- •1. Предмет, об’єкт і завдання педагогіки. Основні категорії педагогіки.
- •2. Система педагогічних наук, зв’язок з іншими науками. Загальна характеристика методів педагогічних та історико-педагогічних досліджень.
- •3. Структура педагогіки школи. Роль діяльності, спілкування, та відносин у педагогічному процесі.
- •4. Виокремлення педагогіки у самостійну галузь наукових знань.Педагогічна концепція я. А. Коменського.
- •5. Поняття андрагогіки, її об’єкт, предмет, завдання. Андрагогіка в системі педагогічних наук.
- •6. Мета виховання в українській сучасній школі. Основні положення «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021рр.».
- •7. Поняття етнопедагогіки і народної педагогіки. Зміст, структура, і особливості української етнопедагогіки.
- •8. Освіта і виховання за часів Київської Русі. Братські, січові та полкові школи в Україні. Значення Києво-Могилянської академії для розвитку освіти і науки в Україні і Росії.
- •9. Внесок г. С. Сковороди, я. П. Козельського, т. Г. Шевченка, о. В. Духновича у становлення укрїнської школи і педагогіки.
- •10. Педагогічні погляди видатнох діячів української культури у хіх-початку хх століття (м. Драгоманов, і. Франко, х. Алчевська, с. Русова, т. Лубенець).
- •11. Освіта в Україні за радянських часів. Видатні українські педагоги радянського часу (а. Макаренко, в. Сухомлинський, і. Соколянський, с. Чавдаров, г. Костюк, в. Шаталов).
- •12. Поняття про дидактику, її сутність і завдання. Предмет, об’єкт і функції дидактики.
- •13. Основні категорії дидактики. Характерисика історичного розвитку і сучасного стану дидактики.
- •14. Поняття про процес навчання, його історичний розвиток. Характеристика основних видів навчання.
- •15. Закономірності, принципи та рушійні сили навчання. Характеристика навчальної, виховної та розвивальної функції процесу навчання.
- •16. Структурні компоненти навчального процесу. Ланки процесу засвоєння знань.
- •III. Ланка узагальнення
- •IV. Ланка закріплення
- •17. Особливості навчального процесу в загальноосвітніх школах нових структур.
- •18. Сутність змісту освіти, складові елементи.Історичний розвиток змісту освіти.
- •19. Фактори, що зумовлюють зміст освіти. Розвиток і становлення змісту освіти у 11-річній загальноосвітній школі. Концепція профільного навчання.
- •20. Розвиток пізнавальної активності та критичного мислення учнів.
- •21. Державний стандарт базової середньої освіти. Основні змістові лінії освітньої галузі.
- •22. Принципи побудови та характеристика навчальних планів, програм і підручників.
- •23. Болонський процес і реформування системи вищої освіти в Україні.
- •24. Рішення ііі-го Всеукраїнського з’їзду працівників освіти України. Характеристика «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки».
- •25. Інноваційні напрями розвитку дидактики.Концепція 11-річної середньої загальноосвітньої школи та 12-бальна система оцінювання навчальних досягнень учнів.
- •26. Поняття форм організації навчання, їх становлення. Класно-урочна система навчання в її історичному розвитку.
- •27. Урок – основна форма організації навчання. Типи уроків, їх структура.
- •28. Вимоги до сучасного уроку в школі. Підготовка вчителя до уроку та його педагогічний аналіз. Індивідуальна, групова, фронтальна форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці.
- •29. Роль педагогічної компетенції вчителя в досягненні навчальної, виховної та розвивальної мети уроку. Основні шляхи модернізації уроків у сучасних навчально-виховних закладах.
- •30. Нестандартні уроки, їх характеристика. Характеристика інших форм організації навчання.
- •32.Характеристика методів навчання, їх ознаки.
- •33.Загальна характеристика основних класифікацій методів навчання.
- •34. Характеристика методів навчання за джерелом одержання знань(е.Голант, д.Лордкіпанідзе, н.Верзілін).
- •35. Характеристика методів навчання за типом пізнавальної діяльності.
- •37. Характеристика методів навчання за дидактичною метою, етапами засвоєння знань (в. Онищук).
- •39. Диференціація та інтеграція. Основні рівні диференціації.
- •40. Завдання, зміст, методи та форми індивідуальної роботи вчителя з учнями.
- •41. Поняття про контроль і оцінювання навчально-пізнавальної діяльності школярів, функції контролю. Історичний розвиток проблеми контролю успішності учнів.
- •42. Основні види і методи контролю. Дидактичні вимоги до оцінювання знань, умінь і навичок учнів.
- •43. Характеристика видів, методів і форм оцінювання навчальних досягнень школярів за 12-бальною шкалою.
- •44. Оцінювання в педагогічній діяльності педагогів-новаторів. Форми контролю та оцінки знань у зарубіжних шкільних системах.
- •45 Забезпечення цілісного педагогічного процесу в діяльності вчителя. Єдність і відмінність процесів навчання і виховання.
- •46. Сутність процесу виховання, його внутрішні та зовнішні суперечності.
- •47. Принципи виховання та шляхи їх реалізації в умовах сучасної української загальноосвітньої школи. Основні підходи до виховання особистості на сучасному етапі розвитку педагогічної науки.
- •48. Виховання, формування, соціалізація та розвиток особистості у її зв’язках і залежностях. Діяльність, спілкування і відносини у формуванні особистості.
- •49. Проблема співвідношення соціального і біологічного у формуванні людської особистості.
- •50. Характеристика виховання як особистісного і соціального явища.
- •51. Соціально-особистісний підхід до виховання у теорії і практиці а.С. Макаренка.
- •52. Теорія і практика особистісно-соціального виховання людини у педагогічній творчості в.О. Сухомлинського.
- •53. Поєднання вимогливості й поваги до особистості вихованця. Взаємозв'язок виховання і самовиховання.
- •54. Характеристика нової парадигми виховання і шляхи реалізації на практиці.
- •55. Особистісно орієнтована виховна діяльність.
- •56. Основні концепції виховання у зарубіжній педагогіці.
- •57. Виховуючі відносини як спеціально організована взаємодія вчителя і учнів. Проблема формування виховуючих, педагогічно доцільних відносин в історії педагогіки.
- •58. Види та типи виховуючих відносин. Основні рівні взаємодії вчителя і учня. Моделі педагогічної взаємодії.
- •59. Поняття про загальні методи, прийоми, засоби виховання. Їх історичний розвиток.
- •60 Класифікація методів виховання в сучасній педагогічній науці.
- •61. Характеристика методів формування свідомості особистості.
- •62 Характеристика методів організації діяльності та формування позитивного досвіду поведінки.
- •63. Характеристика методів корекції і стимулювання поведінки особистості.
- •64. Особливості та вибір методів виховання, інструментовка прийомів виховної діяльності вчителя.
- •65 Загальні поняття про дитячий колектив, його ознаки та структуру.
- •66 Характеристика основних факторів формування дитячого колективу.
- •67. Закон руху колективу, стадії його розвитку.
- •68. Розвиток ідеї та альтернативні погляди на виховання особистості в колективі у вітчизняній педагогіці.
- •69. Поняття про науковий світогляд, його характеристика. Роль знань у формуванні світогляду.
- •70 Засоби формування і самовиховання наукового світогляду школярів. Структура наукового світогляду. Нові взаємовідносини школи і релігії.
- •71. Основні напрями виховання в сучасній школі. Їх характеристика. Розвиток основних напрямів виховання у вітчизняній педагогіці (г.С. Сковорода, к.Д. Ушинський, а.С. Макаренко, в.О. Сухомлинський).
- •72. Основні підходи, завдання і зміст морального виховання в загальноосвітній школі. Історичний аспект морального виховання.
- •73. Методи морального виховання школярів. Критерії моральної вихованості учнів.
- •74. Завдання та зміст громадянського виховання. Шляхи здійснення громадянського виховання. Концепція громадянського виховання.
- •75. Мета, завдання і зміст трудового виховання у сучасній школі. Види праці в школі та форми організації трудових справ школярів.
- •76. Ідеї морального і трудового виховання у зарубіжній педагогіці (Дж. Локк, ж.-ж. Руссо, й.Г. Песталоцці, р. Оуен, к. Маркс, г. Кершенштейнер, д. Дьюї).
- •77.Мета і завдання естетичного виховання, його зміст. Естетичне виховання школярів на уроках і в позаурочній діяльності.
- •78.Джерела естетичного виховання. Форми і методи естетичного виховання школярів.
- •79. Мета, завдання, зміст фізичного виховання школярів. Форми та основні засоби фізичного виховання. Уроки футболу.
- •80. Проблема взаємодії школи і сім'ї в історії педагогіки та сучасності (я.А. Коменський, о.В. Духнович, с.Ф. Русова, а.С. Макаренко, в.О. Сухомлинський).
- •81. Педагогічні основи, зміст, методи та форми позакласної та позашкільної роботи з учнями.
- •82. Процес упровадження інновацій як чинник єдності педагогічної теорії та освітньої практики.
- •83. Проблема дисципліни в концепціях авторитарного та „вільного” виховання (к.Д. Ушинський, а.С. Макаренко, в.О. Сухомлинський, ж.-ж. Русо, л.М. Толстой).
- •84. Причини недисциплінованості. Особливості виховної роботи з дітьми зони ризику. Попередження і подолання педагогічної занедбаності, бродяжництва та правопорушень школярів.
- •85. Виховання школярів на національних традиціях українського народу. Регіональні традиції та їх виховний потенціал.
- •86 Керівництво навчально-виховною роботою школи. Функції директора школи, його заступників. Педагогічна рада школи, зміст і організація її роботи.
- •87. Методична робота в школі. Сучасні форми методичної роботи. Організація педвузу як педагогічного центру.
- •88. Формування національної культури молоді у педагогічній спадщині г.Г. Ващенка.
- •89. Характеристика виховних ідей г.С. Сковороди.
1. Предмет, об’єкт і завдання педагогіки. Основні категорії педагогіки.
Педагогіка – наука про виховання, навчання та освіту (Алексюк, Збандуто). Об’єкт педагогіки – це вся життєдіяльність дитини, сукупність організованих і стихійних стосунків, прямих і опосередкованих позитивних і негативних впивів, що виникають в процесі становлення людської особистості в школі, сім’ї. Предмет педагогіки – це виховання як спеціально організований і цілеспрямований творчий процес формування суб’єкт-суб’єктних, морально-естетичних виховуючих відносин учителів і учнів, дорослих і дітей. Категорія-основна одиниця мислительної діяльності, за допомогою якої у явищах розпізнається найбільш загальне.Основні категорії педагогіки: виховання; навчання; самоосвіта; освіта; самовиховання; перевиховання. Виховання в вузькому пед. значенні – формування особистості дитини під впливом діяльності педагогічно-колективного закладу освіти, яка базується на пед. теорії, передовому пед. досвіді.Освіта-процес і результат оволодіння надбаннями людської культури як передумова активної соціальності.Розвиток-удосконалення духовних,психічних,соціальних і фізичних функцій.Навчання-процес засвоєння учнями інформації у вигляді знань,умінь та навичок за допомогою вчителя як організатора цього процесу. Самовиховання та самоосвіта – це усвідомлений цілеспрямований процес самостійного пошуку та засвоєння певних знань, формування в себе бажаних якостей, рис та форм поведінки. Перевиховання – це система виховного впливу на вихованця із моральними і правовими відхиленнями з метою виправлення його особистості.
Тому конкретними завданнями педагогіки є:
обгрунтування парадигми педагогічної теорії та практики, яка на сучасному етапі розвитку суспільства має бути тільки гуманістичною та забезпечувати особистісний розвиток вихованця;
обгрунтування законів і закономірностей педагогічного процесу;
вивчення і всебічне осмислення процесу розвитку особистості, а також залежностей між її формуванням, розвитком і вихованням;
визначення мети, завдань, змісту і результатів виховання й навчання;
обгрунтування сучасної ефективної та водночас гуманної педагогічної технології;
вивчення й узагальнення практики та передового досвіду педагогічної діяльності;
впровадження результатів і рекомендацій педагогічних досліджень у практику;
прогнозування розвитку педагогічної теорії та практики.
2. Система педагогічних наук, зв’язок з іншими науками. Загальна характеристика методів педагогічних та історико-педагогічних досліджень.
Педагогічні науки: а) загальна педагогіка, яка вивчає головні теоретичні й практичні питання виховання, навчання і освіти, загальні проблеми навчально-виховного процесу;
б) вікова педагогіка (дошкільна, шкільна педагогіка, педагогіка дорослих), що досліджує закони і закономірності виховання, навчання й освіти, організаційні форми і методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп;
в) корекційна педагогіка, яка досліджує виховання, навчання та освіту дітей з різними вадами. її утворюють: сурдопедагогіка (грец. surdus- глухий) - наука про навчання і виховання дітей з вадами слуху; тифлопедагогіка (грец. tuphlos- сліпий) - наука про навчання і виховання сліпих і слабозорих; олігофренопедагогіка (грец. olygos - малий і phren- розум) - наука про навчання і виховання розумово відсталих і дітей із затримками розумового розвитку; логопедія (грец. logos - слово і paideia- виховання, навчання) - наука про навчання і виховання дітей з порушеннями мовлення; виправно-трудова педагогіка (перевиховання неповнолітніх і дорослих злочинців);
г) галузеві педагогіки (військова, спортивна, вищої школи, профтехосвіти) кожна з яких розкриває закономірності навчально-виховного процесу у певних сферах життєдіяльності людини.
До системи педагогічних наук належить також історія педагогіки і школи - наука, що вивчає розвиток педагогічних ідей і практику освіти в різні історичні епохи.
Лікувальна педагогіка розвивається на межі з медициною. Її предметом є система освітньо-виховної діяльності педагогів з хворобливими і хворими школярами. Навчання і лікування в їх поєднанні вимагає теоретичних обґрунтувань, методичних розробок.
Методика викладання (за галузями знань).
Наука педагогіка має тісні зв'язки з філософією, психологією,фізіологією,генетикою, етнографією, етнопедагогікою, економікою, математикою та ін.Зміцнюючи і удосконалюючи ці зв'язки,педагогіка запозичує й інтерпретує відповідно до предмета свого дослідження,ідей інших наук.Зфілософією зв'язок найтриваліший.Методологічна функція філософії стосовно педагогіки є загальновизнаною.Від системи філософії починає залежати напрям педагогічного пошуку,визначення суті,цілей і технологій освітнього процесу.На сонові знань з анатомії і фізіології про будову і життєдіяльність людського організму як єдиного цілого та ін.Вчення І.П.Павлова про вищу нервову діяльність озброює педагогіку розумінням фізіологічних механізмів засвоєння знань,формувань умінь,навичок,звичок,допомагає науково обгрунтовувати умови і способи виховної діяльності.На сонові генетики педагогіка кретично перосмислює чимало положень про закономірності людського розвитку намагається обгрунтувати оптимальні умови для всебічного розвитку кожної дитини,формування її особистості.Особливий зв'язок з психологією. Кожен розділ педагогіки знаходить опору в відповідному розділі психології:дидактика опирається на теоретичне пізнання процесів і розумового розвитку.
Методологія – це шлях дослідження, теорія, вчення про науковий метод пізнання. Методи дослідження – це способи вивчення різних сторін пед процесу. Методи: теоретичні, емпіричні. Емпіричні : накопичення, відбір, зіставлення, аналіз одержаних даних в ході вивчення пед явищ, процесів, умов; дослідна бесіда: опитування. Теоретичні: методи теоретичного аналізу напрямів, теорій на встановлення нових понять і підходів (логічна обробка даних, теоретичне прогнозування).