14. Формування творчої особистості учня в навчально-виховному процесі сучасної школи.

      Творчість – це здатність дивуватися та пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях ,  відкриття нового та схильність до глибокого усвідомлення свого досвіду.Перед учителем стоїть важливе завдання – створення сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу кожного учня та його самореалізації у навчально-виховному процесі школи, починаючи з молодшого шкільного віку.І як  тут не згадати слова відомого педагога В.Сухомлинського, що звучать як наказ сучасному вчителю: «Духовне життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії, творчості. Без цього вона – засушена квітка… Ми повинні виховувати так, щоб дитина відчувала себе шукачем і відкривачем знань. Тільки за цієї умови одноманітна, напружена, стомлююча робота школяра забарвлюється радісним почуттям і може принести маленьким людям переживання творця ».Важливим завданням сучасної школи є розвиток пізнавальної активності учнів, виховання в них бажання працювати творчо, поповнювати та вдосконалити свої знання, підтримка потреби учнів до постійної самореалізації.Діяльність методичних комісій  побудована як на традиційних так і на інноваційних формах: педагогічні тренінги; методичні дебати; кваліфікаційні суперечки; презентації, проекти; випуски методичних бюлетенів і дайджестів.Метою проведення «Вер­нісажу педагогічних ідей» є ви­вчення пропозицій учителів що­до роботи з обдарованими учня­ми або впровадження елементів новітніх педагогічних технологій. Це і презентації предметних кафедр або кращого до­свіду роботи вчителів школи. До участі у вернісажі приймаються дидактичні й методичні розробки педагогів: матеріали до уроків чи позаурочних заходів, творчі про­екти, роздатковий матеріал, учнів­ські роботи тощо. Критеріями оці­нювання розробок ми обрали: педагогічну доцільність, фахову відповідність, наукову грамот­ність, естетичне оформлення, до­казовість представлення, оригі­нальність.  Вчителі школи широко впроваджують інтерактивні методи в навчально-виховному процесі, що допомагає виробити та вдосконалити важливі для пе­дагога навички. Традиційними для наших учнів стали конкурси: Всеукраїнська міжрегіональна конференція старшокласників «Модель ООН, Україна – Кривий Ріг», участь в районних інтелектуальних конкурсах «Шляхами Колумба», «Турнір Архімедів», «Юний орнітолог», «Подорож Країною Хімія», «Юний фенолог», «Крок до зірок», «Пізнай свій рідний край» тощо. І все це дає можливість реалі­зувати ідею особистісно зорієнто­ваного підходу до навчання та виховання учнів, розвивати їхні творчі здібності, прищеплювати дітям інтерес до дослідницької діяль­ності, що дуже важливо в роботі з профорієнтації.Науково-дослідницькій роботі учнів ми приділяємо велику увагу. І не тільки тому, що учні са­мостійно опрацьовують багато додаткової літератури, спілкують­ся з людьми різних професій. На­самперед старшокласники дослі­джують визначене питання науко­во-дослідницької роботи, порівню­ють результати, роблять виснов­ки та дають пропозиції щодо по­ліпшення стану вивчення даної проблеми. Ця робота під силу тільки творчій особистості — осо­бистості, яка вміє жити в умовах ринкової економіки.

Актуальність: соціалізація особистості являє собою процес формування індивіда у певних соціальних умовах, опанування людиною соціального досвіду, у ходи якого людина перетворює соціальний досвід у власні цінності й орієнтації, вибірково вводить у свою систему поведінки ті норми і шаблони, що прийняті в суспільстві або групі.

Одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні згідно з державною національною програмою «Освіта» є формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров’я. Роз’яснення цього завдання передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту і методів навчально-виховного процесу, спрямованого саме на розвиток особистості учнів.

Педагоги і психологи все помітніше усвідомлюють гостру потребу у створенні та реалізації особистісного підходу до учня як одного з принципів організації навчально-виховної роботи, що обґрунтовується сучасною психологією і педагогікою. Такий підхід має сприяти більш цілеспрямованому, гармонійному розвиткові особистості школяра як громадянина і творчого, професійно діючого працівника.

У позакласній діяльності дитина не просто відтворює те, що засвоює. Завдяки своїй унікальності і неповторності, вона розвиває, доповнює знання та навички, вдосконалює їх. Саме в цьому полягає закон творчої поведінки і поведінка методики позакласного педагогічного процесу, яка будується на обов’язковому заохочені різнобічного творчого самовиявлення школярів, багатстві вражень, створенні оптимальних особистісних стосунків, котрі є джерелом продуктивної творчої діяльності дитячої спільності. Тому принципове значення має розгляд позакласного педагогічного процесу як цілісної системи безперервної освіти, формування її у специфічних умовах життєдіяльності – у сфері дозвілля. Отже, позаурочна та позашкільна виховна робота має бути органічним продовженням освітньої діяльності основної школи і передбачати широке використання різноманітних форм та методів творчої діяльності, що спрямовані на розвиток творчої особистості, формування її життєвих компетентностей та мобілізацію творчої активності.