80. Проблема взаємодії школи і сім'ї в історії педагогіки та сучасності (я.А. Коменський, о.В. Духнович, с.Ф. Русова, а.С. Макаренко, в.О. Сухомлинський).

Проблема взаємодії школи і сім’ї, на наш погляд, належить до найскладніших і найважчих. Оскільки взаємозалежність педагогічних явищ і процесів у наші дні дедалі ускладнюється, завдання, які висуває життя перед школою, стають настільки складними, що без високої педагогічної культури всього суспільства і, насамперед, сім'ї зусилля вчителів, якими б значними вони не були, виявляються недостатньо ефективними. Аналогічні проблеми стоять і перед сім'єю. Тому що всі труднощі, які виникають у складному процесі шкільного виховання, вкорінюються і у сім'ю особливо на тлі сучасних суспільно-економічних контрастів. Формування правильних взаємин і розвиток особистості залежить насамперед від того, якими людьми постають перед дитиною мати й батько, як пізнаються людські стосунки і суспільне оточення. Взаємини школи із сім’ями учнів регламентуються насамперед державними документами. В Законі України "Про освіту" вказано на основі права і обов'язки батьків щодо виховання дітей, зокрема, відзначено, що на батьків покладено однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. А стаття 50 цього закону називає батьків у числі рівноправних учасників цього процесу. Без допомоги батьків педагогічному колективу важко домогтися значних успіхів. Успішний розвиток дітей значною мірою залежить від дружної і погодженої виховної роботи школи і сім’ї. Цю істину повинні добре засвоїти не тільки вчителі, а й батьки. Так само як і діти, батьки повинні жити своєю школою, регулярно відвідувати батьківські збори, обмінюватися своїми думками і спостереженнями з класоводами. Особливо це стосується батьків невстигаючих учнів. Школа ж повинна прагнути до об’єднання зусиль щодо успішного навчання, виховання та розвитку школярів. Тому що не тільки навчальний заклад допомагає сім’ї у вихованні дітей, а й батьки повинні допомагати школі.

81. Педагогічні основи, зміст, методи та форми позакласної та позашкільної роботи з учнями.

Педагогічні основи організації позакласної і позашкільної ро¬боти можна розглянути на прикладі створення системи гурткових занять. При побудові такої системи необхідно насамперед організу¬вати в школі, а також у наближених до території позашкільних закладах значну кількість гуртків і надати учням можливість вільно обирати гурток, а також переходити з одного гуртка в інші. Такі умови необхідні для того, щоб залучити кожного учня до гурткових занять на добровільній основі з урахуванням його інтересів.Великого значення створенню системи гурткових занять на¬давав В.О. Сухомлинський. У Павлиській середній школі під йот керівництвом було створено творче об'єднання , в якому щороку налічувалось до 40-45 гуртків. Кількість гуртків у різні роки зміню¬валось у залежності від індивідуальних нахилів та інтересів учнів. Більшість гуртків мала технічну або сільськогосподарську спрямо-ваність. Як зазначав В.О. Сухомлинський, в школі немає жодного учня, який не працював би в якомусь технічному або сільськогоспо¬дарському гуртку'".Важливим є питання про склад учнів, що об'єднуються в одному гурткові. Склад предметних гуртків, зокрема, має відпові¬дати таким вимогам: ці гуртки повинні створюватися в усіх класах НІКОЛИ, починаючи з першого; кожний предметний гурток об'єднує, як правило, 10-15 учнів одного або з кількох паралельних класів; до занять предметних гуртків необхідно залучати всіх учнів, крім тих, які беруть участь у заняттях технічних, художніх, спортивних гуртків або факультативних груп.Після створення того чи іншого гуртка найважливішим його завданням є поступове розширення складу гуртка в зазначених вище межах. Заняття можна розпочинати з 4-5 учнями, які виявляють бажання займатися відповідними видами діяльності. Надзвичайно важливо детально проаналізувати інтереси цих учнів з тим, щоб до¬бирати зміст гурткових занять з максимальним урахуванням наяв¬них інтересів. Задоволення дітей від таких занять дозволить педагогові сформувати стійке організаційне ядро гуртка, а також пробудити в інших учнів зацікавленість змістом гурткової роботи. Недоцільно на початку формування гуртка складати повний список його майбутніх членів. Набагато доцільніше розширювати склад гуртківців поступово, приділяючи особливу увагу задоволенню інтересів по-тічків.У змісті гурткової роботи слід відрізняти зовнішню і внут¬рішню сторони. Зовнішня сторона цього компоненту системи гурт¬кової роботи звернена до навчального процесу, вона визначається метою навчання і дидактичними принципами. Внутрішня сторона змісту гурткових занять відбиває їхню специфіку, відмінність від на¬вчального процесу. Кожній із цих сторін відповідають певні вимоги до змісту гурткової роботи. Зовнішня сторона характеризується та¬кими вимогами, як забезпечення всебічного розвитку школярів, ви¬сокий науковий рівень і суспільно корисна спрямованість змісту гурткових занять, ознайомлення з досягненнями сучасної науки, тех¬ніки і культури. До вимог, які визначають внутрішню сторону змісту гурткових занять, відносять: відповідність гурткової діяльності віко¬вим, статевим та індивідуальним особливостям, інтересам школярів; використання елементів цікавої науки, ігор, творчих задач і завдань; поступове ускладнення змісту занять.Виняткового значення у зв'язку з цим набуває питання про організацію ігрової діяльності дітей як на заняттях гуртків, так і в усіх інших видах позакласної та позашкільної роботи. Гра, з одного боку, — це найгостріша потреба дітей, з іншого боку, вона є надзви¬чайно ефективним засобом виховання і розвитку особистості шко¬ляра. Як зазначав А.С. Макаренко, "у дитячому віці гра — це нор¬ма, і дитина повинна завжди гратися, навіть коли вона робить серйозну справу . Треба не тільки дати їй час пограти, але треба пройняти цією грою все її життя'".Таким чином, заняття гуртків і вся система позанавчальної роботи мають спрямовуватися на максимальне задоволення потреби дітей у хорошій грі.Специфіка гурткових занять знаходить відображення і в ме¬тодах гурткової роботи. Насамперед необхідно відмовитися від імперативної позиції учителя, яка нерідко має місце на уроках, і замінити її відносинами співробітництва з учнями. Крім того, методи гурткової роботи ґрунтуються на високому ступені адекватності змісту діяльності учнів їхнім віковим та індивідуальним особливостям і інтересам. Обов'язковою вимогою до методів є також забезпечення г іозитивної мотивації цієї діяльності.Ряд специфічних особливостей мають організація і планування гурткових занять. Зокрема, під час створення гуртка необ¬хідно пробудити інтерес учнів до його занять. Перші заняття мають бути особливо цікавими. Гальмівним фактором у розвитку пізнавальних інтересів учнів, і педагогічно доцільній організації їхнього вільного часу є навчальні перевантаження. У навчальних закладах нових типів усупереч ви¬могам вікової фізіології та шкільної гігієни розклади уроків передбачають до 7-8 академічних годин на день. Під цим кутом зору не можна не погодитися з думкою кандидата філософських наук М. Бауера: „Перевантажені навчальні програми і навчальні плани, нудні підручники притупляють бажання вчителя . Я переконаний, ию без значного розвантаження від механічної урочної роботи, без вивільнення часу на самостійну діяльність дитини всі виховні зусил¬ля будуть марними"'. Проведені дослідження свідчать, що педа¬гогічні колективи шкіл мають досить великі резерви для зменшення навчальних перевантажень учнів. Насамперед треба створити в школі систему захисту учнів від зловживань тих учителів, котрі по¬стійно порушують норми часу для домашньої самостійної роботи учнів^.Зазначимо, що гурткова робота відкриває перед кожним учи¬телем безмежний простір педагогічної творчості, котра може легко переноситись і в навчальний процес. Широкий вибір пізнавального матеріалу, який можна використовувати на заняттях гуртків, органі¬зація ігрової діяльності дітей, детальне вивчення інтересів і нахилів кожного учня, відсутність авторитарних методів і прийомів у спілку¬ванні учителя і дітей — все це дає можливість залучати до гуртко¬вої роботи навіть тих учнів, які мають глибоку педагогічну занед¬баність. Передовий педагогічний досвід дає безліч прикладів успіш¬ного подолання недисциплінованості та неуспішності учнів на основі залучення їх до гурткової роботи або до інших видів позакласної діяль¬ності.