26. Визначення особистості у сучасних психологічних дослідженнях.

Поняття особистості належить до найбільш суперечливих і складних для визначення в сучасній психології. Спроби пояснити його ніколи не припиняються. Це ніби своєрідний ключ до психології та її найсуттєвіших проблем. З того часу, як постала проблема вивчення особистості, багато честолюбців та звитяжців психологічної науки мали наміри окреслити реальність особистості і визначити її характеристики. Виявилось, що концептуальне визначення особистості дати дуже важко. Єдиного загальновизнаного тлумачення немає і нині.

Особистість – це складна психологічна реальність, що є надзвичайно складним об'єктом дослідження. Особистість зумовлена соціокультурними впливами, але залежить і від генетичних чинників, вона функціонує на свідомому і несвідомому рівні, змінюється і розвивається і тим не менш відзначається усталеними тенденціями, які дають змогу відрізняти її впродовж тривалого часу, ідентифікувати її стиль, дії, сутність.

Спочатку дослідження особистості відбувались у медичній практиці. Перші дослідники в цій сфері Фройд, Юнг, Мак-Дауголл були кваліфікованими медиками і практикували як психотерапевти. З самого початку персонологи поводилися менш відповідально, ніж "правильні" вчені. Теорії особистості стали у психології певним видом наукового бунтарства. Дослідники особистості виступали проти конвенційних ідей, типових методів, звичної практики досліджень, нормативної проблематики. Це були люди, мало пов'язані з академічною психологією, тому їм було легше відкинути модель поведінки "правильного" вченого. Теоретики особистості і сьогодні від традиційних психологів помітно відрізняються тим, що їхні теорії заплутані та нечітко окреслені, мають спекулятивний характер, не завжди прив'язані до експериментальних і психометричних процедур. Теоретики-персонологи часто відкидають обмеження і вимоги експериментальних підходів, охоплюють будь-які аспекти психічного функціонування своїми теоретичними імпровізаціями. В колі персонологів така наукова поведінка не вважатиметься неприйнятною, все залежить від віртуозності теоретика та інтриги створеної ним персонологічної картини. Персонологічні теорії оцінюються в першу чергу щодо того, наскільки цікаво в них представлена особистість, а вже потім виникає питання, наскільки теорія відповідає реальності. Втім, справжні персонологи здатні визнати досить суперечливі колізії в своїх теоретичних і емпіричних дослідженнях і мислити такими суперечностями. В цьому проявляються особливості саме персонологів як частини психологічного наукового товариства.

27. Психологічні закономірності розвитку особистості в старшому шкільному віці.

Старший шкільний, або молодший юнацький вік є періодом поглиблення розумового розвитку і моральності особистості. Особливої ваги для юнака набуває самопізнання та самокритичність, які за умови хибного виховання можуть набути негативних рис самовпевненості, самозакоханості або невпевненості, зневіри у власних можливостях.

У цьому віці чітко окреслюються коло пізнавальних інтересів, схильності до певної наукової діяльності, виду спорту, визначаються схильності до певного фаху. Але ці особливості не завжди бувають глибокими та стійкими, якщо не спрямовуються і не зміцнюються в школі вчителями, досвідченими дорослими.

Молодший юнацький вік - це час формування постійних дружніх і товариських стосунків, зокрема між юнаками та дівчатами, формування вольових якостей, рис характеру, застосування до певних життєвих ситуацій засвоєних морально-політичних переконань. Властиве для старшого шкільного віку прагнення разом з колективом втілити свої задуми є важливим чинником морального й розумового формування особистості в цей період.

На розвиток особистості впливає весь уклад суспільного життя, досягнення науки і техніки, обсяг інформації, що надходить через кінофільми, радіопередачі, телебачення, книги й газети. Тому неможливо обмежитися лише навчанням у школі та вихованням зростаючого покоління.

За останні десять років стало помітним прискорення фізичного і розумового розвитку дітей (акселерація). Дослідження доводять, що зрілість настає на 2-3 роки раніше, ніж на початку нашого століття. Відповідно, раніше починається і статеве дозрівання. Разом з тим виявляється розбіжність між розумовим розвитком і вмінням себе опановувати, що є причиною порушень норм соціальної поведінки. Акселерація розвитку особистості вимагає значних змін навчально-виховного процесу, його змісту, засобів, організації життя дітей.

Діяльність і поведінка людини залежать не тільки від вікових, а й від індивідуальних її особливостей.

Індивідуальні особливості особистості. Особливості людини за своєю природою та походженням бувають природжені та набуті протягом життя. До природжених належать фізичні особливості, з якими вона народжується. Серед них важливе значення мають типологічні особливості нервової системи — сила, врівноваженість і рухливість, що є фізіологічним підґрунтям темпераменту. Природжені індивідуальні особливості в процесі виховання, під впливом життєвих обставин змінюються. Серед набутих під час навчання, виховання та діяльності індивідуальних особливостей найбільш важливими є спрямованість особистості, її інтереси, здібності, ідеали та переконання, риси характеру. Індивідуальні особливості, природжені та набуті протягом життя, під впливом виховання знають змін, але більшість з них є стійкими і тому вони впливають на діяльність і поведінку особистості.

Успішне скеровування процесу формування особистості вимагає досконалого знання психологічних особливостей розвитку дитини і його врахування практикою навчально-виховної роботи.