76. Ідеї морального і трудового виховання у зарубіжній педагогіці (Дж. Локк, ж.-ж. Руссо, й.Г. Песталоцці, р. Оуен, к. Маркс, г. Кершенштейнер, д. Дьюї).

"трудове виховання — це виховання з допомогою праці Воно має своїм завданням підготовку людини до трудової діяльності. Трудове виховання є складовою частиною загального процесу виховання"'.У сучасному українському педагогічному словникові трудове виховання визначається „як система виховних впливів, яка передбачає залучення дітей і юнацтва з метою їх загального розвитку до трудової діяльності"^.Проблема трудового виховання посідає в історії педагогіки і школи особливе місце. Вона постала ще тоді, коли людство тільки почало нагромаджувати знання про природу і суспільство.Італійський педагог Вітторіно да Фельтре (1378-1446) організував школу нового типу "Будинок радості", в якій праця стала дійовим фактором усебічного розвитку особистості. Однак, окремо працю, саме як основу і фактор виховання людини, проголосили відомі соціалісти-утопісти Томас Мор і Томмазо Кампанелла, а пізніше — Сен-Сімон, Ш. Фур'є, Р. Оуен та ін. їхні погляди щодо трудового виховання були спрямовані па омрогестування гноблення людини людиною, на обгрунтуванняпоєднання розумової та фізичної праці як основи іювноцінмого розвитку особистості.Так, на думку видатного чеського педагога Я.^. Коменського (1592-1670), трудове виховання має носити безперервний характер і формувати у дітей потребу, бажання і вміння працювати. З цією метою необхідно привчати їх до постійної посильної праці у системі різноманітних трудових завдань, щоб весь час дітей був зайнятий навчанням, працею або розумними розвагами. Головним методом формування трудових навичок, звички до праці Я. Коменський вважав вправи. На думку педагога, навчати праці треба самою працею, діяльністю, а не повчанням. Тому радив ще з дитинства формувати у дітей економічні пізнання, розуміння сутності управління (спочатку — домашнім господарством); у школі рідної мови ознайомлювати дітей з усіма загальними ремісничими прийомами; після опанування латинської школи — організовувати публічні іспити щодо схильності учнів до тієї чи іншої професії. Бурхливий економічний розвиток спонукав англійського філософа і педагога Длс. Локка (1632-1704) до розробки програми з трудового виховання джентельмена-ділка, який уміє розумно, обачливо і вигідно вести свої справи, які приносять обопільну користь суспільству і особистості, з цією метою у книзі "Думки про виховання" рекомендував вивчати різні види трудової діяльності людей: столярні і теслярські ремесла, бухгалтерію, сільське господарство тощо. Вважав, що ремесло завжди може стати в пригоді діловій людині; воно корисне ще й тим, що запобігає шкідливим наслідкам від неробства.Так, основа трудового виховання, за Ж.-Ж. Руссо (1712-1778), — це обов'язковість розвитку всіх природних сил і задатків людини, однак тільки із ура^о^ванням її біологічної природи й особистого життєвого досвіду. Приклад такого природного, або "вільного виховання" Ж.-Ж. Руссо виклав у своєму педагогічному трактаті "Еміль, або Про виховання". Важливим засобом трудового виховання педагог і філософ вважав ручну працю: землеробську, столярну, ковальську тощо.Послідовник Ж.-Ж. Руссо, швейцарський педагог Й.Г. Песталоцці (1746-1827) навпаки виходить не з самої біологічної природи дитини, а з потреб суспільно-громадського життя. Тому мета трудового виховання, на його думку, полягає в тому, щоб розвинути в гармонійному поєднанні фізичну, розумову і моральну сторони особистості і формувати на цьому ґрунті працьовитого трудівника, корисного суспільству. Свої погляди щодо цього він виклав у своїх працях "Лінгард і Гертруда", "Як Гертруда вчить своїх дітей" та ін. У своїй практичній діяльності Й.Г. Песталоцці вперше поєднує навчання з продуктивною працею, хоча й з акцентом на ремісництво.Трудове виховання у Р. Оуена (1774-1858), англійського соціаліста-утопіста, було спрямовано на опанування учнями основ якогось ремесла (професії), поєднання навчання дітей із їхньою продуктивною працею на промисловому виробництві. Важливість цієї позиції полягає в акцентуації у трудовому вихованні на продуктивній виробничій праці, результатом якої є товар, виготовлений руками учнів, бо саме він збагачує життя суспільства. Головний момент у цьому процесі — вироблення об'єкту матеріальної культури у поєднанні з навчанням. Це—один із провідних факторів всебічного і гармонійного розвитку особистості.