28. Обгрунтуйте психологічний зміст поняття «індивідуально-типологічні особливості особистості» та продемонструйте засоби діагностики проявів темпераменту та характеру школярів.

Особистістю в психології позначається системне (соціальне) якість, що набувається індивідом у предметній діяльності та спілкуванні і характеризує міру представленості суспільних відносин в індивіді. Особистість кожної людини наділена тільки їй властивим поєднанням психологічних рис і особливостей, які утворюють її індивідуальність, що становлять своєрідність людини, його відмінність від інших людей. Індивідуальність проявляється в рисах темпераменту, характеру, звичках, переважаючих інтересах, в якостях пізнавальних процесів (сприйняття, пам'яті, мислення, уяви), в здібностях, індивідуальному стилі діяльності і т.д. Біологічне і соціальне в структурі особистості.Ендопсіхікі (біологічне) як підструктура особистості виражає внутрішню взаємозалежність психічних елементів і функцій, як би внутрішній механізм людської особистості, що ототожнюється з нервово-психічною організацією людини. Екзопсіхікі (соціальне) визначається ставленням людини до зовнішнього середовища, тобто до всієї сфери того, що протистоїть особистості, до чого особистість може, так чи інакше, належить. Ендопсіхікі включає в себе такі риси, як сприйнятливість, особливості пам'яті, мислення та уяви, здатність до вольового зусилля, імпульсивність тощо, а екзопсіхікі - систему відносин людини та її досвід, тобто інтереси, схильності, ідеали, переважаючі почуття, сформовані знання і т.д. Біологічне, входячи в особистість людини, стає соціальним.Природні органічні сторони і риси існують у структурі індивідуальності людської особистості як соціально зумовлені її елементи. Природне (анатомічні, фізіологічні та інші якості) і соціальне утворюють єдність і не можуть бути механічно протиставлені один одному, як самостійні підструктури особистості.Отже, визнаючи роль і природного, біологічного, і соціального в структурі індивідуальності, неможливо виділяти біологічні підструктури в особистості людини, в якій вони існують вже в перетвореній формі. Структуру особистості складають характер, темперамент і здібності.Поняття про характер. Характер - це сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, що складається і проявляється в діяльності і спілкуванні, обумовлюючи типові для індивіда способи поведінки. Становлення характеру відбувається в умовах включення особистості в різні за рівнем розвитку соціальні групи. Характер людини завжди багатогранний. У ньому можуть бути виділені риси або сторони, які, однак, не існують ізольовано, окремо один від одного, а є пов'язаними воєдино, утворюючи більш-менш цільну структуру характеру. Структура характеру виявляється в закономірній залежності між окремими його рисами. Якщо людина боязкий, є підстави припускати, що він не буде мати якості ініціативності, рішучості, самовідданості та щедрості. У підлітковому віці властивості темпераменту органічно поєднуються з якостями характеру й ви­являються всередині нових форм відносин. Саме тому часто прояви темпераменту приймають за риси характеру і, навпаки, риси характеру — за прояви особливостей темпераменту. У процесі життя відбу­ваються якісні перетворення структури особистості. Унаслідок розвитку одні риси темпераменту послаб­люються, інші посилюються, що може спричинити певні зміни поведінки підлітка загалом. Цей склад­ний процес розвитку якісних перетворень залежить від стилю життя учнів середнього шкільного віку, виховання та діяльності. Залежно від характеру зовнішніх впливів, тимчасові нервові зв'язки, що утворюються при цьому, в одних випадках можуть маскувати природні риси типів темпераменту підлітків, у інших — змінювати або закріплювати їх. Саме тому в підлітковому віці складно виділити тип темпераменту, причому значно частіше, ніж у мо­лодшому шкільному віці, в учнів середнього шкільного віку виявляється поєднання рис різних темпераментів, тобто різні типи темпераменту.

Оскільки підлітковий вік—це період значних зру­шень у розвитку самосвідомості особистості, виник­нення усвідомленої потреби в самовихованні, важли­вий етап становлення характеру, учні середнього шкільного віку дістають значно більші можливості володіти своїм темпераментом, змінювати його нега­тивні сторони, спираючись на позитивні.

Важливим висновком є виявлення різного ступе­ня діагностичної цінності різних методик досліджен­ня типологічних особливостей темпераменту учнів початкових і середніх класів. Установлено, що найбільш об'єктивні результати щодо досліджуваної проблеми можна отримати за використання комплек­су взаємодоповнювальних психодіагностичних мето­дик, які максимально відповідають віковим особли- . востям піддослідних. У процесі дослідження виявле­но також, що відсутня залежність між віковими особ­ливостями психологічних проявів темпераменту мо­лодших школярів і підлітків та їх успішністю. Вияв­лено, що представники різних типів темпераменту ха­рактеризуються високими показниками успішності в навчальній діяльності. Це означає, що темперамент у школярів даних вікових груп є характеристикою тільки динаміки їхньої психічної діяльності, поведінки, а не її змісту, ступеня розвитку. За будь-якого типу темпераменту можливий окремий шлях досягнення високих навчальних успіхів, тобто різні типи темпе­раменту надають однакові можливості для продуктив­ності психічної діяльності учнів різних вікових груп. Проте «рівнопродуктивність», рівноцінність різних типів темпераменту означає «різностильовість» тих шляхів і засобів, за допомогою якихдосягають резуль­татів, тобто з позиції можливостей виконання на­вчальної діяльності молоділими школярами власти­вості темпераменту впливають переважно на своєрідність процесу роботи.