- •1. Предмет, об’єкт і завдання педагогіки. Основні категорії педагогіки.
- •2. Система педагогічних наук, зв’язок з іншими науками. Загальна характеристика методів педагогічних та історико-педагогічних досліджень.
- •3. Структура педагогіки школи. Роль діяльності, спілкування, та відносин у педагогічному процесі.
- •4. Виокремлення педагогіки у самостійну галузь наукових знань.Педагогічна концепція я. А. Коменського.
- •5. Поняття андрагогіки, її об’єкт, предмет, завдання. Андрагогіка в системі педагогічних наук.
- •6. Мета виховання в українській сучасній школі. Основні положення «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021рр.».
- •7. Поняття етнопедагогіки і народної педагогіки. Зміст, структура, і особливості української етнопедагогіки.
- •8. Освіта і виховання за часів Київської Русі. Братські, січові та полкові школи в Україні. Значення Києво-Могилянської академії для розвитку освіти і науки в Україні і Росії.
- •9. Внесок г. С. Сковороди, я. П. Козельського, т. Г. Шевченка, о. В. Духновича у становлення укрїнської школи і педагогіки.
- •10. Педагогічні погляди видатнох діячів української культури у хіх-початку хх століття (м. Драгоманов, і. Франко, х. Алчевська, с. Русова, т. Лубенець).
- •11. Освіта в Україні за радянських часів. Видатні українські педагоги радянського часу (а. Макаренко, в. Сухомлинський, і. Соколянський, с. Чавдаров, г. Костюк, в. Шаталов).
- •12. Поняття про дидактику, її сутність і завдання. Предмет, об’єкт і функції дидактики.
- •13. Основні категорії дидактики. Характерисика історичного розвитку і сучасного стану дидактики.
- •14. Поняття про процес навчання, його історичний розвиток. Характеристика основних видів навчання.
- •15. Закономірності, принципи та рушійні сили навчання. Характеристика навчальної, виховної та розвивальної функції процесу навчання.
- •16. Структурні компоненти навчального процесу. Ланки процесу засвоєння знань.
- •III. Ланка узагальнення
- •IV. Ланка закріплення
- •17. Особливості навчального процесу в загальноосвітніх школах нових структур.
- •18. Сутність змісту освіти, складові елементи.Історичний розвиток змісту освіти.
- •19. Фактори, що зумовлюють зміст освіти. Розвиток і становлення змісту освіти у 11-річній загальноосвітній школі. Концепція профільного навчання.
- •20. Розвиток пізнавальної активності та критичного мислення учнів.
- •21. Державний стандарт базової середньої освіти. Основні змістові лінії освітньої галузі.
- •22. Принципи побудови та характеристика навчальних планів, програм і підручників.
- •23. Болонський процес і реформування системи вищої освіти в Україні.
- •24. Рішення ііі-го Всеукраїнського з’їзду працівників освіти України. Характеристика «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки».
- •25. Інноваційні напрями розвитку дидактики.Концепція 11-річної середньої загальноосвітньої школи та 12-бальна система оцінювання навчальних досягнень учнів.
- •26. Поняття форм організації навчання, їх становлення. Класно-урочна система навчання в її історичному розвитку.
- •27. Урок – основна форма організації навчання. Типи уроків, їх структура.
- •28. Вимоги до сучасного уроку в школі. Підготовка вчителя до уроку та його педагогічний аналіз. Індивідуальна, групова, фронтальна форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці.
- •29. Роль педагогічної компетенції вчителя в досягненні навчальної, виховної та розвивальної мети уроку. Основні шляхи модернізації уроків у сучасних навчально-виховних закладах.
- •30. Нестандартні уроки, їх характеристика. Характеристика інших форм організації навчання.
- •32.Характеристика методів навчання, їх ознаки.
- •33.Загальна характеристика основних класифікацій методів навчання.
- •34. Характеристика методів навчання за джерелом одержання знань(е.Голант, д.Лордкіпанідзе, н.Верзілін).
- •35. Характеристика методів навчання за типом пізнавальної діяльності.
- •37. Характеристика методів навчання за дидактичною метою, етапами засвоєння знань (в. Онищук).
- •39. Диференціація та інтеграція. Основні рівні диференціації.
- •40. Завдання, зміст, методи та форми індивідуальної роботи вчителя з учнями.
- •41. Поняття про контроль і оцінювання навчально-пізнавальної діяльності школярів, функції контролю. Історичний розвиток проблеми контролю успішності учнів.
- •42. Основні види і методи контролю. Дидактичні вимоги до оцінювання знань, умінь і навичок учнів.
- •43. Характеристика видів, методів і форм оцінювання навчальних досягнень школярів за 12-бальною шкалою.
- •44. Оцінювання в педагогічній діяльності педагогів-новаторів. Форми контролю та оцінки знань у зарубіжних шкільних системах.
- •45 Забезпечення цілісного педагогічного процесу в діяльності вчителя. Єдність і відмінність процесів навчання і виховання.
- •46. Сутність процесу виховання, його внутрішні та зовнішні суперечності.
- •47. Принципи виховання та шляхи їх реалізації в умовах сучасної української загальноосвітньої школи. Основні підходи до виховання особистості на сучасному етапі розвитку педагогічної науки.
- •48. Виховання, формування, соціалізація та розвиток особистості у її зв’язках і залежностях. Діяльність, спілкування і відносини у формуванні особистості.
- •49. Проблема співвідношення соціального і біологічного у формуванні людської особистості.
- •50. Характеристика виховання як особистісного і соціального явища.
- •51. Соціально-особистісний підхід до виховання у теорії і практиці а.С. Макаренка.
- •52. Теорія і практика особистісно-соціального виховання людини у педагогічній творчості в.О. Сухомлинського.
- •53. Поєднання вимогливості й поваги до особистості вихованця. Взаємозв'язок виховання і самовиховання.
- •54. Характеристика нової парадигми виховання і шляхи реалізації на практиці.
- •55. Особистісно орієнтована виховна діяльність.
- •56. Основні концепції виховання у зарубіжній педагогіці.
- •57. Виховуючі відносини як спеціально організована взаємодія вчителя і учнів. Проблема формування виховуючих, педагогічно доцільних відносин в історії педагогіки.
- •58. Види та типи виховуючих відносин. Основні рівні взаємодії вчителя і учня. Моделі педагогічної взаємодії.
- •59. Поняття про загальні методи, прийоми, засоби виховання. Їх історичний розвиток.
- •60 Класифікація методів виховання в сучасній педагогічній науці.
- •61. Характеристика методів формування свідомості особистості.
- •62 Характеристика методів організації діяльності та формування позитивного досвіду поведінки.
- •63. Характеристика методів корекції і стимулювання поведінки особистості.
- •64. Особливості та вибір методів виховання, інструментовка прийомів виховної діяльності вчителя.
- •65 Загальні поняття про дитячий колектив, його ознаки та структуру.
- •66 Характеристика основних факторів формування дитячого колективу.
- •67. Закон руху колективу, стадії його розвитку.
- •68. Розвиток ідеї та альтернативні погляди на виховання особистості в колективі у вітчизняній педагогіці.
- •69. Поняття про науковий світогляд, його характеристика. Роль знань у формуванні світогляду.
- •70 Засоби формування і самовиховання наукового світогляду школярів. Структура наукового світогляду. Нові взаємовідносини школи і релігії.
- •71. Основні напрями виховання в сучасній школі. Їх характеристика. Розвиток основних напрямів виховання у вітчизняній педагогіці (г.С. Сковорода, к.Д. Ушинський, а.С. Макаренко, в.О. Сухомлинський).
- •72. Основні підходи, завдання і зміст морального виховання в загальноосвітній школі. Історичний аспект морального виховання.
- •73. Методи морального виховання школярів. Критерії моральної вихованості учнів.
- •74. Завдання та зміст громадянського виховання. Шляхи здійснення громадянського виховання. Концепція громадянського виховання.
- •75. Мета, завдання і зміст трудового виховання у сучасній школі. Види праці в школі та форми організації трудових справ школярів.
- •76. Ідеї морального і трудового виховання у зарубіжній педагогіці (Дж. Локк, ж.-ж. Руссо, й.Г. Песталоцці, р. Оуен, к. Маркс, г. Кершенштейнер, д. Дьюї).
- •77.Мета і завдання естетичного виховання, його зміст. Естетичне виховання школярів на уроках і в позаурочній діяльності.
- •78.Джерела естетичного виховання. Форми і методи естетичного виховання школярів.
- •79. Мета, завдання, зміст фізичного виховання школярів. Форми та основні засоби фізичного виховання. Уроки футболу.
- •80. Проблема взаємодії школи і сім'ї в історії педагогіки та сучасності (я.А. Коменський, о.В. Духнович, с.Ф. Русова, а.С. Макаренко, в.О. Сухомлинський).
- •81. Педагогічні основи, зміст, методи та форми позакласної та позашкільної роботи з учнями.
- •82. Процес упровадження інновацій як чинник єдності педагогічної теорії та освітньої практики.
- •83. Проблема дисципліни в концепціях авторитарного та „вільного” виховання (к.Д. Ушинський, а.С. Макаренко, в.О. Сухомлинський, ж.-ж. Русо, л.М. Толстой).
- •84. Причини недисциплінованості. Особливості виховної роботи з дітьми зони ризику. Попередження і подолання педагогічної занедбаності, бродяжництва та правопорушень школярів.
- •85. Виховання школярів на національних традиціях українського народу. Регіональні традиції та їх виховний потенціал.
- •86 Керівництво навчально-виховною роботою школи. Функції директора школи, його заступників. Педагогічна рада школи, зміст і організація її роботи.
- •87. Методична робота в школі. Сучасні форми методичної роботи. Організація педвузу як педагогічного центру.
- •88. Формування національної культури молоді у педагогічній спадщині г.Г. Ващенка.
- •89. Характеристика виховних ідей г.С. Сковороди.
66 Характеристика основних факторів формування дитячого колективу.
.Важливими характеристиками виховання особистості в ко¬лективі А.С. Макаренко вважав: \)мажор — постійну піднесеність, готовність вихованців до дії; 2) відчуття гідності, що випливає з уявлень про цінність свого колективу і гордість за нього; 3) дружнє ставлення його членів; 4) почуття захищеності — жодна дитина не повинна відчувати себе в колективі відчужено і беззахисно, ніхто не може принижувати слабшого і молодшого; 5) активність, що виявляється в готовності до ділової або ігрової дії; 6) звичка до стри¬маності — в слові, русі, у прояві емоцій; 7) тон і стиль колективних відносин, що підтримуються відповідними законами і правилами як для дитячого колективу, так і для колективу педагогів.Для згуртованого колективу характерний гуманістичний стиль відносин. Разом із цим, А.С. Макаренко розглядав як основ¬ний принцип виховання в колективі і його розвитку відповідальну залежність, на основі якого функціонують органи колективу і скла¬даються неформальні відносини. Відповідальність інтерпретується ним як обов'язок людини перед собою і суспільством. Великого зна¬чення А.С. Макаренко надавав розвитку самоврядування та ініціа¬тиви в колективі. Він теоретично обґрунтував і практично перевірив систему взаємовідносин в колективі, що стала основою самовряду¬вання Отже, забезпечення індивідуального і колективістського підходів у вихованні передбачає: 1) єдність загальнолюдських і на-ціональних цінностей у вихованні; 2) розуміння виховання як діалогу культур; 3) досягнення гармонії інтересів особистості і колективу; 4) єдність самостійності школярів і педагогічного керівництва їхньою життєдіяльністю; 5) суб'єкт-суб'єктний характер відносин у колек¬тиві; 6) поєднання дій учнівського колективу, родини і громадськості; 7) усвідомлення виховання як особистісно-соціального явища. Фор¬муючи індивідуальність в колективі, мусимо пам'ятати, що осо¬бистість — продукт життєдіяльності всього суспільства: від сім їдо засобів масової інформації, від дошкільних закладів до вузу і вироб¬ництва. Виховання потребує спільних великих виховних зусиль усіх виховних інституцій.
67. Закон руху колективу, стадії його розвитку.
Теорія колективу детально розроблена видатним представником вітчизняної педагогіки А.С. Макаренком. Він сформулював закон життя колективу: рух — форма життя колективу, зупинка — форма його смерті; визначив принципи розвитку колективу (гласності, відповідальної залежності, перспективних ліній, паралельної дії); розробив детальну технологію формування колективу. Поступово його концепція сформувалася у дослідженнях 60-70 років як теорія стадій розвитку дитячого колективу.
68. Розвиток ідеї та альтернативні погляди на виховання особистості в колективі у вітчизняній педагогіці.
Виховний вплив колективу здійснюється в багатьох напрямах. Передусім він реалізується у колективній діяльності учнів. Згуртований колектив одразу ж вживає необхідних заходів: схвалює або засуджує діяльність учня. Успіхи кращих стають прикладом для наслідування. У процесі різних видів діяльності в дитячому колективі встановлюються міжособистісні зв'язки і взаємини. Науковими дослідженнями виявлено три найпоширеніші моделі розвитку взаємин між особистістю і колективом: 1) особистість підкоряється колективу (конформізм); 2) особистість і колектив перебувають в оптимальних стосунках (гармонія); 3) особистість підкоряє собі колектив (нонконформізм). На думку В. Сухомлинського, висока виховна ефективність взаємовідносин між особистістю і колективом досягається, якщо «це гуманні, людські взаємини між учнями, між вихователями і вихованцями, і на цій основі єдині поняття про добро і зло».Виховний вплив колективу залежить також від становища учнів у системі внутріколективних взаємин, від ставлення до первинного колективу. Вагому роль у вихованні особистості в колективі відіграє громадська думка. Вона впливає на учня не лише під час зборів колективу або через критику в стінній газеті, а й у щоденному його житті та діяльності. У згуртованому колективі учні засуджують негідні вчинки товаришів, не чекаючи зборів. Важливим засобом виховання особистості в колективі є критика і самокритикаВиховний вплив колективу на його членів посилюється за розумного поєднання педагогічного керівництва зі створенням умов для вияву вихованцями самостійності, ініціативи, самодіяльності, якщо колектив дбає про утвердження відносин співпраці вчителя й учнів. У таких колективах ролі його учасників адекватні їх можливостям, контроль за їх діяльністю переростає у самоконтроль, а сам колектив терпляче ставиться до недоліків його членів. Важливо забезпечити своєчасне педагогічне втручання у формування стосунків між членами колективу, створення тимчасових об'єднань з переведенням до них вихованців, у яких не склалися нормальні стосунки в первинному колективі, змінюваність характеру і видів колективної діяльності, що дає змогу прилучати учнів до нових стосунків.