2. Органи місцевого самоврядування в Україні;

сільські, селищні, районні, міські, районні в містах ради та їх виконавчі органи.

3. Основні обов’язки державних службовців:

• Додержання Конституції і інших актів законодавства України.

• Забезпечення ефективної роботи і виконання завдань держ. органів відповідно до їх компетенції.

• Недопущення порушення прав і свобод людини і громадянина

• Безпосереднє виконання покладених на них службових обов’язків, своєчасне і точне виконання рішень держ. орг.. чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників

• Забезпечення держ. таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов’язків держ. служби, та іншої інформації, яка не підлягає розголошенню відповідно до законодавства

• Постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації

• Сумлінну виконання своїх службових обов’язків, ініціатива і творчість у роботі.

Повинен діяти у межах своїх повноважень.

4. принципи державного управління;

1) соціально-політичні: демократизм; участь населення в управлінській діяльності; рівноправність осіб; рівність усіх перед законом; законність; гласність; врахування громадської думки; об’єктивність;

2) організаційні принципи побудови апарату державного управління: галузевий, функціональний, територіальний;

3) організаційні принципи функціонування апарату державного управління: нормативність діяльності; єдиноначальність; колегіальність; поділ управлінської праці; відповідальність за свої рішення; оперативна самостійність.

5. заходи адміністративного припинення:

Група заходів адміністративного припинення є досить неоднорідною, численною, тому у правовій науці прийнято розподіляти їх на декілька підгруп в залежності від характеру сфери застосування:

1) заходи адміністративного припинення загального призначення;

2) заходи адміністративного припинення спеціального призначення.

До заходів адміністративного припинення загального призначення слід віднести заходи, які застосовуються багатьма суб’єктами у повсякденному житті. При цьому ця підгрупа заходів в залежності від безпосередньої мети їх застосування поділяються, у свою чергу, на:

а) самостійні (оперативні) заходи адміністративного припинення, застосування яких забезпечує оперативне вирішення поставлених завдань. Це:

- вимога припинити протиправну поведінку;

- привід осіб, які ухиляються від явки до різних державних органів та установ, не виконують обов’язку з’явитися на виклик останніх

- адміністративне затримання, не пов’язане із здійсненням провадження в справах про адміністративні правопорушення;

- взяття на облік і офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки щодо осіб, які систематично порушують громадський порядок, якщо ці порушення є незначними за своїм характером і не тягнуть за собою юридичної відповідальності;

- зупинка транспортних засобів;

- відбір зразків товарів для проведення експертизи;

- виселення в адміністративному порядку осіб, які самовільно зайняли жилі приміщення або таких, які проживають у будинках, які загрожують обвалом;

- заборона чи зупинка певних робі або експлуатації різних.

Б) заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, спрямовані на створення необхідних умов для притягнення винної особи до адміністративної відповідальності. Це:

- доставлення порушника в міліцію, громадський пункт охорони правопорядку, приміщення виконавчого комітету селищної, сільської ради, службове приміщення воєнізованої охорони;

- адміністративне затримання застосовується за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених в ст. 262 КпАП України і лише чітко визначеними органами на визначений термін.

- особистий огляд і огляд речей;

- вилучення речей і документів .

- відсторонення водіїв від керування транспортними засобами та огляд їх на стан сп’яніння

До заходів адміністративного припинення спеціального призначення можна віднести заходи, процедура застосування яких відрізняється певною специфікою, коли застосування інших заходів не дало бажаних результатів, із конкретною спрямованістю цих заходів на особу порушника, завдання йому певної фізичної шкоди і навіть із можливістю позбавлення його життя. До цієї групи заходів слід віднести:

- заходи фізичного впливу .

- «спеціальні засоби».

- вогнепальна зброя .

1. постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України; Постанова Кабміну - правовий акт, що приймається для розв'язання найважливіших і принципових завдань, що стоять перед урядом, і встановлення стабільних норм, правил поведінки.

У постановах розкривають господарські, політичні й організаційні питання. Часто за допомогою постанов затверджують різні нормативні документи (типові інструкції, нормативи тощо).

Розрізняють такі види постанов:

• постанови, що адресуються для виконання іншим органом;

• постанови організаційного характеру.

Розпорядження Кабміну — ненормативний акт глави держави, який має індивідуальний організаційний характер.

1 має обов'язкову юридичну силу щодо громадян (працівників) та підлеглих організацій, яким адресовано розпорядження.

Розпорядження становлять підзаконні акти й поділяються на 2 групи:

• розпорядження загального характеру - тривалої дії;

• розпорядження окремого характеру -стосуються окремого вузького питання.

2. повноваження першого віце-прем'єр-міністра та віце-прем'єр-міністра України;

1. Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністр України згідно з визначеним Кабінетом Міністрів України розподілом повноважень:

1) забезпечує виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, виконання інших покладених на Кабінет Міністрів України завдань і повноважень у відповідних напрямах діяльності;

2) забезпечує підготовку питань для розгляду на засіданнях Кабінету Міністрів України, попередньо розглядає і погоджує проекти законів, актів Президента України, що готуються Кабінетом Міністрів України, та проекти відповідних актів Кабінету Міністрів України, сприяє узгодженню позицій між членами Кабінету Міністрів України, вносить пропозиції щодо порядку денного засідань Кабінету Міністрів України;

3) забезпечує взаємодію Кабінету Міністрів України з Президентом України та Верховною Радою України з питань діяльності Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

4) бере участь у розгляді питань на засіданнях Кабінету Міністрів України, має право бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України та її органів, брати участь у роботі колегій міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, у засіданнях Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

5) за рішенням Кабінету Міністрів України здійснює керівництво консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, що утворюються Кабінетом Міністрів України;

6) представляє в установленому порядку Кабінет Міністрів України у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами;

7) веде переговори і підписує міжнародні договори України відповідно до наданих йому повноважень;

8) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

– повноваження Прем'єр-міністра України та Президента України;

Премєр-міністр здійснює повноваження адміністративного (спрямовує і координує діяльність Першого віце-прем'єр-міністра і віце-прем'єр-міністрів України, міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади- спрямовує та координує діяльність Державного комітету України;- очолює урядові комітети, - керує роботою Кабінету Міністрів України, - бере участь у нормотворчій діяльності: підписує акти Кабінету Міністрів України.- бере участь у роботі органів державного управління), представницького (- веде переговори і підписує в установленому порядку міжнародні договори України;- представляє Програму діяльності Кабінету Міністрів України на пленарному засіданні Верховної Ради)та політичного(організовує роботу з формування і реалізації державної економічної та фінансової політики, а також в межах своїх повноважень політики з питань оборони, юстиції, правоохоронної діяльності та євроатлантичної інтеграції України;- організовує роботу центральних та місцевих органів виконавчої влади з формування і реалізації державної регіональної політики, проведення адміністративної та адміністративно-територіальної реформ, реформування системи державної служби) характеру. А президент здійснює представницькі (права та обов'язки ПУ як глави держави здійснювати загальне представництво держави як у межах державного кордону, так і в зовнішньополітичних відносинах), законодавчі(права та обов'язки ПУ у сфері розробки, прийняття і набуття чинності законами України), установчі (права та обов'язки ПУ у сфері утворення, реорганізації та ліквідації інших державних органів) контрольні(права та обов'язки ПУ у сфері нагляду за дотриманням законності у діяльності інших органів державної влади) повноваження.