1.2. Визначення дефініцій.

Зазвичай під терміном «інфографіка» розуміється візуальне представлення інформації, даних і знань. Це такі графіки, в яких використовується комплексна інформація, необхідна для швидкого подання великої кількості даних [9]. Здається, що поняття «інфографіка» нове і невідомо, хоча з'явилася і використовувалася людьми вона вже дуже давно.

«Робити інфографіку – це журналістська функція», – стверджував у грудні 1990 року Томас Лампбел зі стокгольмського видання «Dagens Nyheter» на конференції Міжнародної асоціації технологій преси й медіа. Карта чи схема мають служити інформації, вони є засобом подачі матеріалу. Ілюстрація може бути лише результатом ретельного добору фактів із різноманітних джерел. Техніка добору інформації є такою ж, як і для репортажу: вибір теми, вибір кута подачі, побудова матеріалу, послідовність викладу і його написання [11].

Інфографіка сьогодні – наймолодший з існуючих журналістських жанрів. У словнику журналістських термінів Григорій Кривошея пропонує лаконічне визначення для інфографіки — це «інформаційна графіка у газеті, телепередачах, яка поєднана текстом» [2]. Відповідно до технологічного процесу виготовлення трактує поняття Юрій Бідзіля: «інформація, відтворена в мас-медіа за допомогою методів комп’ютерної графіки: інформативний малюнок (графіки, схеми, таблиці, карти, фото, колажі тощо)» [8].

Джордан Кастелер трактує інфографію як «візуальний засіб для повідомлення інформації або даних у легкій, доступній формі» [12]. Чи не найпомітнішим автором, сферою наукових інтересів якого є галузь інфографії, є

Едвард Тафті, автор серії оглядів та розвідок в цій галузі. На його думку, домінантним елементом у графічному дизайні є текст, який межує з зображенням, утворюючи зв’язки і взаємодії, спрямовані на розуміння й тлумачення комплексних даних у цілому, оскільки «корисно показати як графіку, нанесену на карту, так і карту в цілому» [14].

У словнику новітніх медій та комунікаційних технологій за редакцією Н. Шевченко говориться, що інфографіка – це візуальна подача інформації, що має на меті: унаочнити її сприйняття (дорожні знаки, інтерфейс мобільних телефонів); зробити її інтернаціональною (попереджувальні знаки, інтерфейс техніки); у візуальному вигляді представити складний текстовий матеріал великого обсягу, розшифрувати деталі події або вплинути на реципієнта [5].

Інфографіка дає можливість сприймати й аналізувати великі обсяги інформації в організованій і зручній формі. Основна мета інфографіки полягає в інформуванні.

1.3. Класифікація ті різновиди інфографіки.

Виходячи з досвіду американських інфографів, визначають чотири види інфографіки:

• прогностична – заснована на спеціальному дослідженні, висновок про майбутній розвиток і результати події;

• експлітивна – інформація, що потребує пояснення;

• аналітична – графіка, що підготовлена за аналітичними матерілами;

• ретроспективна – містить виклад чи огляд минулого [13].

У словнику Ю. Бідзілі можна знайти наступний поділ інфографіки за жанрами:

• мапи (ситуаційні та конфігураційні малюнки; порівняльні мапи; мапа статистичного аналізу);

• структурні схеми (дидактичні схеми);

• таблиці;

• малюнки і логотипи [12].

Науковець Жан Марі-Шопе виділяє такі види інфографіки:

• діаграми;

• графіки;

• карти;

• таблиці;

• умовні знаки;

• зображення з перебільшеними деталями;

• комбіновані зображення (картодіаграма, сполучення фотографії і креслення) [18].

Функції інфографіки:

• показувати динаміку продажу якихось продуктів або товарів

• слугувати потужнім інструментом для аналізу

• порівнювати дані;

• надавати структуровану інформацію;

• підсилювати сприйняття через використання метафоричних зображень;

• покращувати розуміння складних процесів, особливо в наукових темах [5].

Висновки до Розділу І

Отже, в першій частині роботи ми розглянули історичний розвиток інфографіки і те, як давно вона використовується людьми. Навіть у часи Наполеона були перші спроби застосування спеціальних малюнків для позначення певного маршруту.

З’ясували, що загалом у ЗМІ Європи та США подання інформації за допомогою графіків та таблиць вже є нормою. Їх мешканці вже звикли до наочного висвітлення чисельної інформації.

Також в дослідженні ми зазначили, що інфографіку слід розглядати і як окремий журналістський жанр. Хоча таке її функціонування є ще не досить дослідженим.

В роботі ми надали визначення поняттю «інфографіка», яке подають вітчизняні словники та різні дослідники в цій галузі. За допомогою ґрунтовних праць науковців, ми навели приклади класифікацій, за якими поділяється інфографіка та вказали її поділ за жанрами. Також визначили основні функції, які виконує інофграфіка