- •3.1 Методика розрахунку приведених витрат………………………... 18
- •1 Характеристика умов здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт під час перевезення вантажу
- •2 Вибір типу рухомого складу
- •2.1 Методика розрахунку приведених витрат
- •3 Вибір оптимального варіанта механізації вантажно-розвантажувальних робіт
- •3.1 Методика розрахунку приведених витрат
- •3.1.1 Розрахунок продуктивності засобів механізації
- •3.1.2 Розрахунок приведених витрат
- •4 Визначення основних параметрів навантажувально-розвантажувального пункту
- •4.1 Пропускна здатність пункту
- •4.2 Розрахунок кількості постів
- •4.3 Розрахунок габаритних розмірів навантажувально–розвантажувальної площадки
- •5 Пакетні і контейнерні перевезення
- •5.1 Розрахунок потрібної кількості контейнерів і піддонів
- •Вимоги до оформлення курсової роботи
- •Література
4 Визначення основних параметрів навантажувально-розвантажувального пункту
Основні параметри, що підлягають розрахунку: пропускна здатність навантажувально–розвантажувального пункту (площадки), кількість посад для навантаження або розвантаження на площадці і її розміри.
4.1 Пропускна здатність пункту
Пропускна здатність пункту визначається за 1 годину роботи в залежності від максимальної кількості автомобілів Па (авт/год) або маси вантажу Пт (т/год), що можуть бути завантажені або розвантажені на пункті, і кількості постів навантаження (розвантаження) на Хп(р), по формулах:
(4.1)
(4.2)
де tт – час на навантаження або розвантаження 1 т вантажу, год [8];
ηн – коефіцієнт, що враховує нерівномірність прибуття автомобілів на пост навантаження або розвантаження (ηн =1-1,5).
4.2 Розрахунок кількості постів
Потребна кількість постів навантаження (розвантаження) Хп(р) на площадці розраховується для двох основних випадків.
1. Задано добовий вантажопотік пункту Qс (т) і тривалість його роботи протягом доби Тс, ч. При цьому вироблення пункту за цей же період часу Пт=Qс. Тоді
(4.3)
2. З умови координації роботи рухомого складу і пункту навантаження–розвантаження повинна бути забезпечена їхня безперебійна синхронна робота, що можливо при рівності інтервалу руху автомобілів (автопоїздів) і ритму роботи пункту. У цьому випадку:
(4.4)
де Ам – кількість рухомого складу, що працює на маршруті;
tп(р) – тривалість простою автомобілів на пункті при навантаженні (розвантаженню) вантажу, год;
tоб – час обороту рухомого складу на маршруті, год.
Необхідно порівняти потрібну кількість засобів механізації Хм (див. роздягнув 3) і отримані значення числа постів Хп(р) , а у випадку розбіжності пояснити причину.
4.3 Розрахунок габаритних розмірів навантажувально–розвантажувальної площадки
Навантажувально–розвантажувальні пункти повинні мати під'їзні колії і площі для маневрування автомобілів, а при необхідності і складські приміщення для збереження і підсортіровки вантажів, вагові пристрої, службові і побутові приміщення, необхідний інвентар і пристрої, застосовувані при виконанні навантажувально–розвантажувальних операцій.
На посадах у межах фронту навантажувально–розвантажувальних робіт застосовують бічну (рисунок 4.1,а), торцеву (рисунок 4.1,6), косокутну або східчасту (рисунок 4.1,в) схеми розміщення автомобілів.
Бічне розміщення зручне при організації пересування автомобілів і автопоїздів у межах фронту навантаження або розвантаження по прямоточній або потоковій системі, що особливо важливо для скорочення часу на маневрування рухомого складу і забезпечують скорочення площі для маневрування. Разом з тим ця схема розміщення непридатна для рухомого складу, пристосованого для навантаження і розвантаження тільки з боку заднього борта або задніх дверей кузова.
Рисунок 4.1 – Схеми розміщення автомобілів на навантажувально–розвантажувальних постах
Торцеве розміщення автомобілів одержало широке поширення при виконанні навантажувально–розвантажувальних робіт на складах, обладнаних вантажними рампами. Вона скорочує довжину фронту і забезпечує зручності для виробництва навантажувально–розвантажувальних робіт з боку заднього борта або задніх дверей кузова. Недоліками цієї схеми є неможливість розвантаження або завантаження автопоїздів із причепами і деяке збільшення часу на маневрування автомобілів.
Східчасте розміщення створює великі зручності для використання навантажувально–розвантажувальних машин.
Габаритні розміри навантажувально–розвантажувальної площадки визначаються довжиною фронту Lф і шириною (глибиною) площадки Впл. Ці параметри залежать від способу розміщення рухомого складу і їхнього маневрування на площадці.
Фронт навантаження (розвантаження) орієнтовно визначають (у метрах):
при бічному розміщенні автомобілів
(4.5)
при торцевому і східчастому розміщенні автомобілів
(4.6)
де Lа і Ва – габаритна довжина і ширина рухомого складу, м;
а і b – відстані між одиницями рухомого складу на постах, м;
– кут між подовжніми осями одиниць рухомого складу і площадки.
Ширина навантажувально–розвантажувальної площадки визначаєть-ся по формулі:
при бічному розміщенні автомобілів
(4.7)
при торцевому розміщенні автомобілів
(4.8)
при східчастому розміщенні автомобілів
(4.9)
де R1 і R2 -габаритний радіус повороту рухомого складу відповідно зовнішню і внутрішній, м;
с – мінімальна відстань від рухомого складу до стіни складу (с>0,2м);
z – захисна (безпечна) зона (мінімальна відстань від одиниці рухомого складу, що рухається, до іншої його одиниці або границі площадки, м).
Після закінчення розрахунків необхідно зобразити схему термінала з прийнятим розміщенням рухомого складу і вказівкою основних розмірів.
