Питання для самоконтролю

1. Поняття грошового потоку.

2. Поняття припливу, відтоку та додаткового грошового потоку.

3. Підходи до визначення грошового потоку фірми.

4. Складові грошового потоку з активів.

5. Особливості розрахунку проектного грошового потоку.

Питання для самостійного вивчення

1. Причини застосування поняття «грошовий потік»в інвестиційному проектуванні.

2. Роль амортизації та її вплив на зміну грошового потоку.

3. Алгоритм прогнозування потоку грошових коштів при аналізі проектів.

Тема 7. Стандартні фінансові та неформальні критерії прийняття рішень

Визначення цінності проекту порівняно з іншими проектами, а також аналіз фінансової привабливості проекту за умов обме­женості ресурсів вимагає додержання загальних правил їх оцінки та порівняння. У проектному аналізі ці правила називаються кри­теріями рішень, використання яких дозволяє аналітику прийняти єдине вірне рішення: ухвалити, відхилити чи переорієнтувати проект.

Теорія аналізу проектних рішень передбачає використання системи аналітичних показників, які дозволяють визначити прий­нятність капітальних вкладень.

Чиста приведена вартість (NPV - Net Present Vaule) – це сума потокових ефектів або перевищення доходів над затратами за весь період існування проекту. Можна визначитися, що це і теперішня вартість грошових потоків мінус теперішня вартість грошових відпливів.

NPV розраховується за формулою:

де Вt – вигоди проекту в рік t;

Сt – витрати на проект у рік t;

r - процентна ставка;

п – тривалість (життєвий цикл) проекту

Для аналізу залежності NPV від ставки дисконту використовується крива, що називається профілем NPV (профілем проекту) .

1. Якщо NPV> 0, то проект доцільно приймати;

NPV< 0, то проект потрібно відхилити;

NPV= 0, то проект неприбутковий, але і не збитковий, тобто надходжень від проекту вистачить лише для відновлення вкладеного капіталу.

2. При порівнянні двох взаємовиключних проектів обирається з NPV = mах

Внутрішня норма прибутковості (IRR - International Rate of Return) є нормою дисконту r при NPV = 0 (тобто розмір зведених ефектів дорівнює зведеним капіта­ловкладенням), яку визначають за формулою

,

де – величина ставки дисконту, при якій NPV позитивна;

– величина ставки дисконту, при якій NPV негативна;

– величина позитивної NPV, при величині ставки дисконту ;

– величина негативної NPV, при величині ставки дисконту .

Проект може бути рекомендований для фінансування, якщо значен­ня внутрішньої норми рентабельності проекту:

• для приватних інвесторів – більше за існуючу ставку рефінансування банків;

• для держави – більше за нормативну ставку дисконту, і більше за IRR альтернативних проектів з урахуванням ступеня ризику.

• Показник коефіцієнту “вигід/витрат” (BCR – Benefit/Cost Ratio) є відношенням дисконтованих вигід до дисконтованих витрат:

.

Критерій відбору проектів полягає втому, щоб вибрати всі незалежні проекти з коефіцієнтами BCR, більшими або рівними одиниці.

Індекс прибутковості (РІ - Рrofitability Іndex) є відношенням суми приведених ефектів до величини інвестицій, тобто

,

де К – сума інвестицій.

Якщо РІ > 1, то проект вважається ефективним,

РІ< 1 - неефективним.

Період окупності (РР – Рayback Рeriod Мethod) – тривалість періоду від початкового моменту до моменту окупності. Навчальний мо­мент визначається початком операційної діяльності і наводиться у зав­данні до проекту. Моментом окупності - найбільш ранній момент часу в розрахунковому періоді, після якого поточний чистий дохід і в подальшому залишається невід'ємним.

Термін окупності проекту показує кількість років, потрібних для відшкодування капітальних витрат проекту з чистих сумарних доходів проекту.

.

Нерідко для відбору варіантів проекту та прийняття рішення про його здійснюваність необхідно користуватися неформальними процедурами для врахування значень усіх факторів та взаємозв’язків, що дозволяють зробити висновок про доцільність реалізації проекту.

Під час вибору проекту фірмою-інвестором повинна бути визначена своя система пріоритетів.

Система пріоритетів може включати такі можливі варіанти:

- суспільна значущість проекту;

- вплив на імідж компанії-інвестора;

- відповідність меті інвестора;

- ринковий потенціал продукту, що створюється;

- відповідність фінансовим та організаційним можливостям інвестора;

- екологічність та безпечність проекту;

- рівень ризику;

- відповідність нормативно-правового середовища реалізації проекту.

Критерії відбору інвестиційних проектів умовно поділяються на такі:

- цільові критерії;

- зовнішні та екологічні критерії;

- критерії реципієнта, що здійснює проект;

- критерії науково-технічної перспективності;

- комерційні критерії;

- виробничі критерії;

- ринкові критерії;

- критерії регіональних особливостей реалізації проекту.

Перша група критеріїв визначає напрям інвестицій, що мають бути підтримані державою, інші стосуються конкретного проекту. Критерії кожної з груп поділяються на обов'язкові та оціночні.

Невідповідність обов'язковим критеріям супроводжується відмовою від участі в проекті.

Процедура оцінки критеріїв вимагає визначення розміру цього критерію як для всього проекту, так і для окремих його учасників. У разі визначення цільових критеріїв необхідно пов’язати їх із соціально-економічною ситуацією в країні, регіоні та виявити можливі пріоритети розвитку. Критерії цільового відбору використовують тільки на стадії відбору пріоритетних напрямів інвестування.

Під час вибору проектів насамперед перевіряють обов’язкові критерії. Якщо всі вони виконуються, то можливим стає подальший аналіз проекту. Кожному з використаних критеріїв експерт дає оцінку, наприклад за трибальною шкалою – «низька», або «1», «середня», або «2», «висока», або «3». У разі існування узагальнюючих критеріїв частина критеріїв групи може бути замінена узагальнюючим (інтегральним) критерієм.

Для всіх груп критеріїв, крім комерційних, визначаються середній бал і критерій прохідного балу.

Для проектів, що проходять за некомерційними критеріями, розраховуються показники ефекту або ефективності (для кожного з учасників проекту і за їх вибором). Крім того, розгляду підлягають необхідність залучення капіталу третіх осіб і міра фінансового ризику в рамках проекту. Проекти з високим фінансовим ризиком можуть розглядатися тільки для пріоритетних напрямів інвестування за умови високого (понад 2,5) середнього балу за некомерційними критеріями. Оцінка необхідності залучення капіталу третіх осіб використовується для прийняття рішення про залучення позичкових коштів, розширення числа учасників або про акціонування проекту.

Міра зниження допустимого рівня ефективності при підвищенні рангу пріоритетності напряму може визначатися конкурсною комісією за рекомендаціями експертів.

Проекти, що реалізують пріоритети вищого рангу, можуть прийматися і при негативній нормі доходу. Проте і в цьому випадку перевага у конкурсі може віддаватися проекту з максимальною ефективністю.