26. Обгрунтуйте психологічний зміст поняття «емоційно-вольова сфера особистості» та продемонструйте засоби діагностики розвитку емоційно-вольової сфери у школярів.

Діяльність людини, її поведінка завжди викликають позитивне або негативне ставлення до неї. Ставлення до дійсності відображається в мозку й преживається як задоволення або незадоволення, радість, сум, гнів, сором. Такі переживання називають емоціями, почуттями.Почуття – це специфічні людські, узагальнені переживання ставлення до людських потреб, задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції – радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо.Емоції – це безпосередня форма вираження почуттів.Порівняно з емоціями почуття – більш стійкі і тривалі психічні явища, які мають чітко виражений предметний характер. Людина не може переживати почуття взагалі, воно завжди прив’язано до кого-небудь або чого-небудь і виражає стійке ставлення цієї людини до певних об’єктів, реальних чи уявних. В процесі життєдіяльності почуття виявляються пізніше, ніж ситуативні емоції, і більшою мірою залежать від тих виховних впливів, які здійснюють на людину сім’я, школа, суспільство в цілому.Воля – свідоме регулювання людиною своєю поведінкою, діяльністю, спілкуванням, яке пов’язане з подоланням внутрішніх і зовнішніх перешкод. Це здатність людини, яка виявляється у самодетермінації та саморегуляції поведінкою і психічних явищ.Воля має умовно-рефлекторну природу. На підставі тимчасових нервових зв’язків складаються і закріплюються найрізноманітніші асоціації та їх системи, що в свою чергу створює умови цілеспрямованої поведінки. Мозок безперервно отримує відомості про те, як і що відбувається в кожний даний момент. Ці дані негайно включаються до виробленої програми дій. Якщо дії узгоджуються з заздалегідь визначеною програмою, то ніяких змін до перебігу дій не вноситься. Якщо ж надходять відомості, які не відповідають створеній в корі мозку програмі, то змінюється або практична діяльність, або попередня програма.

 На сьогоднішній день необхідні функціональні, методи і ехнології корекційно-відновлювальної роботи, які б сприяли стійким особистісним змінам індивіду, його емоційній регуляції, допомагали б підлітку досягти повноти своєї самореалізації. Корекційно-відновлювальна робота спрямована на психоемоційний розвиток дитини шляхом активізації її Я-зусиль у формуванні стійких емоційних властивостей: експресивності, емпатії і саморегуляції. Поновлення аутентичності символотворчої діяльності психіки через рухи, танець, активне направлене уявлення, малювання, разом із вербальною і невербальною взаємодією з іншими у спеціальних вправах, грі, надає можливість підліткам навчитися сприймати та регулювати свої стани, випробувати себе в різних соціальних ролях, набути впевненості у своїх можливостях, розв'язати певні внутрішні протиріччя та усвідомити переваги конструктивного спілкування. Все це покликане сприяти успішній соціальній адаптації особистості, що розвивається. Корекційно-відновлювальна робота щодо розвитку достатнього рівня емоційної зрілості підлітків як профілактика їх дезадаптації, є актуальною саме у підлітковому віці – у кризовий період розвитку особистості та час, коли норми групи ще не набули переважного впливу на волевиявлення підлітка. Дитині, що розвивається, не¬обхідно навчитися керувати широким спектром своїх емоцій і почуттів. Одні з них, такі як радість, любов, гордість, – приносять задоволення; інші – гнів, страх, тривога, ревнощі, розчарування і біль – досить не¬приємні. Крім того, діти повинні знаходити свої способи розв'язання протиріч, що виникають у процесі розвитку, їм треба навчитись діяти, усвідомлюючи свою залежність від інших, та встановлювати взаємовідносини з людьми, які мають певну владу над ними. Разом з тим їм не¬обхідно навчитися діяти, ідучи за почуттями незалеж¬ності, автономії – сильному спонуканню бути са¬мостійним, займати позиції лідера, бути компетентним і досягати успіху. Те, як особистість, що розвивається, справляється із цими завданнями, було досконало вив¬чено представниками психодинамічного підходу, особ¬ливо Е.Еріксоном. На його думку, діти, яким не вдається розв'язати ранні психосоціальні протиріччя, в подальшо¬му можуть відчувати труднощі під час спроб справитися з аналогічними проблемами. Корекційну роботу доцільно проводити у вигляді групових занять, які мають на меті розвиток механізмів саморегуляції підлітків, формування механізмів контролю за своєю поведінкою та емоційними реакціями, розвиток навичок спілкування, прийняття рішень, формування довіри до інших і позитивних взаємин з навколишніми, оптимізації „Я- концепції” і розвитку самоповаги. Доцільним буде використання ігрових методів терапії, малювання, написання творів, створення розповідей. Ознаками успішного вирішення проблеми є зміни емоційного стану підлітка, його поведінки, наявність доброзичливого ставлення до оточуючих і до себе самого.