розпочав підготовку й засилання до Чехії груп парашутистів для виконання розвідувальних та диверсійних завдань. Невдовзі гестапо вдало¬ся вистежити й розгромити НРКІ, а його лідерів - Ю. Фучика, В. Ванчуру, Ю. і В. Фелберів — було страчено.

Наприкінці 1941 р. на території СРСР (Бузулук) розпочалося формування чехословацьких військових підрозділів на чолі з підполковником Л. Свободою. У березні 1943 р. відбулося їх перше бойове хрещення в бою під Харковом. Невдовзі чисе¬льність Чехословацької бригади досягла трьох тисяч бійців, її воїни брали участь у боях за визволення України. Згодом вона була перетворена но армійський корпус.

27 травня 1942 р. було здійснено замах на Р. Гейдріха, який помер від отриманих ран. Новий протектор К. Далюге запровадив надзвичайний стан. Понад п'ять тисяч антифашистів-підпільників було строчено або відправлено до концтаборів. Гестапо вдалося ліквідувати друге нелегальне керівництво КПЧ, а від інших підпільних чеських організацій залишилися самі лише уламки.

Наприкінці 1942 р. підпільна КПЧ поступово відновила свою діяльність та приступила до утворення партизанських загонів. У цей період для комуністичних бойових груп став характерним «поліцентризм» (сувора централізація та ієрархічність були відкинуті, а певні загони діяли самостійно). Однак гестапо інфільтрувало до руху Опору своїх агентів, що дало змогу не тільки тримати їх під контролем, а у необхідний момент знищувати.

Емігрантський уряд, посилаючись на некерованість та «класову спрямованість» комуністичного збройного підпілля, виступив проти подальшого розгортання партизанського руху. Лише під час підготовки радянсько-чехословацьких угод на початку зими 1943 р. та враховуючи можливість початку повстання в Чехії та Словаччині при наближенні Червоної армії, емігрантський уряд погодився на розгалуження партизанської мережі.

Підписання в Москві радянсько-чехословацького договору (грудень 1943), який передбачав взаємну допомогу й підтримку у війні та розвиток співробітництва в післявоєнний період було з піднесенням сприйняте різними верствами чеського населення. Відбулися також переговори між керівниками московського й лондонського емігрантських центрів чеського руху Опору. Так, КПЧ вимагала від «бенешівського табору» відмовитися від пасивної вичікувальної тактики, а також порушила питання про покарання колабораціоністів і зрадників. Більше уваги приділено національним проблемам. Однак Е. Бенеш відмовився визнати словаків самобутньою нацією та відстоював концепцію «єдиного чехословацького народу». У ході переговорів було накреслено програму післявоєнного оновлення країни та досягнуто домовленості про виселення німців. КПЧ відмовилася увійти до складу лондонського уряду, запропонувавши сформувати «уряд національного фронту».

Швидке наближення Червоної армії до кордонів Чехії спонукало окупаційний режим у січні 1944 р. створити «Антибільшовицьку лігу» й розпочати нову хвилю репресій проти чеського руху Опору. Так, влітку 1944 р. гестапо ліквідувало третій склад підпільного керівництва КПЧ.

Звістка про Словацьке національне повстання викликала піднесення в чеських патріотів. «Пршедвой», «Актів», «Раді Трші» та інші підпільні бойові організації не тільки активізували свою діяльність, а й направили своїх членів на поміч повстанцям до Словаччини.

Комуністи взяли курс на підготовку збройного повстання, початком якого мов стати страйк, і створення національних комітетів та гвардії - основи (ровом з партизанами) нової революційної армії. Навесні 1945 р. в Чехії діяло майже 120 партизанських загонів (7,5 тис бійців), проте діяльність їх мало локальний характер.

На початку березня 1945 р. гестапо завдало чергового удару по комуністичному підпіллю. Однак чеський рух Опору розпирався поволі ще й тому, що багато чехів схилялося до пасивного вичікування, вважаючи, що визволення прийде ззовні від союзницьких армій, тому «малому чеському народові» не слід марно проливати кров.

Наприкінці квітня завершилося формування ЧНР, до якої ввійшли представники КПЧ, Національно-соціалістичної, Народної та інших партій. 30 квітня Рада ухвалила звернення, у якому підтримувала створення у квітні в Кошице чехосло¬вацького коаліційного уряду. У документі містилися вимоги «швидкого й суворого покарання зрадників і колабораціоністів»; установлення «економічної демократії» (націоналізації земних надр, лісів, промислових підприємств, транспорту, торгівлі); здійснення земельної реформи на основі принципу «землю тому, хто її обробляє».

Розраховуючи на укладення сепаратного миру із західними державами, гітлерівці зосередили в районі Праги дев'ятсотисячиу армію «Центр» і вирішили змінити свою політику в протектораті. Тож, на початку травня 1945 р. окупаційна владо оголосила про утворення «Чесько-Моравської Республіки».

На початку травня 1945 р. в багатьох невеличких чеських місток відбулися стихійні виступи проти окупантів. Проте керівництво КПЧ і ЧНР утрималися від закликів до повстання та зайняли очікувальну позицію. Тим часом війська США вже знаходилися західніше Праги.

5 травня 1945 р. у Празі розпочалося чеське Національне повстання. У його підготовці брали участь представники різних політичних партій, що входили до ЧНР, а також військові На вулицях чеської столиці з'явилися барикади й розпочалися бої

Повстанці захопили радіостанцію та закликали населення до опору. У цих умовах ЧНР заявила, що бере на себе функції законодавчої й виконавчої влади в Чехії.

Незважаючи на героїзм тридцятитисячного загону празьких повстанців, сили були нерівними. Німецькі війська 6 травня оволоділи значною частиною Праги. У цій критичній для повсталих ситуації на їхній бік перейшли підрозділи власівської «Російської визвольної армії» (РВА). За допомогою «власівців» уже до кінця дня 6 травня від окупантів була звільнена більша частина столиці. Але, зрозумівши, що армія США не збирається рухатися далі на схід, підрозділи РВА 7 травня залишили місто.

Вранці 9 травня 1945 р. в Прагу увірвалися радянські війська, які звільнили її від залишків гітлерівських військ. Понад 860 тис. німецьких солдатів та офіцерів потрапили у полон. Дії партизанів та повстанців у цей період злилися у спільні операції з Червоною армією, які завершилися 11 травня.

У чеському Національному повстанні 1945 р. брали участь понад 100 тис. осіб, з яких 8 тис. загинуло, у тому числі 3,7 тис. у Празі. Понад півтисячі радянських солдатів і офіцерів віддали своє життя, допомагаючи чеським повстанцям звільнитися від окупантів.