25. Обгрунтуйте психологічний зміст особистісного самовизначення старшокласників та відтворіть способи роботи вчителя щодо розвитку професійної спрямованості учнів.

Основним новоутворенням ранньої юності є особистісне самовизначення, від якого залежать усі інші види самовизначення юнаків і дівчат.Самовизначення — усвідомлений вибір особистістю позиції у певній життєвій ситуації, підкреслене ставлення до чогось чи когось.Визначальну роль в особистісному самовизначенні старшокласника відіграє самосвідомість, що є основою ставлення особистості до себе та взаємодії з іншими людьми. До основних соціально-психологічних детермінантів особистісного самовизначення юнаків і дівчат, що мають смислове значення, належать: значущість проблем, що обговорюються з однолітками; коло референтних осіб; ціннісні орієнтації; цілеспрямованість взаємин; сфери самореалізації; ставлення до соціуму й осмислення себе в ньому; майбутні плани, їх конкретний зміст; вибір професії, орієнтація в ньому на соціально чи особистісно значущі чинники; міра впевненості у виборі лінії поведінки.Феномен особистісного самовизначення для старшокласників є провідним центром соціалізації. Виникнення цього феномену можливе тільки на певному рівні розвитку самосвідомості — коли в особистості з'являється здатність до внутрішнього діалогу. Формування особистісного самовизначення забезпечується об'єктивними умовами соціальної дійсності, системою цілеспрямованих виховних впливів, суб'єктивною підготовленістю підростаючого покоління до спілкування і взаємодії в соціумі. Об'єктивними передумовами його виникнення є незадоволення відсутністю належної довіри і взаєморозуміння з боку дорослих, неоднакова готовність до участі в соціально необхідній взаємодії й слабка готовність до реального соціального життя загалом. Суб'єктивними передумовами цього процесу стає виникнення внутрішньої потреби у формуванні певної смислової системи, розвиток ціннісно-орієнтаційної діяльності й почуття відповідальності за сказане, вчинене, стабілізація мотиваційної сфери.Бесіда. Особливість її полягає в тому, що педагог, спираючись на наявні у вихованців знання моральних, етичних норм, підводить їх до розуміння, освоєння новихУспішне проведення бесіди забезпечує дотримання таких умов:обґрунтування актуальності теми;формулювання питань, які спонукали б до розмови;спрямування розмови в належному напрямі;залучення вихованців до оцінювання подій, учинків, явищ суспільного життя і на цій основі формування у них відповідного ставлення до дійсності, до своїх громадських і моральних обовязків;підсумовування розмови, прийняття конкретної, раціональної програми дій для втілення її у життя.Лекція. Як послідовний, систематичний виклад певної проблеми вона може мати епізодичний характер чи належати до певного тематичного циклу, кінолекторію. Використовують її в середніх і старших класах, студентських колективах.Для успіху лекції важливо продумати її композиційну побудову, дібрати переконливі аргументи, необхідні при оцінюванні подій і фактів. Мова лектора має бути жвавою, емоційною. Для підтримання уваги слухачів використовують спеціальні психологічні прийоми.Диспут. Як метод формування свідомості особистості передбачає вільний, невимушений обмін думками, колективне обговорення питань, що хвилюють.Під час диспуту його учасники відстоюють свою позицію, переконуються в правильності чи помилковості своїх поглядів. Тут розкриваються їх ерудиція, культура мовлення, розвивається логічне мислення.Тематику диспуту підбирають із таким розрахунком, щоб спонукати його учасників до роздумів над серйозними світоглядними питаннями - про мету життя, справжнє щастя, обовязок людини перед суспільством . На диспуті можна обговорювати й факти із життя групи, класу, виробничого колективу, літературний твір, газетну чи журнальну статтю, певну актуальну проблему. Питання диспуту повинні викликати інтерес, примушувати задумуватися над суттю проблеми, сприяти й формуванню власного ставлення до неї. При цьому створюють атмосферу невимушеності: всі повинні почувати себе рівними, ніхто не має права повчати і ображатися, виступи мають бути відвертими й аргументованими. Метою диспуту не є прийняття остаточних рішень, а створення можливості для самостійного аналізу його учасниками проблеми, аргументація власних поглядів, спростування хибних аргументів інших.Приклад. Його використовують для конкретизації певного теоретичного твердження, доведення істинності певної моральної норми. Він є переконливим аргументом і часто спонукає до наслідування. Інтенсивність виховного впливу прикладу зумовлена його наочністю й конкретністю. Чим ближчий і зрозуміліший він, тим більше його виховна сила.Використання прикладу у вихованні вимагає враховувати вікові й індивідуальні особливості молоді. Так, за своїм віком вихованці ПТНЗ уже не наслідують сліпо приклад, а критично ставляться до нього. Однак за браком життєвого досвіду іноді прикладом вважають зовсім не те, що гідне наслідування.Виховування на позитивному прикладі не може зводити до називання позитивних героїв художніх творів, кінофільмів, кращих вихованців тощо. Необхідно образно показати позитивні якості конкретної особистості, що До прийомів виховання на негативному прикладі належать:громадський осуд негативних проявів;пояснення сутності негативності;протиставлення аморальним учинкам наслідків аморальної (асоціальної) поведінки;залучення вихованців до боротьби з проявами зла.Дбаючи про формування свідомості особистості, необхідно під час формулювання конкретних світоглядних понять, обговорення поглядів і переконань враховувати наявні погляди вихованців на життя. Намагаючись переконати їх, слід впливати не тільки на розум, а й на емоційнусферу, наводити близькі й зрозумілі приклади, домагатися, щоб молода людина не тільки розуміла почуте, а й погоджувалася з ним. Надзвичайно важливим чинником при цьому є переконаність, такт, майстерність самого педагога.