24. Рішення ііі-го Всеукраїнського з’їзду працівників освіти України. Характеристика «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки».

28 жовтня 2011 року, під час пленарного засідання ІІІ Всеукраїнського з'їзду працівників освіти, Міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник повідомив, що з 1 вересня 2012 року початкова школа в Україні розпочинає нову дорогу в майбутнє.

Суть нового законопроекту «Про вищу освіту» зводиться до 3-х основних акцептів:

•  розширення автономії – інституційних академічних, фінансових питань;

•  звуження системи підпорядкування;

• адаптація до європейських вимог систему підготовки.

Одним із ключових завдань Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки є оновлення нормативно-правової бази системи освіти, яка визначить правові, організаційні та фінансові основи інноваційного розвитку системи освіти в умовах глобалізації, інформатизації та інших викликів сучасності.

Під оновлення слід розуміти завдання розробити нову та вдосконалити існуючу нормативно-правову базу, а саме:

•  внести зміни до Конституції України в частині вдосконалення структури національної освіти відповідно до її міжнародної стандартної класифікації;

•  внести зміни до Бюджетного кодексу України в частині включення видатків на позашкільну освіту;

•  розроблення і прийняття базових законів, які регламентують функціонування освіти – законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про післядипломну освіту», інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність галузі.

Уряд розглянув та схвалив Національну стратегію розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки, яку пропонується затвердити відповідним Указом Президента України. Це питання розглядалося на засіданні Кабінету Міністрів 10 вересня 2012 року.

Метою Національної стратегії розвитку освіти на наступне десятиріччя визначено:

-підвищення доступності якісної, конкурентоспроможної освіти для громадян України відповідно до вимог інноваційного розвитку суспільства, економіки, кожного громадянина;

-забезпечення особистісного розвитку людини згідно з її індивідуальними задатками, здібностями, потребами на основі навчання упродовж життя.

Стратегічними напрями розвитку освіти обрано:

·            оновлення законодавчo-нормативної бази системи освіти;

·            модернізацію структури, змісту й організації освіти…;

·            створення і забезпечення можливостей для реалізації різноманітних освітніх моделей…,

·            створення ефективної системи національного виховання, розвитку і соціалізації дітей та молоді;

·            забезпечення доступності та неперервності освіти упродовж життя;

·            формування здоров’язберігаючого середовища, валеологічної культури учасників навчально-виховного процесу;

·            розвиток наукової та інноваційної діяльності в освіті, підвищення якості освіти на інноваційній основі;

·            інформатизація освіти,

·            розвиток наукової та інноваційної діяльності;

·            забезпечення національного моніторингу системи освіти;

·            підвищення соціального статусу педагогів;

·            створення сучасної матеріально-технічної бази системи освіти;

·            інтегрування національної системи освіти у європейський і світовий освітній простір».

Сучасний стан освіти в Україні віддзеркалює соціально-економічний і культурно-історичний стан держави. Основним орієнтиром на шляху розвитку національної освітньої системи були й залишаються якість освіти і рівний доступ до неї для всіх громадян України, підвищення освітнього рівня молоді у нашій державі. Для досягнення цієї мети органам державної влади необхідно вдатися до змін у сучасній системі освіти, залучивши для надання серйозної допомоги в її реформуванні людей, які зацікавлені у здобутті освіти, здебільшого - це молодь.Змін у системі освіти, до яких вдалася б я, було б не багато, але вони допомогли б зорієнтувати учнів на правильний, більш свідомий вибір професії.На мою думку, необхідно змінити процес вивчення предметів, зробити його більш невимушеним, легким для сприйняття, використовуючи для цього різні психологічні прийоми та педагогічні методики ведення занять. Школи мають тісно співпрацювати з дошкільними закладами, адже саме з них починається процес свідомого становлення та формування дитини як особистості, яка займає певне місце у колективі. Для учнів молодшої школи заняття мають проводитися в ігровій формі, підготовлюючи дитину для засвоєння матеріалу. Для школярів другого ступеню було б доцільним створити експериментальні класи з індивідуально-колективним розкладом занять та окремим предметним листком для кожного учня. Сенс такого експерименту в нашій країні полягав би у вивченні декількох загальнообов’язкових предметів для всіх учнів певного віку, але основна маса знань здобувалася б школярами згідно з власними вподобаннями і планами щодо майбутньої професійної діяльності.Актуальним зараз є питання випускних іспитів, а саме нової форми їх проведення у вигляді зовнішнього тестування. На мою думку, необхідно провести дослідження тих предметів, які є основою для вступу у ВНЗ, згідно з результатами якого розробити тестові завдання для всіх напрямків навчального процесу, що вивчався у школі. Наприклад, для вступу на юридичний факультет доцільно розробити необхідні варіанти завдань з правознавства, за якими школярі складатимуть випускні іспити, адже саме цей предмет є основою професії юриста, а не історія, фізика чи математика. Окрім тестування з української мови я пропоную ввести ще один загальнообов’язковий вид завдань, що складатиметься з питань загального характеру, який визначить коло знань учня. Таке нововведення допоможе оцінити рівень знань за багатьма критеріями, зробити правильні висновки щодо здібностей і навичок школярів. Користуючись отриманою інформацією, педагог зможе належними чином організувати навчальний процес, зробивши зручним його засвоєння для всіх учасників.Ефективною є методика обміну навчальним досвідом, людьми, що вчаться, як між країнами, так і між навчальними колективами – класами, групами тощо. Мета таких заходів – розвиток навичок спілкування та вміння користуватися новою інформацією, навчити людину існувати у колективі, швидко пристосовуватись до змін, мобілізувати свої сили для нелегкого завдання - засвоєння знань.У процесі реформування навчальної системи необхідно враховувати попередній досвід як нашої, так і зарубіжних країн у вирішенні цієї проблеми. В Україні можна запровадити практику окремої системи освіти для кожної адміністративно-територіальної одиниці. Наслідком такого неординарного рішення стане розв’язок питання швидкості реагування органів влади на проблеми та нововведення, що є постійними атрибутами навчального процесу.Я вважаю, що органи державної влади мають враховувати думку молоді, адже саме майбутні покоління фахівців забезпечать Україні стабільний розвиток і визнання рівня якості нашої освіти у світовому науковому просторі. Беручи до уваги зауваження та пропозиції, висунуті небайдужими радниками, влада зможе реконструювати національну систему освіти, зробивши в ній акценти та виділивши головні аспекти, що задовольнять потреби найвибагливіших представників гільдії тих, хто навчається; окрім здобуття нових предметних знань, навчальний процес підвищить культурний рівень нації. Саме тому забезпечення високоякісної освіти в регіоні на всіх її етапах і рівнях, рівний доступ до неї всіх мешканців України розглядались і розглядаються нами як приорітетне завдання сьогодення.Освіта й наука мають стати двигуном динамічного розвитку, основою престижу й безпеки України. Для цього органам державної влади необхідно зупинити руйнівні процеси в цих сферах духовного життя суспільства, надати серйозну допомогу в їхньому реформуванні.