79. Мета, завдання, зміст фізичного виховання школярів. Форми та основні засоби фізичного виховання. Уроки футболу.

Фізичне виховання — складова частина загального вихо¬вання; соціально-педагогічний процес, спрямований на зміцнен¬ня здоров 'я й загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та умінь. Здійснюється в єдності з розумовим, моральним, трудовим та естетичним вихованням.Таким чином, метою фізичного виховання є оволодіти основами особистої фізичної культури, що становить єднісгь знань, потреб і мотивів, оптимального рівня здоров'я, фізичного роз¬виті, різнобічного вдосконалення рухових (координаційних і кондицій¬них) здібностей, уміння здійснювати власну рухову, фізкультурно-оздоровчу та спортивну діяльність. На відміну від інших галузей куль¬тури, феномен культури фізичної полягає перш за все в тому, що вона найприроднішим шляхом поєднує біологічне та соціальне в людині. Водночас у традиційному розумінні фізичне виховання як цілісна система об'єднує три основні компоненти змістової структу¬ри; оздоровчий (оптимізація форм і функцій організму людини); розвивальний (підвищення рівня рухових здібностей); освітній (роз-ширення й удосконалення обсягу знань, рухових навичок і вмінь). У межах цих складників реалізуються такі функції фізичного виховання як соціально-педагогічного процесу:виховна — полягає у забезпеченні особистісно-ціннісного ставлення до фізичної культури як складника культури загальної на основі формування відповідних індивідуальних якостей;освітня — набуття комплексу знань, умінь і навичок у сфері фізичної культури;розвиваюча — удосконалення рухових властивостей і фізичних станів людського організму;оздоровчо-гігієнічна функція — охорона й укріплення здоров'я;просвітницька — залучення до цінностей здорового спо¬собу життя, ствердження пріоритетності здоров'я як найвищої люд¬ської вартості та підвищення масовості спорту.У сучасних умовах виникає новий вид виховання засобами спорту, змагання, тренувальних навантажень, який забезпечує ста¬новлення спортсмена, здатного досягати значних спортивних резуль¬татів і бути особистістю у найвищому розумінні цього слова. Сама природа спорту справляє могутній уплив на особистість, примушу¬ючи людину боротися зі своїми слабостями, володіти власними емо¬ціями; спорт гартує характер, учить переборювати труднощі, фор¬мує світогляд. Спорт виступає важливим чинником соціалізації, вия¬ву суспільної активності: людина набуває досвіду міжособистісних стосунків, оскільки спорт багато в чому моделює життєві ситуації.Вищезазначене дає можливість розмежувати поняття спортивного та фізичного виховання, увиразнити їхні спільні й відмінні риси.Спортивне виховання, крім переліченого, забезпечує і про¬цес пізнання, тому що спорт є специфічним видом творчої пошукової діяльності. Адже для досягнення спортсменом високого результату він мусить багато знати, починаючи від розуміння сутності людини як біосоціального індивіду й до принципів побудови навчально-тре-нувального процесу. Несучасним є уявлення про спортсмена як де¬яку сукупність сили, спритності та витривалості. Тільки високоосвічена особистість, яка володіє спортивною культурою, здатна сьогодні одержувати справжні перемоги й завойовувати медалі. Фізичне виховання також розв'язує загальнокультурні за¬дачі: освітні, виховні й оздоровчі. Однак тут використовуються засо¬би загальнорозвивальних та оздоровчих управ, елементів спорту. Результативність фізичного виховання, таким чином, забезпечуєть¬ся правильною організацією фізичної активності'. Отже, порівняльний аналіз сутності термінів спортивне та фізичне виховання свідчить на користь використання адаптованих спортивних технологій у фізичному вихованні. Ще однією підставою для цього є те, що представники великого спорту демонструють найвищі досягнення тоді, коли у вітчизняному фізичному вихованні зберігається нагромадження цілого ряду невирішених організацій¬но-соціальних і психолого-педагогічних проблем.