9. Внесок г. С. Сковороди, я. П. Козельського, т. Г. Шевченка, о. В. Духновича у становлення укрїнської школи і педагогіки.

. Г.С.Сковорода (1722-1794) наш славетний земляк. Навчався у києво-могилянсьуій академії, подорожував пішки по європі відвідував лекції в Будапештському університеті. Викладав у переяславському а потім у харківському колегіумі-з обох було звільнено за вільнодумство. Сковорода одстоював ідею освіти доступної для всіх, рівність хлопців і дівчат щодо права на навчання, це навчання має вчитися українською мовою. Головна педагогічна ідея –ідея природо відповідності, або «єдності» необхідно враховувати природу дитини, її інтереси і нахили, обдарування. Природні нахили потрібно розвивати школярям впродовж трудової діяльності, теорію пов’язувати з практикою. Сковорода автор посібників-«міркування про пезію» та керування до мистецтва її «Почоткові двері до християнської доброчинності», в яких висловлені його педагогічні і етичні, естетичні погляди.

Яков Павлович Козельський (1728-1779р.) Син сотника Полтавського полку, він начався в Києво- могилянській академії й університеті у петербурзі, викладав математику та механік

у в артилерійському інтернаті. Ковельський створив класифікацію наукового пізнання розробляв проблеми виховання та дидактики. Написав два пдручники та кілька філософсько-педагогічних праць.

Питання педагогічної етики знайшли своє освітлення в працях Якова Павловича Козельського (1728-1794) – видатного українського і російського просвітителя, філософа – матеріаліста, ученого – енциклопедиста.

Велику роль у формуванні особистості Я.П. Козельський відводив вихованню, стверджуючи, що дитину слід виховувати, а вже потім давати знання, при цьому указував на роль учителів і батьків. Етичні якості отримуються під впливом освіченого і вихованого вчителя.

Великий інтерес для сучасної науки становить літературна, педагогічна й філософська спадщина просвітителя, особливо твори науково-педагогічного характеру: «Арифметически предложения для употребления артиллерийским кадетам» (1764), «Механические предложения для употребления обучающимся при Артиллерийском и инженерном шляхетском кадетском корпусе благородного юношества» (1764), «Философические предложения» (1768), «Рассуждения двух индейцев Калана и Ибрагима о человеческом познании» (1788). Всебічно освічений у різних царинах науки, Я.П.Козельський аналізував філософські педагогічні погляди Ж.-Ж.Руссо, Ш.-Л.Монтеск'є, К.-А. Гельвеція. У своїх творах він дав характеристику філософії як науці, її категоріям, підкреслював велике значення вивчені суспільних наук для розвитку особистості. Високо цінуючи науку як таку, Козельський вважав, що вона має служити суспільству, стати надбанням широких мас народу, а не окремих осіб. У передмові до своїх «Арифметических предложений...» він, зокрема, зазначав, що до написання цієї книги його спонукало бажання зробити арифметику доступною для всіх. Свої педагогічні, психологічні та філософські погляди Я.П.Козельський найповніше виклав у «Філософічних пропозиціях». Цей твір складається з двох частин: «Теоретична філософія» (логіка й метафізика, яка, своєю чергою, поділяється на онтологію й психологію) і «Навчальна філософія» (юриспруденція й політика). У вступі до твору автор зазначав, що йому найбільше імпонують педагогічні погляди французьких просвітителів. Проте в низці питань він не міг погодитися з їхніми висновками.

Т.Г.Шевченко високо оцінював освіту говорив що загальна пеисмність народу це велике добро.Шевченко вірив у величезну силу знань у багатьох своїх творах писав про потяг до них що в народі багато талантів але їх потрібно розбудити і дати дорогу.

Освітньо виховниц ідеал це людина з багатогранними знаннями та високими моральними якостями, яка цінує мистецтво любить працю правдива, добра. Шевченко створив і видав власними коштами десятитисячним накладом український буквар для недільних шкіл, який мав назву «Буквар южноруський». Також планував скласти лічбу а також підручники з етнографії, географії та історії.

О.В.Духнович у нинішній словатчині він організував у навколишніх селах українські школи де викладав, написав і видав буквар підручник з граматики і географії,його вважають основоположником української наукової педагогіки і першим дослідником української наукової педагогіки (етнопедагогіки).

Ним написана праця «народна педагогіка в пользу училищ і вчитилів сільських» - перший підручник педагогіки в україні. Духнович пропонував ідею народних виховання вимагав щоб викладання проводилося народною мовою.

Закарпатський педагог Олександр Духнович (1803-1865) зробив вагомий внесок у теорію і практику початкової освіти: написав буквар, методичні книги для вчителів. Після закінчення Ужгородської гімназії та духовної семінарії працював домашнім учителем, викладачем гімназії, служив священиком – будив думки про необхідність поширення освіти як основи духовного життя. Він стверджував, що дитина стає особистістю, людиною тільки тоді, коли набуває освіту і виховання. Людина без виховання, на його думку, подібна до землі, на якій зростає бур'ян. О. В. Духнович стояв на позиціях традиційного українського просвітництва, вважаючи, що за рахунок поширення освіти можна значно вдосконалити суспільство. Вершина його педагогічної творчості – перший підручник з теорії та практики навчання й виховання молоді «Народная педагогия в пользу училищ и учителей сельских» (1857), який відіграв важливу роль у розвитку вітчизняної педагогіки та шкільної справи.