5. Сім*я та становлення особистості

Значення сім’ї для становлення особистості дитини

Людина як особистість починає формуватися одразу після народження тому велика роль у цьому процесі належить батькам і родині.

Особистістю індивід стає внаслідок життя у суспільстві. Риси особистості формуються біологічно і під впливом навчання та виховання . Неабиякий вплив на формування другої групи рис справляє родина, бо саме вона є головним мікро соціумом, де кожна дитина, немов губка, всотує традиції, ідеали, переконання, на основі яких починає формуватися її світогляд, а отже й особистість. Саме в родині у дитини розвивається усвідомлене ставлення до своїх потреб і здібностей, потягів і мотивів поведінки, переживань і думок, тобто формується те, що у психології називається самосвідомістю. Не можна відкидати роль дитячого садка та школи при становленні самосвідомості, адже у цих закладах дитина спілкується з однолітками, порівнює свої здібності й досягнення зі здобутками інших дітей, і через це створюється адекватна самооцінка себе як особистості. Провідні психологи (М. Лісіна, В. Столін, С. Пантелєєв) свого часу зазначали, що однією зі стрижневих структур особистості є загальна, або глобальна, самооцінка, яка виникає в перші місяці життя у процесі спілкування дитини з дорослими. Загальна самооцінка не залежить від успіху або невдач конкретних дій немовляти, а є відчуттям своєї безумовної цінності, тобто любові, яку проявляють батьки на початку життя малюка. Таке ставлення лягає в основу особистості, стає її центральним ядром.

Якщо батьки проявляють свою безумовну любов до дитини на початку її життя, то загальна самооцінка у дитини буде високою, вона позитивно впливатиме на подальший розвиток. І навпаки: недостатність турботи й любові батьків у цей час призведуть до формування низької самооцінки, яка накладає негативний відбиток на все подальше життя (дитина матиме низький рівень самоповаги, почуватиметься невпевнено). Узагалі діти гостро переживають брак любові в будь-який період життя. Любов створює почуття захищеності, справжнього комфорту.

Крім загальної самооцінки, родини відіграє велику роль у формуванні характеру дитини, розвитку її здібностей, духовному вдосконаленні тощо.

У процесі виховання батьки мають пам’ятати головне: діти наслідують їх у всіх своїх діях, рухах і словах. Перші уявлення про ідеал, про досконалість пов’язані насамперед з образом батьків. Вимоги до дітей не повинні розходитись із власною поведінкою. Теплота домашнього мікроклімату, комфорт і затишок стимулюють до прийняття родинних правил, манер, поведінки, поглядів і прагнень.

Поважаючи особистість дитини, проявляючи до неї свою любов, розуміючи її інтереси, можна допомогти стати людиною в найвищому сенсі цього слова.

Сімейні функції відображають історичний характер зв'язку між сім'єю та суспільством, динаміку сімейних змін на різних історичних етапах. Сучасна сім'я втратила багато функцій, цементувати її в минулому: виробничу, охоронну, освітню та ін Однак частина функцій є стійкими до змін, в цьому сенсі їх можна назвати традиційними. До них можна віднести наступні функції:

а) репродуктивна - у будь-якій сім'ї найважливішою є проблема дітонародження. Цілісність сексуальної потреби, що забезпечує продовження роду, і любові як вищого почуття робить неможливим відділення одного від іншого. Подружня любов значною мірою залежить від характеру задоволення сексуальних потреб, особливостей їх регулювання та відносини подружжя до проблеми дітонародження, самим дітям;

б) господарсько-економічна - включає харчування сім'ї, придбання і утримання домашнього майна, одягу, взуття, благоустрій житла, створення домашнього затишку, організацію життя і побуту родини, формування і витрачання домашнього бюджету;

в) регенеративна - (лат. regeneratio - відродження, відновлення). Чи означає успадкування статусу, прізвища, майна, соціального становища. Сюди ж можна віднести і передачу якихось фамільних коштовностей, ¹ Зовсім необов'язково буквально розуміти під «коштовностями» ювелірні прикраси, їх можна передати будь-якому сторонньому, а ось таку коштовність, як альбом з фотографіями, чужій людині не передаси - тільки свого, рідного

г) освітньо-виховна - (соціалізація). Полягає в задоволенні потреб у батьківстві та материнстві, контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізації в дітях, ² Сімейне та суспільне виховання взаємопов'язані, доповнюють один одного і можуть, у певних межах, навіть замінювати один одного, але в цілому вони нерівнозначні і ні за яких умов не можуть стати такими. Сімейне виховання більш емоційно за своїмхарактером, ніж будь-яке інше виховання, бо «провідником» його є батьківська любов до дітей, що викликає відповідні почуття дітей до батьків;

д) сфера первісного соціального контролю - моральна регламентація поведінки членів сім'ї в різних сферах життєдіяльності, а також регламентація відповідальності і зобов'язань у відношенні між подружжям, батьками і дітьми, представниками старшого і середнього покоління;

е) рекреативная - (лат. recreatio - відновлення). Пов'язана з відпочинком, організацією дозвілля, турботою про здоров'я і благополуччя членів сім'ї.

ж) духовного спілкування - розвитку особистостей членів сім'ї, духовневзаємозбагачення;

з) соціально-статусна - надання певного соціального статусу членам сім'ї, відтворення соціальної структури;

і) психотерапевтична - дозволяє членам сім'ї задовольняти потреби в симпатії, повазі, визнанні, емоційній підтримці, психологічному захисті.

У той час як традиційні функції стали різко послаблюватися, виникла ця нова, раніше невідома - психотерапевтична функція. ³ Шлюб вдалий чи ні в залежності від активізації цієї функції, тобто в даний час сімейне існування в значній мірі залежить від стабільності близьких емоційних стосунків.