- •1. Предмет, об’єкт і завдання педагогіки. Основні категорії педагогіки.
- •2. Система педагогічних наук, зв’язок з іншими науками. Загальна характеристика методів педагогічних та історико-педагогічних досліджень.
- •3. Структура педагогіки школи. Роль діяльності, спілкування, та відносин у педагогічному процесі.
- •4. Виокремлення педагогіки у самостійну галузь наукових знань.Педагогічна концепція я. А. Коменського.
- •5. Поняття андрагогіки, її об’єкт, предмет, завдання. Андрагогіка в системі педагогічних наук.
- •6. Мета виховання в українській сучасній школі. Основні положення «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021рр.».
- •7. Поняття етнопедагогіки і народної педагогіки. Зміст, структура, і особливості української етнопедагогіки.
- •8. Освіта і виховання за часів Київської Русі. Братські, січові та полкові школи в Україні. Значення Києво-Могилянської академії для розвитку освіти і науки в Україні і Росії.
- •9. Внесок г. С. Сковороди, я. П. Козельського, т. Г. Шевченка, о. В. Духновича у становлення укрїнської школи і педагогіки.
- •10. Педагогічні погляди видатнох діячів української культури у хіх-початку хх століття (м. Драгоманов, і. Франко, х. Алчевська, с. Русова, т. Лубенець).
- •11. Освіта в Україні за радянських часів. Видатні українські педагоги радянського часу (а. Макаренко, в. Сухомлинський, і. Соколянський, с. Чавдаров, г. Костюк, в. Шаталов).
- •12. Поняття про дидактику, її сутність і завдання. Предмет, об’єкт і функції дидактики.
- •13. Основні категорії дидактики. Характерисика історичного розвитку і сучасного стану дидактики.
- •14. Поняття про процес навчання, його історичний розвиток. Характеристика основних видів навчання.
- •15. Закономірності, принципи та рушійні сили навчання. Характеристика навчальної, виховної та розвивальної функції процесу навчання.
- •16. Структурні компоненти навчального процесу. Ланки процесу засвоєння знань.
- •III. Ланка узагальнення
- •IV. Ланка закріплення
- •17. Особливості навчального процесу в загальноосвітніх школах нових структур.
- •18. Сутність змісту освіти, складові елементи.Історичний розвиток змісту освіти.
- •19. Фактори, що зумовлюють зміст освіти. Розвиток і становлення змісту освіти у 11-річній загальноосвітній школі. Концепція профільного навчання.
- •20. Розвиток пізнавальної активності та критичного мислення учнів.
- •21. Державний стандарт базової середньої освіти. Основні змістові лінії освітньої галузі.
- •22. Принципи побудови та характеристика навчальних планів, програм і підручників.
- •23. Болонський процес і реформування системи вищої освіти в Україні.
- •24. Рішення ііі-го Всеукраїнського з’їзду працівників освіти України. Характеристика «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки».
- •25. Інноваційні напрями розвитку дидактики.Концепція 11-річної середньої загальноосвітньої школи та 12-бальна система оцінювання навчальних досягнень учнів.
- •26. Поняття форм організації навчання, їх становлення. Класно-урочна система навчання в її історичному розвитку.
- •27. Урок – основна форма організації навчання. Типи уроків, їх структура.
- •28. Вимоги до сучасного уроку в школі. Підготовка вчителя до уроку та його педагогічний аналіз. Індивідуальна, групова, фронтальна форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці.
- •29. Роль педагогічної компетенції вчителя в досягненні навчальної, виховної та розвивальної мети уроку. Основні шляхи модернізації уроків у сучасних навчально-виховних закладах.
- •30. Нестандартні уроки, їх характеристика. Характеристика інших форм організації навчання.
- •32.Характеристика методів навчання, їх ознаки.
- •33.Загальна характеристика основних класифікацій методів навчання.
- •34. Характеристика методів навчання за джерелом одержання знань(е.Голант, д.Лордкіпанідзе, н.Верзілін).
- •35. Характеристика методів навчання за типом пізнавальної діяльності.
- •37. Характеристика методів навчання за дидактичною метою, етапами засвоєння знань (в. Онищук).
- •39. Диференціація та інтеграція. Основні рівні диференціації.
- •40. Завдання, зміст, методи та форми індивідуальної роботи вчителя з учнями.
- •41. Поняття про контроль і оцінювання навчально-пізнавальної діяльності школярів, функції контролю. Історичний розвиток проблеми контролю успішності учнів.
- •42. Основні види і методи контролю. Дидактичні вимоги до оцінювання знань, умінь і навичок учнів.
- •43. Характеристика видів, методів і форм оцінювання навчальних досягнень школярів за 12-бальною шкалою.
- •44. Оцінювання в педагогічній діяльності педагогів-новаторів. Форми контролю та оцінки знань у зарубіжних шкільних системах.
- •45 Забезпечення цілісного педагогічного процесу в діяльності вчителя. Єдність і відмінність процесів навчання і виховання.
- •46. Сутність процесу виховання, його внутрішні та зовнішні суперечності.
- •47. Принципи виховання та шляхи їх реалізації в умовах сучасної української загальноосвітньої школи. Основні підходи до виховання особистості на сучасному етапі розвитку педагогічної науки.
- •48. Виховання, формування, соціалізація та розвиток особистості у її зв’язках і залежностях. Діяльність, спілкування і відносини у формуванні особистості.
- •49. Проблема співвідношення соціального і біологічного у формуванні людської особистості.
- •50. Характеристика виховання як особистісного і соціального явища.
- •51. Соціально-особистісний підхід до виховання у теорії і практиці а.С. Макаренка.
- •52. Теорія і практика особистісно-соціального виховання людини у педагогічній творчості в.О. Сухомлинського.
- •53. Поєднання вимогливості й поваги до особистості вихованця. Взаємозв'язок виховання і самовиховання.
- •54. Характеристика нової парадигми виховання і шляхи реалізації на практиці.
- •55. Особистісно орієнтована виховна діяльність.
- •56. Основні концепції виховання у зарубіжній педагогіці.
- •57. Виховуючі відносини як спеціально організована взаємодія вчителя і учнів. Проблема формування виховуючих, педагогічно доцільних відносин в історії педагогіки.
- •58. Види та типи виховуючих відносин. Основні рівні взаємодії вчителя і учня. Моделі педагогічної взаємодії.
- •59. Поняття про загальні методи, прийоми, засоби виховання. Їх історичний розвиток.
- •60 Класифікація методів виховання в сучасній педагогічній науці.
- •61. Характеристика методів формування свідомості особистості.
- •62 Характеристика методів організації діяльності та формування позитивного досвіду поведінки.
- •63. Характеристика методів корекції і стимулювання поведінки особистості.
- •64. Особливості та вибір методів виховання, інструментовка прийомів виховної діяльності вчителя.
- •65 Загальні поняття про дитячий колектив, його ознаки та структуру.
- •66 Характеристика основних факторів формування дитячого колективу.
- •67. Закон руху колективу, стадії його розвитку.
- •68. Розвиток ідеї та альтернативні погляди на виховання особистості в колективі у вітчизняній педагогіці.
- •69. Поняття про науковий світогляд, його характеристика. Роль знань у формуванні світогляду.
- •70 Засоби формування і самовиховання наукового світогляду школярів. Структура наукового світогляду. Нові взаємовідносини школи і релігії.
- •71. Основні напрями виховання в сучасній школі. Їх характеристика. Розвиток основних напрямів виховання у вітчизняній педагогіці (г.С. Сковорода, к.Д. Ушинський, а.С. Макаренко, в.О. Сухомлинський).
- •72. Основні підходи, завдання і зміст морального виховання в загальноосвітній школі. Історичний аспект морального виховання.
- •73. Методи морального виховання школярів. Критерії моральної вихованості учнів.
- •74. Завдання та зміст громадянського виховання. Шляхи здійснення громадянського виховання. Концепція громадянського виховання.
- •75. Мета, завдання і зміст трудового виховання у сучасній школі. Види праці в школі та форми організації трудових справ школярів.
- •76. Ідеї морального і трудового виховання у зарубіжній педагогіці (Дж. Локк, ж.-ж. Руссо, й.Г. Песталоцці, р. Оуен, к. Маркс, г. Кершенштейнер, д. Дьюї).
- •77.Мета і завдання естетичного виховання, його зміст. Естетичне виховання школярів на уроках і в позаурочній діяльності.
- •78.Джерела естетичного виховання. Форми і методи естетичного виховання школярів.
- •79. Мета, завдання, зміст фізичного виховання школярів. Форми та основні засоби фізичного виховання. Уроки футболу.
- •80. Проблема взаємодії школи і сім'ї в історії педагогіки та сучасності (я.А. Коменський, о.В. Духнович, с.Ф. Русова, а.С. Макаренко, в.О. Сухомлинський).
- •81. Педагогічні основи, зміст, методи та форми позакласної та позашкільної роботи з учнями.
- •82. Процес упровадження інновацій як чинник єдності педагогічної теорії та освітньої практики.
- •83. Проблема дисципліни в концепціях авторитарного та „вільного” виховання (к.Д. Ушинський, а.С. Макаренко, в.О. Сухомлинський, ж.-ж. Русо, л.М. Толстой).
- •84. Причини недисциплінованості. Особливості виховної роботи з дітьми зони ризику. Попередження і подолання педагогічної занедбаності, бродяжництва та правопорушень школярів.
- •85. Виховання школярів на національних традиціях українського народу. Регіональні традиції та їх виховний потенціал.
- •86 Керівництво навчально-виховною роботою школи. Функції директора школи, його заступників. Педагогічна рада школи, зміст і організація її роботи.
- •87. Методична робота в школі. Сучасні форми методичної роботи. Організація педвузу як педагогічного центру.
- •88. Формування національної культури молоді у педагогічній спадщині г.Г. Ващенка.
- •89. Характеристика виховних ідей г.С. Сковороди.
16. Структурні компоненти навчального процесу. Ланки процесу засвоєння знань.
Складові компоненти процесу навчання: цільовий, стимулююче-мотиваційний, змістовий, операційно-дійовий (форми, методи), контрольно-регулювальний, оцінювально-результативний. Ці компоненти характеризують завершений цикл взаємодії вчителя й учнів (від постановки цілей до досягнення результатів навчання).
1) Цільовий компонент – усвідомлення педагогом і прийняття учнями цілі і завдань теми, розділу, навчального предмету. Цілі і завдання визначаються на основі вимог навчальної програми, урахування особливостей учнів класу.2) Стимулююче-мотиваційний компонент – використання системи прийомів із стимулювання в дітей зацікавленості, потреби у вирішенні поставлених перед ними навчальних завдань. Стимулювання повинно породжувати внутрішній процес виникнення в учнів позитивних мотивів учіння. Мотивація в навчанні виявляється на всіх етапах.3) Змістовий компонент – визначається навчальною програмою і підручниками. Зміст конкретизується вчителем з урахуванням поставлених завдань, специфіки виробничого й соціального оточення, навчальних можливостей учнів.
4) Операційно-дійовий компонент відображає процесуальну суть навчання і реалізується за допомогою оптимальних методів, засобів і форм організації викладання й учіння.
5) Контрольно-регулювальний компонент передбачає одночасний контроль викладача за ходом вирішення поставлених завдань і самоконтроль учнів за правильністю виконання навчальних операцій, точністю відповідей. Контроль здійснюється за допомогою усних, письмових, лабораторних та інших практичних робіт, заліків й екзаменів, опитування.
6) Оцінювально-результативний компонент передбачає оцінку педагогами і самооцінку учнями досягнутих в процесі навчання результатів, встановлення відповідності їх навчально-виховним завданням, знаходження причин тих чи інших прогалин в знаннях учнів.
Всі компоненти навчального процесу взаємопов’язані. Мета потребує конкретизації у завданнях, вона визначає зміст; ціль і зміст потребують певних методів, засобів і форм стимулювання й організації.
Стратегія діяльності вчителя, спрямована на дотримування під час навчання закономірностей внутрішнього процесу засвоєння знань учнями:
І. Ланка сприймання.
ІІ. Ланка осмислення і розуміння.
III. Ланка узагальнення
IV. Ланка закріплення
17. Особливості навчального процесу в загальноосвітніх школах нових структур.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2000 року № 1717 у 2001 році розпочався поступовий перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання, який передбачає розвантаження учнів протягом кожного навчального року, створення умов для зміцнення здоров'я школярів; оновлення змісту освіти; перехід на компетентніший підхід до організації навчального процесу.
Мережа загальноосвітніх навчальних закладів формується з урахуванням демографічної, етнічної та соціально-економічної ситуації за освітніми рівнями. Відповідно до освітнього рівня функціюють загальноосвітні навчальні заклади І ступеня (початкова школа); II ступеня (основна школа); III ступеня (старша школа). Загальноосвітні навчальні заклади всіх трьох ступенів можуть функціювати інтегровано або самостійно.
Для розвитку здібностей, обдарувань і талантів дітей функціюють спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних комплексів, об'єднань.
Для дітей які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку створені навчальні заклади компенсуючого типу (санаторні та спеціальні).
Громадяни, які не мають можливості навчатися у школах з денною формою навчання здобувають загальну середню освіту у вечірніх (змінних) школах.
Створено сектор загальноосвітніх навчальних закладів приватної форми власності.
До системи загальної середньої освіти належать також позашкільні навчально-виховні заклади, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, професійно-технічні навчальні заклади, вищі навчальні заклади І-II рівнів акредитації, які забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти.
Створено умови для реалізації принципів наступності та неперервності освіти. Загальноосвітні навчальні заклади інтегруються з вищими навчальними закладами шляхом створення навчально-виховних комплексів (зовнішня інтеграція) та дошкільними й позашкільними навчальними закладами у навчально-виховні об'єднання (внутрішня інтеграція).
Структура. Початкову освіту діти здобувають в загальноосвітніх навчальних закладах І ступеня, які можуть існувати самостійно або входити складовою частиною до загальноосвітніх навчальних закладів І-II, І-III ступенів. З метою забезпечення наступності та неперервності дошкільної та початкової освіти в Україні з другої половини 90-х років функціонують навчально-виховні комплекси (об'єднання) «Школа — дитячий садок», «Початкова школа — дитячий садок». Окрім цього для навчання першокласників використовуються приміщення дошкільних навчальних закладів, де забезпечуються відповідні умови.
Розвиток змісту освіти відбувається за напрямами:
стандартизації;
гуманізації;
осучаснення;
адаптації до нових умов та потреб полікультурного та поліетнічного суспільства.
Важливим кроком щодо поліпшення якості освіти в Україні є запровадження Державних стандартів змісту загальної середньої освіти, які забезпечують: збереження єдиного освітнього простору; еквівалентність здобуття освіти в різних формах; цілісність змісту освіти.
Характерною рисою нових навчальних планів є їх диференціація за типами навчальних закладів, за мовами вивчення предметів, за профільністю тощо; до навчальних планів включено нові предмети, які за своїм призначенням спрямовані на формування життєвих навичок, соціалізації школярів, а саме: основи здоров'я, етика, громадянська освіта, психологія, філософія тощо; ознакою перебудови навчальних планів є розвиток змісту освіти в напрямі впровадження інтегрованих навчальних курсів (природознавство, екологія, література тощо), що дає змогу більш цілісно усвідомлювати явища, що вивчаються, уникнути багатопредметності та перенавантаження учнів; у навчальних планах збережено тенденцію до збільшення кількості годин на вивчення української мови та літератури. У цілому сьогодні в 11-річній школі українську мову учень вивчає упродовж 1698 годин. Типовими навчальними планами для 12- річної школи загальна кількість годин на вивчення української мови зберігається. При цьому у класах суспільно-гуманітарного профілю ця цифра становить 1 908 годин. На вивчення української літератури у 12-річній школі відводиться на 70 годин більше порівняно з 11-річною школою (в 11-річній — 490 годин, у 12-річній — 560 годин); важливою ознакою нових навчальних планів є те, що в 1-12 класах уперше неперервно вивчаються предмети, що реалізують освітню галузь «Естетична культура», а саме: «Образотворче мистецтво», «Музичне мистецтво», «Художня культура», «Естетика» тощо; розроблено нові Типові навчальні плани для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.
Головною метою шкіл нового типу є створення оптимальних умов для одержання широкої загальноосвітньої підготовки всебічного розвитку найбільш здібних і обдарованих учнів у єдності.і реалізацією їх творчих запитів, самостійного вибору предметів дляпоглибленого вивчення, здійснення фундаментальної допрофесійної підготовки з обраного профілю. Саме вони мають забезпечити формування інтелектуального потенціалу країни.Ліцей. У країнах Західної Європи, Латинської Америки, Африки — це середній навчальний заклад. У Франції, наприклад, -це єдиний тип середньої загальноосвітньої щколи із семирічним терміном навчання на базі п'ятирічної початкової школи. Учені вважають, що всі інші типи нових навчальних закладів є різновидом ліцеїв чи гімназій. Особливо вони виділяють лише авторські школи, які вважають експериментальними майданчиками, спрямованими у завтрашній день. В Україні набувають розвитку також коледжі, колегіуми, школи-комплекси, сімейні дитячі будинки, різні типи авторських і альтернативних шкіл.Сучасні НВК мають різну структуру. Зазвичай вони організаційно об'єднують дитячий садок і загальноосвітню школу, в інших випадках - гімназію і вуз, ліцей і вуз, школу і ПТУ тощо.На Полтавщині кращим серед закладів таких структур Новосанжарський НВК, який об'єднує школу, спортивний клуб, позакласні дитячі заклади.Ковалівський НВК Полтавського району - унікальний серед подібних закладів в Україні, бо він чи не єдиний у державі має у Ісвоєму складі музей-заповідник А.С.Макаренка, загальноосвітню школу та ліцейні класи педагогічного спрямування.