51. Законодавство і політична боротьба у сша в період Реконструкції.

Реконструкція Півдня - період в історії США після закінчення Громадянської війни, з 1863 по 1877 роки, пов'язаний з поверненням південних штатів, що утворювали програвшу у війні Конфедерацію, до складу США і відміною рабовласницької системи на усій території країни. У історії США під терміном реконструкція мають на увазі, по-перше, історичний період після Громадянської війни між Північчю і Півднем, а по-друге перетворення Півдня в період приблизно з 1863 по 1877 роки зі зміною структури влади і суспільства в колишній Конфедерації. Три прийняті до Конституції поправки вплинули на усю країну. У різних південних штатах реконструкція почалася і закінчилася в різний час; врешті-решт, завершенням цього процесу в цілому вважають компроміс 1877 року. Реконструкція обговорювалася ще під час війни а серйозно вона почалася після видання Прокламації про звільнення рабів 1 січня 1863 року. Політика Реконструкції була здійснена після того, як рабовласницький Південь опинився у владі федеральної армії. Президент Аврам Лінкольн під час війни створив реконструктивний уряд в декількох південних штатах - Теннесси, Арканзасі і Луїзіані, і надав землі для колишніх рабів в Південній Кароліні. Після вбивства Лінкольна президент Ендрю Джонсон намагався наслідувати політику свого попередника і призначив нових губернаторів влітку 1865 року. Незабаром він заявив, що цілі війни - національна єдність і ліквідація рабства - були досягнуті, і, отже, реконструкція завершена. Проте республіканці в Конгресі відмовилися визнати "м'яку" політику Джонсона і прийняти до свого складу нових членів Конгресу від Півдня. Перемога радикального крила республіканців в 1866 році на виборах в Конгрес дала їм вистачає місць в палаті представників щоб здолати вето Джонсона і в 1867 році почати "радикальну реконструкцію"[1]. Конгрес усунув від влади усі цивільні органи місцевого самоврядування в південних штатах[2] і передав усі їх повноваження військовим. Нові вибори були проведені під контролем армії, а особам що раніше брало участь в органах влади Конфедерації, було заборонено виставляти свої кандидатури. У більшості південних штатів після цього в органах місцевого самоупрвления виявилися і представники афроамериканцев. Проте у відповідь на Півдні з'явилися численні таємні расистські організації, у тому числі ку-клукс-клан, що здійснюють політику терору і насильства. Невдачі республіканської влади посилила економічна криза 1873 р. Врешті-решт республіканські уряди втратили підтримку виборців південних штатів, і до влади на Півдні повернулися демократи. У 1877 р. участь армії в державному управлінні на Півдні була припинена.

52. Соціально-економ. Перетворення у сша в 70-90-х рр.

В 60—80-ті роки завершився промисловий переворот на всій території США. Особливо сприятливим для економіки був період промислового піднесення 1867—1873 pp. За цей період було побудовано 200 домен на мінеральному паливі, потужність вугільних шахт зросла в 2 рази. На 1870 р. усі галузі промисловості були оснащені механічними двигунами потужністю 2346 тис. к. с., в основному паровими.

З'явилися нові галузі: електротехнічна, гумова, нафтодобувна та нафтопереробна. Значних успіхів досягло машинобудування, зокрема у виробництві сільськогосподарської техніки, локомотивів. Розвиток верстатобудування дав можливість масово виробляти різні машини. Посилилося значення стандартизації. Про динаміку американської промисловості свідчать такі дані. За 1860—1870 pp. видобуток вугілля зріс у 2,4 раза, виплавлення чавуну — у 2, видобуток нафти — 10, протяжність залізниць — 1,8. раза. У 1859 p. основний капітал, вкладений у промисловість, становив 1010 млн дол., в 1869 p. — 1695 млн дол. Кількість промислових підприємств за 1850—1870 pp. збільшилася з 123 до 252 тис., робітників — з 957 до 2053 тис. У сільському господарстві США в 1860 p. використовували машини на суму 246 млн дол,, в 1880 p. — 406 млн дол. Співвідношення легкої і важкої промисловості змінювалося: в 1860 p. — 2,4 : 1, 1880 p.—1,8 : 1. Вартість промислової продукції в 1880 p. перевищувала вартість сільськогосподарської в 2,5 раза.

У кінці XIX — на початку XX ст. індустріалізація відбувалася на грунті технічної революції, що ознаменувалася впровадженням у виробництво наукових винаходів, змінами в техніці та технології. Змінилася енергетична база економіки. Пара була витіснена електрикою. Почалася електрифікація виробництва, транспорту, побуту. Цьому сприяло використання машин для отримання електричного струму: динамо-машини Е. Сіменса (1876 p.) та генератора Т. Едісона (1883 p.), електродвигуна для обертання агрегатів. Запроваджувалися нові досягнення в галузі електротехніки: електроплавлення сталі (1877 p.), електролітичний спосіб отримання кольорових металів (кінець 80-х років), лампа розжарювання (1876 p.), електрозварювання (1877 p.), передача електроенергії на відстань (1891 p.).

Структурні зрушення останньої третини XIX — початку XX ст. зумовили зміни у галузевій структурі машинної індустрії, її провідними галузями стало виробництво електроенергії, продукції органічної і неорганічної хімії (соди, добрив, сірчаної кислоти тощо), добувної, металургійної, машинобудівної, хімічної, транспортної промисловості.

Розвивалися нові галузі: сталеварна, нафтодобувна і нафтопереробна, електротехнічна, алюмінієва, будівельна і будівельних матеріалів, автомобільна. Ускладнилася структура машинобудування. Найбільш динамічно розвивалося транспортне виробництво та верстатобудування. За умов масового виробництва зросло значення стандартизації. Старі галузі, такі як текстильна, харчова, суднобудівна, розширювалися та модернізувалися.

Динаміку світового індустріального розвитку та структурні зрушення протягом останньої третини XIX ст. і до першої світової війни характеризують такі дані:

Для промисловості були характерні порівняно високі темпи щорічного приросту: 1872—1890 pp. — близько 3%, 1890—1913 pp. — від 4 до 5%. Нерівномірно розвивалися окремі галузі, з них випереджаючими темпами — важка промисловість. Так, видобуток вугілля з 1870 до 1900 p. зріс в 2,5 раза, за 1890—1913 pp. — в 1,8 раза, видобуток нафти — відповідно в 28 і 2.7 раза, виплавлення сталі —їв 60 і 3 рази, споживання бавовни збільшилося майже у 2 рази. Зросла частка важкої промисловості країн.

Змінилася частка країн у світовому промисловому виробництві. Закінчився період "євроцентризму". З кінця XIX ст. США вийшли на перше місце в світі за обсягом промислової продукції, її вартість перевищувала вартість продукції англійської промисловості. Великобританія втратила роль "фабрики світу", відстала від США і Німеччини — спочатку за темпами економічного розвитку, а потім і за абсолютними показниками. Німеччина випередила Великобританію, Францію та посіла друге місце після США.

У зв'язку з інтенсивним зростанням промисловості змінилася її частка в структурі господарства провідних індустріальних держав. Так, у США вартість продукції промислового виробництва переважала вартість сільськогосподарського в 1880 p. у 2 рази, в 1900 p. — в 3 рази.

Змінилася географія розміщення промисловості. Східні штати (Пенсільванія, Нью-Йорк, Массачусетс, Нью-Джерсі) зберігали своє індустріальне значення, особливо в обробній промисловості. Однак її центри з'явилися на Заході, Півдні. Темпи індустріалізації південних районів випереджали середні показники по країні в 2 рази.