28 Основні характеристики потоку руху рідини .
Розрізняють два основних види руху рідини усталений і неусталений.
При
усталеному або постійному
в часі називають такий рух рідини при
якому всі параметри які характеризують
параметри тіла в даній точці простору
з часос незмінюються, а змінюються лише
при переході до іншої точки простору
при доному виді руху;
є
координакти точки яка рухається і
звідци виходить що через кожну визначену
точку заповнену рідиною проходять
частинки, а елементи її руху тотожні, а
тому частинки переміщуються тієюж
траекторією одна за одною. Прикладом
є рух рідини при постійній витраті.
Неусталеним
рухом називається
такий
рух при якому швидкість і гідродинамічний
тиск в кожній точці постійно змінюється
тобто залежить не тільки від координати
точки а і від часу
Прикладом
є витікання рідини їз резервуара коли
рівень води знижується
29 Основні критерії подібності при русі в”язких і в”язкопластичних рідин.
Критерії подібності руху рідини визначаються відношенням відповідних сил, складених для характерного лінійного розміру d рідини. Нижче наводяться основні критерії подібності при русі в’язких і в’язкопластичних рідин:
1.
критерій
Рейнольдса;
2.
критерій Сен-Венана-Іллюшина;
3.
критерій пластичності;
4.
критерій Хедстрема;
5.
критерій Ейлера;
6.
критерій Фруда;
7.
узагальнений критерій Рейнольдса;
Для круглих труб в якосты характерного лыныйного розмыру приймається їх внутрішній діаметир (d) , а для кільцевих труб різниця діаметрів (D-d).
Перехід ламінарного руху в турбулентний оцінюють критичними значеннями середньої швидкості руху або чисел Рейнольдса, знайденими експериментально.
Для
вязкої рідини
=2100-2300.
Для вязкопластичної рідини застосовують
формулу Соловйова
,
або
наближену формулу, яка придатна для
інженерних розрахунків при
,
30 Типи рідин (основні реологічні моделі).
Реолопя — це наука про текучусть і деформацю суцільних середовищ. Реолопчні рівняння визначають в загальному випадку залежність між тензорами напружень і деформацій або похідними цих тензорів у часі. Склалярні коефціенти таких залежностей характеризують реологічні властивості середовища.
У
найпростшому випадку реологічні моделі
(рівняння) визначають залежнють між
дотнчними напруженнями зсуву
та
деформацією зсуву
або її градієнтом
. Основні реологічні моделі середовищ:
1.
ідеальна
2.
пружна
(Гука)
3.
в'язка
(Ньютона)
4.
жорсткопластична
(Сен-Венана)
5.
в'язкопластична
(Шведова-Б1нгама
6.
степенева
(Оствальда)
7.
нелінійна
в'язкопластична (Гершеля-Балклі)
8.
в'язкопружна
(Максвела)
9.
в'язкопружна
(Кельвіна-Фойгта)
До реолопчних властивостей належать скалярні величини:
G — модуль пружності при зсуві;
—
в'язкість;
— динамічне
напруження зсуву ;
k — міра консистенції;
n — показник нелінійності.
средовища, які підпорядковуються реологічній моделі Ньютона називають нютонівськими, а решта — неньютонівськими. До нютонівських рідин належить вода, розсоли, дегазоваж нафта і нанатпродукти, які немістять парафінів, асфальтенів, смол і багато інших однофазних рідин.