- •5. Реставрація Бурбонів. Конституційна хартія.
- •14. Революція 1830 р. І утворення незалежної Бельгії.
- •16. Парламентська реформа 1832 р.
- •18. Чартиський рух.
- •19. Соціальні програми лібералів і консерваторів у Великій Британії в другій половині хіх ст.
- •20. Парламенські реформи у Великій Британії 1867 ы 1884 рр.
- •24. Проголошення Другої республіки у Франції. Соціальні конфлікти і політична боротьба в лютому-червні 1848 р.
- •24.Конституція Другої республіки у Франції. Луї Наполеон.
- •26.Криза республіканського режиму у Франції. Утворення другої імперії
- •27. Політична криза 1870-1871рр у Франції.
- •28. Внутрішньополітичний розвиток у Франції в 1870-х рр.
- •29. Конституційне законодавство Третьої республіки у Франції
- •30. Рух за національне об’єднання Німеччини 1830-1840рр.
- •33. Діяльність загально німецьких Установчих зборів у Франкфурті в 1848-1849.
- •34. Урядові реформи в Пруссії 1848-1849рр.
- •37. Криза центр. Влади в Австрійській імперії в 1848-1849 рр. Угорське повстання.
- •38. Конституційні реформи в Австрії
- •42. Революційні повст. В Іт. 1848-49 рр.
- •43. Націон. Політика Сардинського к-ва. Перша війна за незалежність.
- •44. Сардинське королівство у 1850-х рр. Друга "війна за незалежність" 1859 р.
- •45. Республіканський рух в Італії у 50-60-х рр.. Дж. Гарібальді.
- •50.Громадянська війна у сша. Скасування рабства. Гомстед акт".
- •51. Законодавство і політична боротьба у сша в період Реконструкції.
- •52. Соціально-економ. Перетворення у сша в 70-90-х рр.
- •53. Політична боротьба у сша наприкінці XIX - на початку XX ст. Теодор Рузвельт.
- •55. Революція 1868-1874 рр. В Іспанії. Перша республіка.
- •61. Залишки старого режиму в економічному житті
- •63. Британська і французька моделі промислового перевороту.
- •66. Промисловий розвиток сша в останній третині XIX - початку XX ст.
- •67. Повсякденне життя: диліжанси, залізниця і водний транспорт
- •88. Внутрішньополітичний розвиток у Франції наприкінці XIX - початку XX ст.
- •89. Колоніальні суперечки великих держав наприкінці XIX - початку XX ст.
- •90. Утворення ворогуючих блоків у Європі: Троїстий союз і Антанта
- •91. Початок Першої світової війни. Бойові дії на Східному і Західному фронтах у 1914-1915 рр.
- •92. Завершення Першої світової війни. Комп'єнське перемир'я.
30. Рух за національне об’єднання Німеччини 1830-1840рр.
Рух за об’єднання в 30-ті рр. почався під впливом Липневої революції у Франції, встановлення Польщі і проголошення незалежності Бельгії. В серпні-вересні 1830рр. майже у всіх державах Німеччини вибухнули повстання. В Саксонії центром стало промислове м. Лейпциг, в якому була організована буржуазна громадянська гвардія. Король Саксонії і правитель Ганновера змушені були погодитись на введення конституційних порядків. В Баварії, Бадені, Вюртербурзі, де вже діяла конституція, буржуазія домоглася свободи преси. Вершиною руху гамбахська демонстрація 27.05 1832р. у Пфальце. Близько 30тис. Учасників (ремісники, предст. Ліберальної буржуазії, інтелігенція, демократи зі Стамбулу). Лозунг – об’єднання країни і введення конституційних свобод. З настанови Австрії і Прусії Союзний сейм в червні 1834р. посилив закони, обмежив права ландтагов, свободу друку, за боронивши політ. орган., народні демонстрації і носіння чорно-червоно-золотистих народних емблем. В Гессені поліція розгромила таємне «Товариства прав людини» з головою пастером Ф. Вейдігом та студентом Г. Бюхнером. Орган. прагнула підготувати демократичну революцію.
31. Фрідріх Ліст.
Однією з найвпливовіших фігур у національному русі Німеччини 30-40-х pp. був професор-економіст Фрідріх Ліст (1789-1846). Пропагуючи ідею об'єднання Німеччини, він перший всебічно розкрив взаємозв'язок між розвитком економіки і національним об'єднанням Німеччини. У своїй основній праці"Національна система політичної економії" він показав, як саме політична роздробленість Німеччини заважає її економічному розвиткові. Ліст обґрунтував необхідність економічного об'єднання Німеччини через створення єдиної національної економіки. Лише тоді, вважав він, німці зможуть"піднестися на висоту національної величі". Однак у своїй праці Ліст пішов набагато далі аналізу напрямів економічного розвитку. Він уважав економічні інтереси відображенням потреб нації. "Вся моя теорія, - писав Ліст, - побудована на тлумаченні природи національного інтересу, який є посередником між індивідуальним і загальнолюдським". На тогочасний світ Ліст дивився як на "світ націй", що мають власні інтереси і діють задля досягнення сприятливих умов для їх задоволення. На думку сучасних дослідників,Ліст став одним із засновників німецького економічного націоналізму,вбачаючи в ньому дієву силу побудови нації та національної держави
33. Діяльність загально німецьких Установчих зборів у Франкфурті в 1848-1849.
Улітку 1848 р. відбулися вибори до всенімецьких Установчих зборів, які отримали назву Франкфуртський парламент. Велику частину його депутатів складали представники ліберальної буржуазії та інтелігенції. Депутати вирішили знищити всі види феодальної залежності селян, виробили проект загально німецької конституції, в якій проголошувалися демократичні права громадян. 28 березня 1849 р. Франкфуртський парламент прийняв загально німецьку конституцію. Вона передбачала встановлення в Німеччині спадкової імператорської влади і створення двопалатного парламенту. Імператорський престол
був запропонований прусському королю, але Фрідріх Вільгельм IV відмовився, заявивши, що не хоче «піднімати корону з бруду». Конституція встановлювала рівність усіх перед законом, відміняла привілеї та титули дворянства. Вперше в історії німцям гарантувалися основні громадянські права та свободи – недоторканність особи та приватної власності, свобода совісті, слова та зборів. Відмінялися також всі «стосунки кріпацтва», хоча земельні по-винності селяни мали викупляти. У квітні – травні 1849 р. почалися повстання в Саксонії, Рейнській провінції, Бадені, інших німецьких державах на захист загальнонімецької конституції 1849 р. Але Франкфуртський парламент так і не став органом загальнонімецької влади. Обраний ним уряд не мав ані коштів, ані повноважень. Реальна влада залишалася в руках німецьких монархів, які не збиралися відмовлятися від своїх прав і не визнали загальнонімецький парламент. Національні збори були розігнані військами вюртембергського короля
