63.Українська література для дітей та юнацтва воєнних та повоєнних років.

Вiйна та повоенний час накладають свiй вiдбиток на лiтературний процес, вводячи - зразком яких е твори О. Донченка: повiсть воєнно-патрiотичну тематику, яка для багатьох "Юрко Васюта", pомaн "Золота Медаль").

У цей час головною естстичною засадою лiтератури є певне пiднесення, спpичинене змiною літератури для дiтей з Виховання ненавистi до ворога, полiтичному та суспiльному piвні.

О. Копиленка "Мовчання" - своерiдну ологiчне притягання залишається. У цьому лiтературну агiтащiю, випробуваний лiтературному планi час виходить образ Москви - столицi взiрець для наслiдування. У цей Радянського Союзу як "найкращого мicтa" на nepio" часто з'являються твори, що зображують землi!" (noвicть Н. Забiли "Катруся вже велика". Герої таких твopів виключно позитивнi,нецiкавi. безконфлiктнi. Їхнiй світ позитивний i благополучиий, тодi як світ читача ведення iєpapxiчної доцiльностi поколiнь.

У жанрi воєнної дитячої повісті працює Юрiй Збанацькuй ("Таємниця соколинoгo польоту") полонених та евакуйованих. "Лiсова красуня''. Це твори про подвиги волi розмежовувався зi світом людини,юних героїв-партизанiв.

Тему воєнних pоків розробляе й О. Іваненко , але її твори менш ідеалізовані ("Пошта прийшла", "Школа") в 1964 роцi й налiчувала майже 50 томів прuйшла", "Школа''), бо зображують переважно твоpiв на зразок "Таємницi Соколиного бору", життя дiтей в евакуації. У творах перетинаються особистi тpaгeдії гepoїв та aвтopiв. Серед таких варто назвати імена Бориса Комара, Олександра Пархоменка, Віктора Кави, Станіслава Тельнюка, Дмитра Ткача.

Казка "В кpaїні сонячних зайчикiв" уводить до лiтератури нове iм'я - Всеволода Нестайка й Одразу ж робить автора популярним (Цей перший твip митця). Хоча казка й не позбавлена iдео логiчного нашарування, все ж мае цiкавий грун товний сюжет, яскравi образи головниx гepoїв, не спрощене, чiтке протистояння сил темряви та свiтла. Цiкавим є й те, що у фiнал твору автор не виноеить остаточноi' перемоги добра над злом. Таким чином заклик попереднiх pоків про знищення ворога замiнюєься на ствердження одвiчного спiвiснування двох протилежностей.

64.Твори Марка Вовчка у дитячому читанні

Минуло століття від появи збірки творів Марка Вовчка, писаних для дітей,яка вийшла 1865 р. в Петербурзі п. з. «Оповідання». До збірки ввійшли:«Дев'ять братів і десята сестриця Галя», «Ведмідь», «Кармелюк»,«Невільничка».В історії нашої дитячої літератури ці «Оповідання» це історична подія,бо це початок нашої мистецької прози для дітей. Цій прозі і ЇЇ авторці слід присвятити ближчу увагу.У квітні 1862 р. Марко Вовчок, перебуваючи в той час у Франції, в Парижі, писала до свого чоловіка, Опанаса Маркевича:«Я тебе прохала мені прислати усі преданїя, повір'я, усе-усе, що доісторического йде, для того, що я буду писати історію для дітей ...»«А тепер зараз таки, таки не гаючи часу анітрошки, пришли мені усе, що знаєш, що маєш про Кармелюка.Я тепер пишу повістку «Кармелюк» (нікому не кажи)для дітей».У листі ж від жовтня 1863 р. писала вона чоловікові:«Я вже вчора «Галю» одібрала, і Богдась (синок авторки — прим. Б. Г.) яку взявся читати, аж не дихав, пізненько читав усе. Поклала спати — на другий день скочив і зараз знов за «Галю» та й не одірвався, кофе не пив, аж скінчив і похвалив мене і сам задумавсь і замисливсь. То добре. Може й другі дітки читатимуть. Се ж буде книжка для діток, що там піде «Галя», «Кармелюк», «Ведмідь», «Невільничка».)

Оці уривки з листів письменниці розкривають особливо цікаву сторінку життя і творчості отого «нерозгаданого Сфінкса», яким — за словами І.Тургенєва — була для сучасників, а подекуди є ще й для нас сьогодні Марко Вовчок. Вона ж таки ще донедавна була відома в нас передусім чи й тільки як авторка «Народних оповідань». Правда, ЇЇ паризькі листи до чоловіка були опубліковані щойно після першої світової війни (у тритомному виданні творів за редакцією Б. Лепкого, Ляйпціґ, 1925), а оці цитати з них про її творчість для дітей були використані аж після другої світової війни.)

Отож, зовсім не дивно, що Марко Вовчок, як авторка творів власне для дітей, це, сказати б, відкриття щойно нашого часу. Свого задуму написати історію України для дітей письменниця з невідомих нам причин не здійснила, але сам факт такого задуму незвичайно промовистий. Думка писати книжку історично-національного самопізнання і писати її, власне, для дітей та ще в добу поневолення і московських цензурних митарств — це свідоцтво про глибоке усвідомлення ролі й завдання письменниці супроти молодого покоління, його вирощування в любові до рідного краю і народу.

65.Н.Тихий « В дорогу виходь на світанні» і М.Мищенко «Медалісти» Тихий Наум Миронович (Народився 1920 – 1996) Народився Наум Миронович Тихий 28 травня 1920 року в селищі Ємільчине на Житомирщині в родині службовця.У 1973 році вступив до Київського університету. В роки Другої Світової війни брав участь у Сталінградській битві. Перша книжка віршів «Розмова з друзями» вийшла в 1947 році. В наступні роки були видані збірки поезій: «Листи з гуртожитку» (1949), «Будівничі» (1952), «Проходчики»(1963), «Колиска на вітрах» (1959). «Ціную хліб твій»(1972), «Вибране: поезії» (1990). Працював і в галузі прози, видав роман «В дорогу виходь на світанні» (1959), «Рахунок за сонце» (1970) та інші. Наум Миронович Тихий лауреат літературної премії імені П. Тичини «Чуття єдиної родини» (1986 р.). Тихий «В дорогу виходь на свытанні» Перший етап творчості Тихого, позначений низкою поетичних збірок і романом “В дорогу виходь на світанні”, при всій яскравості образів, високому рівні версифікації, та якості письма, не виходить за рамки традиції соціалістичного реалізму. У ній не можна було обійтись без кількох віршів або поем про великого Сталіна і про будівничих “світлого комуністичного майбуття”.Твір відомого українського радянського письменника - про сільської молоді, про її перших самостійних кроків у житті. У нелегких колізіях, в протиборстві характерів і прагнень, в наполегливій праці осягають молоді герої висоту істинних моральних цінностей, красу Людини і людських взаємин. МИЦЕНКО МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ (1920-2001) - прозаїк, критик. Народився в с. Злинка Маловисківського району Кіровоградської області. Закінчив філологічний факультет Одеського університету (1946). Вчителював, був на журналістській роботі. Автор книг для дітей: "Олелькові вітри", "Медалісти" та ін. МИЦЕНКО МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ – педагог,письменник. Народився 10 лютого 1920 року в с. Злинці.Закінчив Маловисківську середню школу №3,філологічний факультет Одеського університету.Вчителював, працював в органах народної освіти(м.Харків). Був редактором відділу прози журналу«Прапор», заступником відповідального секретаряЖитомирської письменницької організації. Має близько20 книг прозових творів. Автор критичних статей, рецензій. В останні рокипроживав у Полтаві. Систематично підтримував зв’язки із Маловисківськоюсередньою школою №3, допомагав шкільним літературним студіям.